Глава 3 присвячена федеральному устрою. Глава 4 - Президен­ту Російської Федерації, Глава 5 - Федеральним зборам. Навіть така структура Конституції мовчазно вказує на те, «хто є хто».

Наступні глави закріплюють питання про виконавчу та судо­ву владу, органи місцевого самоврядування; остання, 9 глава, при­свячена конституційним поправкам та перегляду Конституції.

Розділ 2 «Прикінцеві та перехідні положення» вирішує питан­ня, що виникають у зв'язку з набуттям чинності Конституції РФ 1993 p.

§ 2. Федеративний устрій

Стаття 1 Конституції РФ встановлює, що Російська Федера­ція - Росія - є демократична федеративна правова держава з рес­публіканською формою правління.

Конституція (ст. 11, п. 3) встановлює розмежування предметів відання і повноважень між органами державної влади Російської Федерації та органами влади суб'єктів федерації. Виключні пред­мети відання і повноваження Російської Федерації (ст. 71 Консти­туції), спільні предмети відання та повноваження Російської Фе­дерації та її суб'єктів (ст. 72 Конституції). Поза межами відання і повноважень Російської Федерації за предметами спільного відан­ня Російської Федерації та суб'єктів федерації суб'єкти федерації

422

Розділ 26

Основи конституційного право Російської Федерації

423

мають усю повноту влади (ст. 73 Конституції), тобто у цьому разі йдеться про виключні повноваження суб'єктів федерації.

До відання Російської Федерації належать: прийняття та зміна Конституції федерації і федеральних законів, контроль за їх ви­конанням; федеративний устрій і територія; регулювання і захист прав національних меншин; встановлення системи федеральних органів законодавчої, виконавчої та судової влади, порядку їх організації і діяльності; формування федеральних органів держав­ної влади; федеральна державна власність та управління нею тощо.

Російська федерація складається з республік, країв, областей, міст федерального значення, автономної області, автономних округів - рівноправних суб'єктів федерацій (ст. 5, п. 1 Консти­туції). У наш час до складу федерації входить 21 республіка -суб'єкт федерації: Республіка Адигея, Республіка Алтай, Респуб­ліка Башкортостан, Республіка Бурятія, Республіка Дагестан, Інгуська Республіка, Кабардино-Балкарська Республіка, Респуб­ліка Калмикія-Хальмг Тангч, Карачаєво-Черкеська Республіка, Республіка Карелія, Республіка Комі, Республіка Марій Ел, Рес­публіка Мордовія, Республіка Саха (Якутія), Республіка Північна Осетія, Республіка Татарстан (Татарстан), Республіка Тува, Уд­муртська Республіка, Республіка Хакасія, Чеченська Республіка, Чуваська Республіка - Чаваш Республіка.

За Декларацією про державний суверенітет 1990 p., визнано доцільним суттєве розширення прав республік, автономної об­ласті, автономних округів, а також країв і областей. Потім це було зафіксовано в Конституції РФ.

У складі федерації з'явилися нові республіки: Адигея, Алтай, Хакасія, Карачаєво-Черкеська, які раніше були автономними об­ластями. Деякі республіки за рішенням вищих органів державної влади одержали дещо іншу назву: Республіка Якутія стала Рес­публікою Саха (Якутія), Марійська Республіка - Республікою Марій Ел.

Республіка у складі Російської Федерації - це унітарна демо­кратична держава, що має всю повноту державної влади на своїй території, крім тих повноважень, які входять до виключної ком­петенції Російської Федерації.

Республіки у складі федерації різноманітні за розміром тери­торії, за кількістю населення. Але вони юридично рівноправні. Статус республіки визначається статтями 5 п. 2 і 66 Конституції

РФ. Республіка - це держава, яка має свою Конституцію і зако­нодавство, свою територію, яка не може бути змінена без її згоди. Так, Степове уложення (Основний закон) Республіки Калмикія (ст. 6) закріпило, що територія і статус Республіки Калмикія не можуть бути змінені без її згоди. Територія Республіки Калмикія використовується і охороняється як основа життя та діяльності народу Калмикії. Кордони між республіками можуть бути змінені за їх взаємною згодою.

Кожна республіка має свою Конституцію, яка законодавчо за­кріплює основи її конституційного ладу, права, свободи та обо­в'язки громадян; систему, принципи організації і діяльності та компетенцію законодавчих, виконавчих, судових і місцевих органів.

