Глава 1.

Трудові відносини і трудовий договір

Стаття 61. Виникнення трудових відносин

1. Трудові відносини виникають на підставі факту починання працівником роботи за розпорядженням чи з дозволу роботодавця. Дозволом роботодавця вважається дозвіл, наданий особою, яка уповноважена укладати трудові договори, а також керівником структурного підрозділу роботодавця, в якому працівник був допущений до роботи. Законодавством або трудовим договором може бути встановлено, що трудові відносини виникають з встановленого дня починання роботи, якщо працівник не розпочав роботу у відповідний день у зв’язку з хворобою або іншими поважними причинами.

2. У разі покладення судом на роботодавця обов’язку прийняти працівника на роботу трудові відносини вважаються такими, що виникли з дати подання працівником заяви про прийняття на роботу, яка зазначається в судовому рішенні.

3. Про прийняття на роботу роботодавець зобов’язаний видати наказ та ознайомити з ним працівника під розписку у семиденний строк з дня починання роботи.

Стаття 62. Документи та відомості про особу, що подаються під час прийняття на роботу

1. Під час прийняття на роботу забороняється вимагати документи та відомості про особу, подання яких не передбачене цією статтею.

2. Під час прийняття на роботу подаються:

1) заява про прийняття на роботу із зазначенням прохання прийняти на роботу за основним місцем чи за сумісництвом;

2) паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

3) свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

4) довідка органу державної податкової служби про присвоєння ідентифікаційного номера;

5) документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію) у разі, коли робота, на яку претендує працівник, потребує спеціальних знань.

3. Трудова книжка пред’являється працівником за його бажанням. З власної ініціативи працівник може подати під час прийняття на роботу характеристики, рекомендації, інші документи, що свідчать про виконання попередньої роботи, складений ним інформаційний листок (резюме) про здобуття спеціальних знань, досвід роботи тощо.

4. У випадках, передбачених законом, для виконання окремих видів робіт чи роботи в окремих сферах діяльності може передбачатися обов’язкове подання під час прийняття на роботу додаткових документів та відомостей про особу.

5. З метою вирішення питання про прийняття на роботу за наявності письмової згоди працівника і в межах, визначених цією згодою, роботодавець вправі збирати про працівника інформацію за попередніми місцями роботи та отримувати її з інших джерел.

Стаття 63. Трудова книжка

1. Роботодавець на вимогу працівника зобов’язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення з роботи.

Стаття 64. Трудовий договір

1. Трудовий договір — угода, що укладається роботодавцем і працівником з метою визначення змісту трудових відносин, які встановлюються або повинні бути встановлені. Відсутність трудового договору не перешкоджає виникненню трудових відносин відповідно до правил, установлених цим Кодексом та іншими законами.

2. Трудовим договором можуть передбачатися індивідуальні умови праці та її оплати, а також інші права та обов’язки сторін.

Стаття 65. Зміст трудового договору

1. У трудовому договорі зазначаються прізвище, ім’я, по батькові працівника та найменування роботодавця (прізвище, ім’я, по батькові роботодавця — фізичної особи), а також обов’язкові (необхідні) умови, без яких трудовий договір не може вважатися укладеним, і додаткові умови, наявність яких не є обов’язковою.

2. Обов’язковими (необхідними) умовами трудового договору є:

1) місце роботи (підприємство, установа, організація, його (її) структурний підрозділ);

2) час початку дії трудового договору, якщо трудовий договір укладається до виникнення трудових відносин (у разі укладання трудового договору на визначений строк — тривалість цього строку);

3) трудова функція, яку буде виконувати працівник: найменування професії, спеціалізації, кваліфікації, посади відповідно до встановленої класифікації професій та кваліфікаційних характеристик;

4) умови оплати праці;

5) режим праці та відпочинку.

3. До додаткових належать усі інші умови трудового договору, зокрема ті, що стосуються умов праці, строку випробування, застережень щодо нерозголошення державної, комерційної та іншої захищеної законом таємниці, підвищення кваліфікації працівника тощо. Додатковими умовами можуть встановлюватися обов’язки роботодавця щодо покращення умов праці, обслуговування працівника, надання йому соціально-культурних і соціально-побутових благ.

4. Умови трудового договору можуть бути змінені тільки за згодою сторін у письмовій формі. Сторони вправі дати тлумачення умовам трудового договору, що оформляється документом, який ними підписується. Таке тлумачення діє з дня підписання трудового договору і є обов’язковим для сторін.

5. У строковому трудовому договорі зазначається обставина, що є підставою для його укладення.

Стаття 66. Форма трудового договору

1. Трудовий договір укладається в письмовій формі у двох примірниках, які підписуються сторонами і мають однакову юридичну силу. Один примірник передається працівнику, другий зберігається у роботодавця. Порушення цього правила не може вплинути на трудові відносини, що вже виникли.

2. Трудовий договір може укладатися в будь-який час до початку роботи, в тому числі до звільнення працівника з попереднього місця роботи. У цьому разі в трудовому договорі зазначається, що договір укладається на виконання роботи за основним місцем чи за сумісництвом. Сторони вправі підписати трудовий договір у будь-який час після виникнення трудових відносин. За взаємною домовленістю сторони вправі на свій розсуд внести зміни чи доповнення до раніше підписаного трудового договору або підписати новий. Підписання нового трудового договору припиняє дію раніше укладеного трудового договору.

Стаття 67. Строк трудового договору

1. Трудові договори можуть укладатися на невизначений і на визначений строк.

Стаття 68. Обов’язковість умов трудового договору

1. Умови трудового договору є обов’язковими для сторін, крім умов, які відповідно до закону є недійсними.

