§ 5. Вищі органи державної влади

Федеральні збори (парламент Швейцарії). Правове положен­ня Федеральних зборів, їх структура і порядок формування визна­чені у главі 2 розділу 5 Конституції. Відповідно до ст. 148 Федеральні збори мають вищу владу в Конфедерації за умови дотримання прав народу і кантонів. Федеральні збори складаються з двох палат -Національна рада (нижня палата) і Рад кантонів (верхня палата).

Національна Рада включає 200 депутатів, що обираються тер­міном до чотирьох років шляхом загальних, прямих виборів за пропорційною виборчою системою. Виборчими округами є кан­тони. Виборчі округи створюються пропорційно чисельності на­селення кантону, але за умови, що кожний кантон має право, що­найменше, на одне місце в палаті (ст. 149). Депутатом Національ­ної ради може бути обраний будь-який громадянин, що володіє активним виборчим правом.

Рад кантонів включає 46 депутатів від кантонів. Конституція (ст. 150) містить перелік кантонів і напівкантонів, що відповідно до їхнього

населення обирають кожний по одному або по два депутати. Прави­ла обрання депутатів до Ради кантонів установлюються самими кан­тонами. Вибори є прямими і проводяться за мажоритарною вибор­чою системою абсолютної більшості в два тури. Конституція не ви­значає терміни повноважень верхньої палати, але за загальним правилом депутати до Ради кантонів обираються на чотири роки.

Внутрішніми керівниками кожної палати є голова і два віце-го-лови. що обираються палатами з числа членів палати терміном на один рік. Ці особи не можуть бути обрані на наступний термін (ст. 152). Внутрішніми допоміжними органами є постійні комісії, що обира­ються також палатами із числа її членів. Число комісій і їхніх видів віганачаються законом. Звичайно формуються постійні комісії в па­латах, а також створюються три спільні комісії (комісія з зовнішньої політики, комісія зі справ зовнішньої економіки і податків, фінансо­ва комісія, що контролює бюджет і фінансове господарство).

у федеральних зборах можуть створюватися партійні фракції (ст. 154). але вони, як правило, створюються тільки в Національній раді, а депутати Ради кантонів беруть участь у роботі фракцій нижньої палати.

Депутати Швейцарського парламенту відповідно до ст. 161 ко­ристуються вільним мандатом, «члени Федерального збору голо­сують без інструкції». Основною формою роботи парламенту є сесії. Регулярні (чергові) сесії скликаються один раз на рік. Поза­чергові (надзвичайні) сесії можуть скликатися на вимогу однієї четвертої частини депутатів кожної з палат. Палати засідають, як правило, роздільно. Палати Федерального збору рівноправні, рішення Федерального збору повинні бути схвалені обома пала­тами. Спільні засідання палат проводяться під керівництвом го-юви Національної ради тільки з питань, зазначених Конститу-шсю (ст. 157). Це: проведення виборів; вирішення спорів з при­воду компетенції між вищими федеральними органами влади; прийняття рішень щодо застосування помилування абсолютною більшістю голосуючих членів обох палат. Засідання Національ->і ради і Ради кантонів мають відкритий характер, але окремим законом може бути встановлене проведення закритих засідань, компетенції Федерального збору належать ті питання, що гшєю віднесені до Конфедерації і не довірені іншим феде-органам аіади. Це положення дає підставу характеризу-пмпетеншю Федерального збору як відносно визначену.

388

Розділ 24

Основи конституційного права Швейцарії

389

До основних повноважень Федерального збору належать, на­самперед, прийняття законів - усі важливі розпорядження, що містять правові норми, повинні бути видані у формі «федераль­ного закону» (ст. 164). До цієї категорії, зокрема, входять основні положення, що стосуються: здійснення політичних прав; обмежен­ня конституційних прав, прав і обов'язків осіб; оподатковування; задач і цілей Конфедерації; зобов'язань кантонів при здійсненні федерального права; організації органів федеральної влади і про­цедури, застосованої в них. Федеральний закон може передбачи­ти делегування повноважень з видання правових норм іншим орга­нам, якщо тільки це не виключається Конституцією.

Відповідно до ст. 173 Конституції Федеральні збори, крім того, виконують інші задачі і здійснюють наступні повноваження: вжи­вають заходів із забезпечення зовнішньої безпеки, коли того вима­гають обставини; видають акти з питань надзвичайного стану в країні; управляють кадровою армією і можуть приводити її в бойо­ву готовність; вживають заходів із виконання федерального права; приймають рішення щодо законності завершених народних ініціа­тив; приймають рішення у спорах про компетенцію між вищими органами федеральної влади; вирішують питання про помилуван­ня і повідомляють про амністію. Особливе місце займають заходи для підтримки Федеральної Конституції, гарантії для кантональ­них конституцій (ст. 172). У сфері фінансів це щорічне прийняття бюджету і затвердження звіту про його виконання (ст. 167). Феде­ральні збори здійснюють вищий нагляд за Федеральною радою, Канцлером Конфедерації і федеральною адміністрацією, федераль­ними судами й іншими органами й особами, яким доручено вико­нання задач Конфедерації. Закон може дати Федеральним зборам здійснення інших задач й інших повноважень (ст. 173, п. 3).