Республіки - суб'єкти федерації мають законодавчі, виконавчі та судові органи. Законодавчі (представницькі) органи, які були утворені замість Верховних Рад, називаються по-різному: Народ­ними зборами, Державними зборами, Конституційними зборами, Законодавчими зборами - Верховним Хуралом, Народним Ху­ралом, Парламентом тощо.

Більшість парламентів є однопалатними, за винятком Держав­них зборів Башкортостана, Законодавчих зборів Карелії, парла­менту Кабардино-Балкарії, а також Державних зборів Республі­ки Якутія (Саха), які мають двопалатну структуру. Так, Державні збори Якутії мають у своєму складі Палату республіки, яка пра­цює на непостійній основі, і Палату представників, яка працює постійно, на професійній основі.

Громадяни республік обирають Президента строком на 4-5 років. У більшості з них Президент є главою держави, вищою по­садовою особою, головою виконавчої влади. Одна й та сама особа може бути обраною на третій строк повноваження. Виконавчі органи державної влади у виконавчих органах очолює Президент, в інших - глава уряду.

До спільного відання федерації та республік належать: забезпе­чення відповідності Конституцій і законів республік Конституції Російської Федерації та федеральним законам; захист прав і сво­бод людини і громадянина; захист прав національних меншин, за­безпечення законності, правопорядку, громадської безпеки; режим прикордонних зон; питання володіння, користування і розпоряд­ження землею, надрами, водними та іншими ресурсами тощо.

424

Розділ 26

Основи конституційного права Російської Федерації

425

Крім спільної компетенції федеральних і республіканських органів, республіка вирішує низку питань, які складають виключні повноваження республіки. Це питання прийняття Конституції, вне­сення до неї змін і доповнень, контроль за її додержанням; законо­давство республіки, установлення системи державних органів вла­ди тощо.

Правове положення країв, областей, міст федерального зна­чення. До складу федерації входять шість країв, 40 областей і два міста федеральною значення - Москва і Санкт-Петербург. Ці суб'єкти є державно-територіальними утвореннями, їх конститу­ційно-правничий статус закріплюється Конституцією федерації та статутом, який приймається законодавчим (представницьким) органом суб'єкта Російської Федерації. Це - нові суб'єкти феде­рації, які не були відомі дотеперішній федерації. Утворення та­ких суб'єктів обумовлено тією роллю, яку вони відіграють у полі­тичному та економічному житті федерації.

Як суб'єкти федерації краї, області, міста федерального зна­чення приймають не тільки Статут, а й закони та інші нормативні акти. Вони утворюють органи законодавчої (представницької), виконавчої та судової влади.

Конституційно-правовий статус автономної області, авто­номного округу. Згідно зі ст. 5 Конституції РФ рівноправними суб'єктами федерації є автономна область і десять автономних ок­ругів, які склалися історично.

Автономні округи - це національно-територіальні утворення, які входять до складу федерації через область чи край (за винят­ком Чукотського автономного краю, який входить у федерацію безпосередньо) і відрізняються особливим національним складом та побутом населення.

Правовий статус автономної області, автономного округу визначається Конституцією РФ і статутом, який приймається законодавчим (представницьким) органом відповідного суб'єкта федерації, а також федеральним договором 1992 р. про розме­жування предмета відання і повноважень між федеральними органами державної влади і органами державної влади автоном­ної області і автономного округу та іншими федеральними ак­тами.

Повноваження автономної області і автономних округів роз­діляються на дві групи: предмети спільного відання федерації і

суб'єктів (ст.72 Конституції РФ) та виключні повноваження суб'єктів федерації (ст. 73 Конституції РФ).

До спільного відання федеральних органів державної влади і органів державної влади автономної області, автономного округу належать, зокрема, забезпечення відповідності нормативних прав­ничих актів автономної області, автономного округу Конституції і законам Російської Федерації, захист прав і свобод людини та громадянина; забезпечення законності, правопорядку тощо.

Поза межами відання федерації і повноважень федерації за предметами спільного відання федерації та суб'єктів федерації автономна область і автономні округи мають усю повноту дер­жавної влади (ст. 73 Конституції), тобто органи державної влади автономної області і автономних округів самостійно вирішують усі питання своєї компетенції.

У травні 2000 р. Указом Президента В. В. Путіна були утво­рені сім федеральних округів і призначені в них представники президента. Федеральний округ охоплює від 5 до 17 суб'єктів федерації. Мета реформи - укріплення федерації і вертикалі дер­жавної влади. Уповноважені представники президента координу­ватимуть діяльність органів державної влади.