Глава 6. Особливості трудових відносин керівників підприємств, установ, організацій

Стаття 333. Керівники, щодо яких встановлюються особливості трудових відносин

1. До керівників, на яких поширюються норми статей 333 — 341 цього Кодексу, належать керівники, наділені повноваженнями одноособово безпосередньо або через інших підпорядкованих їм посадових осіб здійснювати управління та діяти без доручення від імені підприємств, установ, організацій, а також керівники колегіальних органів управління підприємств, установ, організацій (керівники виконавчих органів).

2. Норми цієї глави не поширюються на керівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Стосовно цих керівників особливості трудових відносин можуть встановлюватися законом.

Стаття 334. Особливості здійснення повноважень роботодавця у трудових відносинах керівників

1. У трудових відносинах керівників юридичних осіб публічного права повноваження роботодавця здійснює відповідний орган державної влади чи орган місцевого самоврядування (посадова особа цього органу, наділена відповідними повноваженнями).

2. У трудових відносинах керівників юридичних осіб приватного права повноваження роботодавця здійснює відповідний орган, визначений статутом цієї юридичної особи. При цьому повинні дотримуватися вимоги частини п’ятої статті 30 цього Кодексу.

3. Особливості здійснення повноважень роботодавця стосовно керівників юридичних осіб не звільняють цих юридичних осіб від матеріальних (майнових) обов’язків перед керівником як працівником і від матеріальної відповідальності за неналежне виконання зазначених обов’язків і відповідальності за моральну шкоду.

Стаття 335. Встановлення кваліфікаційних та інших вимог до керівників

1. Нормативно-правовими актами, а також нормативними актами роботодавця можуть встановлюватися вимоги до віку, в межах якого здійснюється прийняття на роботу керівників, кваліфікаційні та інші вимоги до керівників, у тому числі до стану здоров’я, психологічних та інших особистих якостей, культури спілкування. Невідповідність цієї категорії працівників встановленим вимогам, що була відомою роботодавцеві під час прийняття на роботу, є підставою для припинення трудових відносин відповідно до статті 110 цього Кодексу. Якщо ж таку невідповідність виявлено після виникнення трудових відносин, ці відносини припиняються відповідно до пунктів 1 або 2 частини першої статті 110 цього Кодексу.

Стаття 336. Прийняття на роботу на посаду керівника

1. Якщо посада керівника стала вакантною, роботодавець має право на період добору кандидатури на цю посаду перевести або прийняти на роботу працівника як виконуючого обов’язки (з установленням строкових трудових відносин) керівника на весь зазначений період, але не більше ніж на один рік. Протягом цього періоду роботодавець вправі в будь-який час прийняти на посаду керівника іншу особу. Виконуючий обов’язки керівника при цьому підлягає звільненню відповідно до статті 96 цього Кодексу або переведенню на роботу, яку він виконував до призначення виконуючим обов’язки керівника, якщо на посаду керівника прийнято іншу особу, а не особу, що виконувала обов’язки керівника.

2. Роботодавець вільний у виборі працівника на посаду керівника підприємства, установи, організації, якщо при цьому не допускається дискримінація.

Стаття 337. Перевірка особи перед призначенням на посаду керівника

1. Роботодавець вправі у передбачених законом випадках вимагати від особи, яка звернулася з пропозицією про прийняття її на посаду керівника, проходження медичного огляду, тестування, в тому числі із застосуванням технічних засобів.

Стаття 338. Укладення трудового договору з керівниками

1. З керівниками підприємств, установ, організацій, що не належать до державної і комунальної форми власності і не засновані органами влади Автономної Республіки Крим, під час прийняття на роботу укладається трудовий договір. Якщо під час прийняття на роботу трудовий договір з керівником не укладено, він може бути укладений у будь-який час пізніше. Строк трудових відносин з працівниками - керівниками зазначених підприємств, установ, організацій визначається в трудовому договорі за домовленістю сторін.