Про здійснення своїх повноважень Федеральна рада видає акти у формі закону, ордонанса і постанови.

Федеральна рада і федеральна адміністрація. Конституція (ст. 174) визначає Федеральну раду як вищий розпорядницький і виконав­чий орган влади Конфедерації. Він обирається Федеральними збо­рами після кожного нового переобрання складу Національної ради з числа депутатів Федерального збору в складі семи членів. Від одного кантону може бути обраний тільки один член Федеральної Ради. Федеральні збори обирають із числа семи членів Федераль­ної ради терміном на один рік Голову Конфедерації і віце-голову

Федеральної ради. Обидві посадові особи можуть переобиратися на ці пости на другий термін (ст. 176). Конституція закріпила прин­цип колегіальної влади, усі рішення Федеральної ради приймають­ся колегіально шляхом голосування. Для підготування і виконан­ня рішень справи Федеральної ради розподіляються між її члена­ми по департаментах. Число департаментів відповідає числу членів Федеральної ради. Кожним департаментом управляє член Феде­ральної ради. Таким чином, департаменти є частиною федеральної адміністрації. Крім департаментів в адміністрацію включається Федеральне канцлерство, що виконує функції штабу Федеральної ради. Воно управляється Канцлером Конфедерації, що обирається Федеральними зборами (статті 168, 179).

Основні повноваження Федеральної ради закріплені в стат­тях 180-187 Конституції. Найважливіші з них: встановлення цілей і засобів проведення своєї урядової політики. Він планує і координує діяльність держави; здійснює право законодавчої ініціативи; стежить за застосуванням законів і постанов Федераль­ного збору і судових рішень, винесених федеральними органами судової влади; розробляє фінансовий план, а також проект бюд­жету і складає державний звіт; стежить за належним фінансовим управлінням; веде іноземні справи при дотриманні права брати участь у цих справах Федерального збору; представляє Швейца­рію за кордоном; підписує і ратифікує міжнародні договори і пе­редає їх на схвалення Федерального збору; вживає заходів для забезпечення зовнішньої безпеки, незалежності й нейтралітету Швейцарії; вживає заходів для забезпечення внутрішньої безпе­ки; схвалює законодавчі акти кантонів, коли того вимагає вико­нання федерального права. Крім того, на Федеральну раду покла­дені інші задачі й повноваження: стежити за федеральною адмі­ністрацією й іншими органами або особами, яким доручено виконання задач Конфедерації; робити призначення і вибори, не віднесені до відання якогось органу влади; регулярно робити звіт про своє управління і про стан країни перед Федеральними збо­рами тощо. Актами Федеральної ради є ордонанси.

Судова влада. Здійснення правосуддя в сфері федеральної компетенції Конституція поклала на Федеральний суд (стат­ті 188-191). Організація і процедура у Федеральному суді регу­люються спеціальним законом. У конституційному порядку виз­начаються лише основні положення статусу суду. Склад федераль-

390

Розділ 24

Основи конституційного право Швейцарії

391

ного суду - ЗО судів, що обираються Федеральними зборами тер­міном на шість років. При обранні Федерального суду Федеральні збори стежать за тим, щоб у ньому були представлені всі офіційні мови Швейцарії. Організацію своєї адміністрації суд установлює сам. Конституція визначає конституційну юрисдикцію. Федераль­ний суд розглядає: скарги на порушення конституційних прав і свобод особи; скарги на порушення автономії комун й інших га­рантій, наданих кантонами корпораціями публічного права; скар­ги на порушення міжнародних договорів або міжкантональних угод; суперечки у сфері публічного права між конфедерацією і кан­тонами або між кантонами. Конституція (ст. 190) закріпила по­ложення про те, що в сферах цивільної, кримінальної, адміністра­тивної юрисдикції, а також в інших галузях права повноваження Федерального суду встановлюються законом.

У Федеральному суді діють п'ять палат, у кожній з яких від п'яти до семи судів. Дві палати, по суті, суди публічного права, два - цивільного права й одна - кримінального права. Суд діє пе­реважно як касаційна, але іноді і як перша інстанція. Для розгля­ду кримінальних справ передбачено утворення судів присяжних.

Судова організація в кантонах неоднакова, але загальна схема така: мировий суддя, окружний суд кантону (апеляційний суд). У багатьох кантонах діють спеціальні суди або судді - у справах неповнолітніх, у торгових справах, у соціальних справах тощо.