Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Частина 4 практикум.pdf
Скачиваний:
79
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
1.14 Mб
Скачать

За даним рівнем значущості a і кількістю ступенів вільності k із таблиці критичних точок розподілуc 2 (в якій дано розв’язки рівняння

(3.43)), знаходять критичну точку kкр = c2 (a, k) (додаток В).

На підставі даних вибірки, записаних у таблиці, обчислюють емпіричне значення критерію Пірсона:

 

m

- ni¢)

2

 

Kемп = å

(ni

 

.

 

ni¢

 

 

i =1

 

 

Порівнюємо значення Кемп і kкр .

Якщо Kемр ³ kкр , то гіпотезу H 0

відхиляють. Якщо ж Kемр < kкр ,

то гіпотезу H0 приймають.

Застосування критерію c 2

вимагає дотримання таких умов:

·експериментальні дані мають бути незалежними, тобто вибірка має бути випадковою;

·обсяг вибірки має бути достатньо великим(практично не меншим ніж 50 одиниць), а частота кожної групи – не меншою за 5.

Якщо остання умова не виконується, то проводиться попереднє об’єднання нечисленних груп.

Критерій згоди Пірсона дає відповідь на питання, чи є розбіжність між емпіричними і теоретичними частотами зумовлена випадковістю, чи вона є значущою.

Як і будь-який інший критерій, критерій згоди Пірсона не доводить справедливості гіпотези H 0 , а лише дозволяє встановити на прийнятому рівні значущості узгодженість чи неузгодженість гіпотези H 0 із даними спостережень.

Приклад 3.13. При рівні значущості a = 0,05 перевірити гіпотезу про нормальний розподіл генеральної сукупності, якщо відомі емпіричні й теоретичні частоти:

Таблиця 3.14

ni

6

13

38

74

106

85

30

14

ni¢

3

14

42

82

99

76

37

13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розв’язання. Згідно з критерієм Пірсона для перевірки гіпотези H0: випадкова величина X розподілена за нормальним законом, необхідно обчислити емпіричне значення критерію Пірсона:

m

(ni

¢

2

 

cемп2 = å

- ni )

 

.

 

ni¢

 

i =1

 

 

 

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

139

А для контролю обчислень цю формулу перетворюють так:

m

cемп2 = (åni 2 / ni¢) - n.

i =1

Насамперед впевнимося, що експериментальні дані відповідають усім необхідним вимогам, а саме: вибірка є випадковою, обсяг вибірки – достатньо великий, частота кожної групи – не меншою за 5. Дійсно, всі вимоги виконані. Переходимо до обчислень. Для цього складемо таблицю 3.15.

Таблиця 3.15

i

ni

ni¢

(ni - ni¢)

(n - n¢)2

(n - n¢)2

n¢

n2

n2

n¢

 

 

 

 

i i

i

i

 

i

i

i

1

6

3

3

9

 

3

 

36

12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

13

14

–1

1

0,07

 

169

12,07

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

38

42

–4

16

0,38

 

1 444

34,38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

74

82

–8

64

0,78

 

5 476

66,78

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

106

99

7

49

0,49

 

11 236

113,49

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6

85

76

9

81

1,07

 

7 225

95,07

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7

30

37

–7

49

1,32

 

900

24,32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8

14

13

1

1

0,08

 

196

15,08

 

 

 

 

 

 

 

 

 

S

366

366

cемп2

=7,19

373,19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

m

 

 

Для контролю обчислень: cемп2

= (åni

2 / ni¢) - n = 373,19 - 366 = 7,19.

 

 

i =1

 

 

За даним рівнем значущості a = 0,05

і кількістю ступенів вільно-

сті k = m - r -1 = 8 -

2 -1 = 5 із таблиці критичних

2

точок розподілуc

(див. додаток В) знаходимо критичну точку kкр = cкр2

(0, 05; 5) =11,07.

Порівнюємо

значення cемп2

= 7,19

і kкр = cкр2 (0, 05; 5) =11,07.

Оскільки cемп2 < cкр2 ,

то гіпотезу H 0 приймають. Іншими словами, роз-

біжність між емпіричними та теоретичними частотами незначна. Тобто дані спостереження узгоджуються з гіпотезою про нормальний розподіл генеральної сукупності.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

140