2. До трудового договору з працівниками - керівниками підприємств, установ, організацій, визначених у частині першій цієї статті, можуть включатися будь-які умови, за винятком тих, що погіршують становище працівника порівняно з покликаними забезпечити охорону життя, здоров’я, честь і гідність людини в трудових і пов’язаних з ними відносинах.

3. З керівниками державних підприємств під час прийняття на роботу або пізніше укладається трудовий контракт. Трудовий контракт є особливою формою трудового договору, в якому сторонами за взаємною домовленістю можуть встановлюватися строк його дії, права, обов’язки і відповідальність, підстави та порядок розірвання контракту, в тому числі дострокового. Порядок укладання трудового контракту та форма типового контракту з керівником державного підприємства, визначається Кабінетом Міністрів України. З керівниками державних установ та організацій трудові контракти укладаються відповідно до порядку та форм, встановлених для державних підприємств, якщо законодавством не встановлено інше.

4. З керівниками інших, крім зазначених у частині третій цієї статті, підприємств державного сектору економіки трудовий контракт укладається у порядку та за типовою формою, що затверджується центральним органом виконавчої влади з управління державним майном.

5. З керівниками юридичних осіб публічного права, заснованих органами влади Автономної Республіки Крим або територіальними громадами, трудові контракти укладаються у порядку та за формою, зазначеними у частині третій цієї статті, якщо законодавством не встановлено інше.

6. З керівниками юридичних осіб приватного права, заснованих органами влади Автономної Республіки Крим або територіальними громадами, трудові контракти укладаються у порядку та за формою, зазначеними в частині четвертій цієї статті, якщо законодавством не встановлено інше.

Стаття 339. Трудові права та обов’язки керівника підприємства, установи, організації

1. Працівники - керівники підприємств, установ, організацій у трудових відносинах мають права і несуть обов’язки, передбачені нормативно-правовими актами у сфері праці, якщо інше не встановлено трудовим договором (контрактом) відповідно до статті 338 цього Кодексу.

2. Незалежно від змісту трудового договору (контракту) керівник підприємства, установи, організації несе обов’язок щодо організації діяльності підприємства, установи, організації. З цією метою на основі кваліфікаційних характеристик спеціальностей та посад не допускаючи порушення трудового законодавства керівник підприємства, установи, організації може розподіляти трудові обов’язки між працівниками на власний розсуд. Якщо будь-який обов’язок, виконання якого зумовлюється необхідністю організації діяльності підприємства, установи, організації, не доручено безпосередньому виконавцю чи не визначено керівника, який повинен забезпечити таке доручення певній особі, відповідальність за виконання цього обов’язку несе керівник підприємства, установи, організації.

Стаття 340. Ведення трудових книжок керівників підприємств, установ, організацій

1. Трудові книжки керівників підприємств, установ, організацій ведуться на їх вимогу.

2. У випадках, визначених частинами першою і третьою статті 334 цього Кодексу, трудові книжки керівників підприємств, установ, організацій ведуть органи, які здійснюють стосовно керівників повноваження роботодавця (уповноважені цими органами посадові особи). У випадках, зазначених у частині другій статті 334 цього Кодексу, трудові книжки керівників підприємств, установ, організацій ведуть посадові особи, яким це доручено органом, що здійснює стосовно керівника повноваження роботодавця.

Стаття 341. Заробітна плата та інші виплати керівнику підприємства, установи, організації

1. Умови укладеного на підприємстві, в установі, організації колективного договору щодо оплати праці та інших виплат працівникам не поширюються на керівника підприємства, установи, організації. Заробітна плата та інші виплати і їх розміри керівнику підприємства, установи, організації встановлюються трудовим договором (контрактом) у відповідних випадках з урахуванням вимог законодавства. Рішення щодо оплати праці та інших виплат керівнику підприємства, установи, організації приймає посадова особа, яка здійснює повноваження роботодавця.

