§ 6. Політико-територіальний устрій. Організація влади на місцях

Об'єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії

■реягтавляє собою унітарну державу, яка складається з Англії,

к'ельсу. Шотландії та Північної Ірландії. Водночас, із моменту

утворення та протягом існування цього союзу постійно існувала

проблема надання автономії Шотландії та Уельсу і незалежності

358

Розділ 22

Основи конституційного право Великобританії

359

Північної Ірландії. Такі проблеми пов'язані з досить суттєвою відмінністю даних регіонів у культурному, мовному, релігійно­му, економічному та інших аспектах. Наприкінці 90-х років лей­бористський уряд здійснив низку реформ регіонального управ­ління, які стосувалися Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії.

Першим кроком у напрямі надання автономії Шотландії та Уельсу було прийняття у 1997 р. Британським парламентом Акта про референдуми в Шотландії та Уельсі. За результатами рефе­рендумів у 1998 р. Британський парламент прийняв Акт про ут­ворення Національної Асамблеї Уельсу та Акт про Шотландсь­кий парламент. Ці акти регулюють основні питання організації та діяльності парламентів регіонів. На відміну від Уельсу, в Шот­ландії був сформований не тільки законодавчий, а й орган вико­навчої влади. Законодавчий орган влади Шотландії отримав по­вноваження у податковій сфері, яких не має Асамблея Уельсу. Крім того, Акт про Шотландський парламент встановлює право парламенту приймати власне законодавство, тоді як законодав­чий орган Уельсу приймає так зване «підпорядковане законодав­ство». Деякі англійські вчені називають Шотландську автоно­мію - політичною, а автономію Уельсу - адміністративною.

Що стосується правового статусу Північної Ірландії, то з 1922 р. по 1972 р. у Північній Ірландії діяв порядок під назвою «система стормонта» (стормонт - двопалатний парламент Північної Ірландії). Однак центральні органи влади Великобританії збері­гали своє верховенство щодо державних органів Північної Ірландії. Водночас у зв'язку з боротьбою з тероризмом у 1972 р. була запроваджена «система прямого правління з Лондону». На сучасному етапі лейбористський уряд передбачає низку реформ щодо децентралізації влади у даному регіоні: у 2001 р. були сфор­мовані стормонт і уряд Північної Ірландії.

Територія Англії складається з 45 графств, при чому Великий Лондон є окремою адміністративно-територіальною одиницею. У сільській місцевості низова адміністративно-територіальна оди­ниця - прихід. Територія Уельсу складається з 11 графств і 11 міст-графств, а у сільській місцевості графства поділяються на громади. У Шотландії утворені 32 територіальні одиниці місце­вого управління, а низовою є громада. Територія Північної Ірлан­дії розподілена на 6 графств, які поділяються на 26 округів.

На всіх рівнях адміністративно-територіального розподілу Великобританії місцева влада представлена органами місцевого самоврядування. У Великобританії діє автономна система місце­вого самоврядування, за якою пряме підпорядкування за верти­каллю здійснюються в обмеженій формі. Система місцевого са­моврядування Великобританії за вертикаллю включає дві ланки. Органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноважен­ня у рамках, які визначені центральною владою. Члени місцевих рад обираються громадянами та здійснюють свою діяльність на безкоштовній основі. Рада обирає з числа радників голову (у містах - мера). До компетенції місцевих рад належать питання місцевого значення: дорожній рух, соціальне обслуговування, по­жежна безпека тощо. Акти органів місцевого самоврядування -це. як правило, акти делегованого законодавства. Нормативні по­станови встановлюють загальнообов'язкові правила для визнач­ної території та затверджуються відповідним центральним уря-ївим відомством. За законністю таких постанов спостерігають

зі інстанції.

У 1997 р. Великобританія підписала Європейську хартію про місцеве самоврядування 1985 p., що поставило питання про кон­ституційну реформу системи місцевого управління. Лейбористсь­кий уряд під керівництвом Е. Блера вже здійснив деякі заходи у цьому напрямі. Наприклад, у рамках конституційної реформи у 2000 р. відбулися вибори Міських зборів та мера Лондона.

Основи конституційного право. Італії

361