§ 2. Визнання обмежень державного суверенітету і участь у міжнародних союзах

В останні роки XX ст. державна економіка, політика, культура сталії дедалі більше виходити за рамки державних кордонів, з кож­ним роком стають тіснішими зв'язки сучасних індустріально роз­винутих держав.

15*

228

Розділ 17

Конституційне врегулювання зовнішньої політики...

229

Початок Європейської багатосторонньої інтеграції було покла­дено створенням самостійних, але взаємозв'язаних організацій - ЕОВС (1951 p.), Євроатома і ЄЕС (1957 p.). Спочатку розвиток організа-ційно-нравової структури ЄС базувався на таких актах:

а) Брюссельський договір 1965 р.; Люксембургський договір 1971 рік;

б) Єдиний Європейський акт 1986 p.; Шенгенська угода 1990 p.;

в) Амстердамський договір 1997 p.; Ніццький договір 2000 р. У сучасний період стан і рівень інтеграції у регіоні досягли та­ ких результатів:

• кількість членів ЄС зросла з 6 до 15 держав-членів;

• ліквідовані обмеження у взаємній торгівлі країн-членів (ос­ таточно - в 1994 p.);

• створений спільний ринок товарів і послуг;

• діє єдиний візовий простір (Шенгенська зона), в якому вільно переміщуються й громадяни ЄС, й іноземці;

• встановлений Єдиний митний тариф (ЄМТ);

• досягнута свобода пересування капіталів, робочої сили, ство­ рено єдиний економічний простір;

• забезпечено проведення єдиної торгової політики;

• здійснюється єдина політика субсидування і протекціоніз­ му щодо аграрного сектору;

• прискорено процес перетворення національних монополій у ТНК;

• здійсненний перехід до єдиної грошової одиниці - євро;

• здійснюється обмеження й уніфікація національних систем права з цілої низки напрямів;

• створена, діє і розвивається особлива система права - право ЄС, Європейське право;

• створюється однорідне юридичне середовище підприємниць­ кої діяльності.

«Наднаціональна» природа правопорядку ЄС ясніше проявля­ється в праві його органів приймати обов'язкові для держав-чле­нів та їх громадян владні акти безпосереднього застосування, які до того ж мають пріоритет перед нормами внутрішнього права.

Для передачі міжнародній організації прав, властивих сувере­нітету, були внесені відповідні статті до Конституцій держав-членів. Так, у Конституцію ФРН внесена ст. 23, яка проголошує: «Для здійснення ідеї об'єднаної Європи Федеративна Республіка

Німеччина бере участь у розвитку Європейського Союзу, до обо­в'язків якого входить гарантування дотримання принципів демок­ратії правової держави, соціальної та федеративної держави, а та­кож дотримання принципу субсидіарності, що гарантує захист основних прав, які, по суті, співпадають з основними правами, що містяться в Основному Законі. З цією метою Федерація може передавати свої суверенні права через видання закону».

§ 3. Конституційне розмежування

зовнішньополітичних повноважень

між федерацією та її суб'єктами

Розберемо це питання на прикладі Швейцарської Конфеде­рації. Закордонні справи Конституція віднесла до ведення Кон­федерації. Конфедерація згідно з Конституцією прагне до збере­ження незалежності й процвітання Швейцарії, сприяє захисту прав людини, демократії, мирному співіснуванню народів, збере­женню природних ресурсів.

Разом із цим, Конфедерація бере до уваги повноваження кан­тонів і поважає їх інтереси. Зі свого боку, кантони беруть участь в обговоренні зовнішньополітичних питань і прийнятті відповід­них рішень, з проблем, які торкаються їх інтересів. Конституція (ст. 55) надає право кантонам укладати договори з іноземними державами в галузях, які стосуються їх повноважень, передбаче­них Конституцією. Ці договори не повинні суперечити ані праву, ані інтересам Конфедерації.

Кантони також вправі звертатися до зарубіжних органів вла­ди, що рівнем нижчі, в інших випадках відносини кантонів із за­рубіжними державами здійснюються через Конфедерацію.

Основний закон ФРГ встановлює розмежування законодав­чої компетенції Федерації та її суб'єктів-земель набагато доклад­ніше, ніж Конституція Швейцарії. Згідно зі ст. 70 (2) «Розмежу­вання компетенції Федерації і земель визначається відповідно приписам Конституції щодо виключної і конкуруючої компе­тенції.

Згідно зі ст. 73 Федерація володіє виключною законодавчою компетенцією з питань міжнародних відносин:

а) закордонні справи, а також оборона, виключаючи захист населення;

230

Розділ 17

Конституційне врегулювання зовнішньої політики...

231

б) громадянство Федерації;

в) свобода пересування, паспортний режим, імміграція і еміг­ рація, видача кримінальних злочинців, митна і торгова єдність території, договори про торгівлю та судноплавство, обіг товарів і платежів із закордоном, служба почти і телекомунікацій, захист території федерації від намагань із допомогою застосування сили або спрямованих на таке застосування підготовчих дій, щоб підста­ вити під загрозу зовнішні інтереси ФРГ, боротьба з міжнародною злочинністю.

Щодо конкуруючої законодавчої компетенції в сфері міжна­родних відносин, ст. 74 Конституції ФРГ вказує право іноземців на перебування і постійне проживання, справи біженців та пере­міщених осіб, воєнна шкода та її відшкодування, забезпечення інвалідів війни, родичів загиблих, могили жертв війни та тиранії.

Федерація і землі самостійні й незалежні одна від одної щодо свого бюджетного господарства, але повинні брати до уваги ви­моги загального бюджетного балансу.