2. Усі виплати керівнику підприємства, установи, організації здійснюються за рахунок цього підприємства, установи, організації. Лише у разі коли функції роботодавця щодо керівника підприємства, установи, організації виконує орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування або інша юридична особа, керівник підприємства, установи, організації вправі пред’явити до зазначеного органу або юридичної особи вимогу про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в разі порушення вимог трудового законодавства, умов трудового договору (контракту).

Книга п’ята

Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації

Стаття 342. Право працівників на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації

1. Відповідно до Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах і з цією метою забезпечує розвиток професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти.

2. Право на професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівники реалізують також у відносинах з органами державної служби зайнятості та роботодавцями.

3. Особи, які направляються для професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації, повинні бути попередньо ознайомлені з вимогами до роботи за професією, умовами оплати праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку та охорони праці, санітарними нормами і правилами, виробничими інструкціями, можливістю подальшого підвищення кваліфікації та професійного навчання.

4. Під час підвищення кваліфікаційних розрядів і просування по роботі враховується проходження працівниками виробничого навчання, загальноосвітня і професійна підготовка та навчання в закладах освіти.

Стаття 343. Права та обов’язки роботодавця щодо професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників

1. Необхідність професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників визначає роботодавець відповідно до потреб власної господарської чи іншої діяльності.

2. Роботодавець забезпечує професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників без припинення трудових відносин або з їх припиненням — у навчальних закладах на умовах, що визначаються колективним або трудовим договором чи окремою угодою між роботодавцем і працівником.

3. За умови отримання відповідного дозволу згідно із законодавством роботодавці вправі здійснювати підготовку кваліфікованих робітників, перепідготовку робітників з наданням другої кваліфікації, підвищення кваліфікації робітників з видачею відповідних документів про професійно-технічне навчання. При цьому роботодавці зобов’язані дотримуватись вимог державного стандарту професійно-технічної освіти і порядку кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту.

4. У випадках, передбачених трудовим законодавством, роботодавець зобов’язаний забезпечити підвищення кваліфікації працівників. В інших випадках роботодавець забезпечує підвищення кваліфікації працівників відповідно до своїх потреб.

5. Працівникам, які навчаються безпосередньо на виробництві або в навчальних закладах без припинення трудових відносин, роботодавець повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням, забезпечувати надання гарантій та компенсацій, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами у сфері праці, колективним і трудовим договором.

6. Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників безпосередньо на виробництві проводиться в межах робочого часу, встановленого трудовим законодавством для працівників відповідного віку, професії і виробництва.

7. У період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві працівники не можуть залучатися до виконання робіт, не пов’язаних з навчанням.

8. Після успішного закінчення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві працівникові надається робота відповідно до здобутої ним професії, кваліфікації та присвоєного розряду.

Стаття 344. Оплата праці за період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві

1. За період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві працівник має право на заробітну плату, яка не може бути меншою 75 відсотків тарифної ставки (окладу) за найнижчим розрядом із спеціальності, якій навчається працівник. До зазначеного мінімального розміру оплати праці включається і заробітна плата за виконану роботу під час професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві. Інші правила щодо оплати праці зазначених осіб визначаються Кабінетом Міністрів України. Колективним і трудовим договором можуть передбачатися більш високі розміри заробітної плати в період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві.

Стаття 345. Трудові договори з умовою щодо проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації

1. Умова щодо проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації може погоджуватися роботодавцем і працівником як під час укладення трудового договору, так і пізніше в будь-який інший час.

2. Під час професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві у роботодавця працівник користується всіма правами, в тому числі правом на державне соціальне страхування.

3. Якщо професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації проводиться на підприємстві, в установі, організації за місцем роботи працівника, такий працівник повинен дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації з урахуванням особливостей прав та обов’язків, пов’язаних з професійною підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації.