Стаття 69. Визнання трудового договору або окремих його умов недійсними

1. Трудовий договір визнається недійсним судом у разі його укладення:

1) під впливом омани, погрози, примушення, а також на невигідних для працівника умовах унаслідок використання тяжкого матеріального становища особи;

2) без наміру створити юридичні наслідки (удаваний трудовий договір);

3) з особою, визнаною в установленому порядку недієздатною, крім випадків трудової реабілітації в установленому законодавством порядку;

4) з особою, яка не досягла п’ятнадцятирічного віку;

5) без письмової згоди одного з батьків чи особи, яка їх замінює, якщо така згода є обов’язковою.

2. Окремі умови трудового договору визнаються недійсними, якщо вони:

1) погіршують становище працівника порівняно з трудовим законодавством;

2) мають дискримінаційний характер.

Стаття 70. Наслідки визнання трудового договору або окремих його умов недійсними

1. Недійсність окремих умов трудового договору не тягне за собою визнання недійсним трудового договору в цілому. У такому разі роботодавець зобов’язаний, за згодою працівника, внести до трудового договору відповідні зміни. Якщо сторони трудового договору не дійдуть згоди про зміну його умов, застосовуються норми трудового законодавства або колективного договору.

2. У разі визнання трудового договору недійсним відповідно до частини першої статті 69 цього Кодексу працівник підлягає звільненню на підставі статті 120 цього Кодексу.

Стаття 71. Обов’язок працівника стати до роботи

1. Працівник зобов’язаний стати до роботи в день, визначений законодавством або трудовим договором, а якщо законодавством або трудовим договором цей день не встановлено, - наступного дня після укладення трудового договору.

2. Якщо в день, що визначається відповідно до частини першої цієї статті, працівник без поважної причини не став до роботи, роботодавець вправі відмовитися від раніше укладеного трудового договору і відмовити працівникові в наданні роботи. У такому разі вважається, що трудові відносини не виникли і на працівника покладається обов’язок повернути роботодавцеві раніше отримані від нього гарантійні і компенсаційні виплати.

Стаття 72. Наслідки невиконання роботодавцем умови трудового договору про надання роботи

1. Відмова роботодавця допустити працівника до роботи відповідно до укладеного трудового договору або укласти трудовий договір у разі, коли відповідно до цього Кодексу його укладення є обов’язковим, дає працівникові право вимагати на власний вибір відшкодування моральної шкоди в розмірі заробітної плати за період до дванадцяти місяців з розрахунку тарифної ставки (окладу) або визнання трудових відносин такими, що виникли з дня, визначеного трудовим договором, із стягненням заробітної плати з розрахунку тарифної ставки (окладу) за період від дня виникнення трудових відносин, визначеного трудовим договором, до дня починання роботи.

Стаття 73. Трудова функція працівника

1. Основна трудова функція працівника визначається у посиланні в трудовому договорі та наказі про прийняття на роботу на одну із професій, передбачених класифікацією професій, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації. Зміст трудової функції за кожною професією та відповідною кваліфікацією визначається законодавством, а в частині, що не визначена законодавством, — кваліфікаційними характеристиками, які затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці.

2. Якщо працівник не повністю завантажений виконанням обов’язків за основною трудовою функцією, з метою підвищення ефективності використання робочого часу роботодавець і працівник можуть домовитися під час прийняття на роботу і пізніше про розширення трудової функції працівника шляхом покладання на нього обов’язків, що відповідно до кваліфікаційних характеристик належать до іншої професії (інших професій). Розширення трудової функції працівника не тягне за собою необхідності посилення інтенсивності праці порівняно з тією, що за даних організаційно-технічних умов вважається нормальною.

3. Якщо це не заподіює шкоди здоров’ю працівника, за згодою між роботодавцем і працівником можливе покладання на працівника тимчасово або без обмеження строку додаткових обов’язків. При цьому інтенсивність праці може бути більшою порівняно з тією, що вважається нормальною, а працівник отримує право на доплату (за суміщення професій або посад, розширення зони обслуговування, збільшення обсягу виконуваної роботи, виконання обов’язків відсутнього працівника тощо). Якщо працівник, якому доручено виконання додаткових обов’язків, допускає неякісне виконання робіт, роботодавець вправі в будь-який час в односторонньому порядку відмовитися від домовленості про виконання працівником додаткових обов’язків і скасувати встановлену в зв’язку з цим доплату.

Стаття 74. Типові та зразкові трудові договори

1. Типові трудові договори затверджуються у випадках, передбачених законом, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці. Відступати від положень типових трудових договорів дозволяється у разі, коли це передбачено законодавством. Укладаючи трудовий договір (контракт) на підставі типового сторони можуть погодити умови, які не передбачені типовим трудовим договором, але не суперечать йому. Норми цієї частини поширюються на типові договори про матеріальну відповідальність (індивідуальну і колективну).

2. Зразкові трудові договори затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці і містять положення, що не є обов’язковими у відповідних трудових договорах. Сторони мають право відступити від положень зразкового трудового договору, доповнювати його, не включати до нього умови, що суперечать типовому.

Стаття 75. Сумісництво

1. Сумісництвом є виконання працівником у вільний від основної роботи час іншої оплачуваної роботи.

2. Працівник має право укладати кілька трудових договорів про роботу за сумісництвом.

3. Робота за сумісництвом може виконуватися працівником як за місцем основної роботи (внутрішнє сумісництво), так і на іншому підприємстві, в установі, організації чи у громадянина за наймом (зовнішнє сумісництво).

4. Трудовим законодавством, колективним або трудовим договором можуть встановлюватися обмеження щодо роботи за сумісництвом.