Стаття 346. Договори роботодавців з навчальними закладами, підприємствами, установами, організаціями про підготовку кадрів

1. Роботодавці вправі укладати договори з навчальними закладами, підприємствами, установами, організаціями про підготовку спеціалістів з вищою освітою, кваліфікованих робітників, у тому числі в порядку ступеневої професійно-технічної освіти, курсові форми професійного навчання працівників без присвоєння кваліфікації, підвищення кваліфікації працівників.

Стаття 347. Направлення працівників до навчальних закладів для професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації

1. Роботодавці можуть укладати з працівниками або іншими особами, що не перебувають з ними в трудових відносинах, договори про направлення їх до навчальних закладів для професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

2. Відповідно до договору, зазначеного в частині першій цієї статті, на працівника або іншу особу, яка направляється на навчання, може бути покладено обов’язок щодо відпрацювання після закінчення навчання протягом погодженого сторонами строку, який повинен бути порівнянним з обов’язками, які взяв на себе роботодавець щодо оплати навчання, в тому числі виплати стипендії тощо. Відмова працівника або іншої особи відпрацювати у роботодавця протягом погодженого з ним строку, звільнення з роботи до закінчення цього строку покладає на цього працівника або іншу особу обов’язок щодо відшкодування витрат роботодавця, пов’язаних з навчанням, або їх частини пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються договором. Працівник або інша особа не зобов’язана відшкодовувати витрати роботодавця, якщо вона не стала до роботи або була звільнена з роботи з таких причин:

1) отримання працівником статусу особи з обмеженими фізичними можливостями;

2) звільнення з ініціативи роботодавця, не пов’язаного з учиненням працівником винних дій.

3. Норми цієї статті застосовуються також у разі, коли працівник направляється на професійне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації із звільненням з роботи чи до прийняття на роботу.

Стаття 348. Направлення працівника до інших підприємств, установ, організацій для професійної підготовки

1. Трудовим договором можуть передбачатися умови про направлення працівника на професійну підготовку до іншого підприємства, установи, організації із збереженням місця роботи і заробітної плати у розмірі не менше встановленого статтею 344 цього Кодексу. У таких випадках працівник повинен дотримуватися вимог внутрішнього трудового розпорядку за місцем професійної підготовки, а посадові особи - забезпечувати охорону праці цього працівника. До відносин між роботодавцем і працівником, що виникають у цьому випадку, застосовуються норми частини другої статті 347 цього Кодексу.

Стаття 349. Направлення працівників для підвищення кваліфікації

1. З працівниками, які направляються на підвищення кваліфікації із збереженням місця роботи і заробітної плати, може укладатись угода (додаток до трудового договору) про взаємні права і обов’язки сторін. На відносини, що виникають при цьому, поширюються норми частини другої статті 347 цього Кодексу.

Стаття 350. Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівника без припинення трудових відносин

1. Роботодавець і працівник можуть укласти угоду, якою визначаються їх взаємні права та обов’язки, пов’язані з професійною підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації працівника без припинення трудових відносин. При цьому роботодавець може взяти на себе обов’язки щодо оплати відповідного навчання, надання працівникові більш сприятливих, ніж встановлені законодавством, угодами і колективним договором, умов для поєднання роботи з таким навчанням. На зазначені угоди поширюються норми частини другої статті 347 цього Кодексу.

Стаття 351. Вимоги щодо виконання працівником обов’язків щодо професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації

1. Під час професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації відповідно до трудового договору чи іншої угоди з роботодавцем працівник зобов’язаний виконувати план професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації і роботи, що передбачені цим планом, а також дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку. Порушення правил є підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

2. У разі коли відповідно до угоди з роботодавцем працівник або інша особа направляється на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації без збереження трудових відносин або до їх виникнення, роботодавець вправі вимагати розірвання такої угоди та відшкодування понесених витрат, якщо ця особа умисно або через грубу необережність порушує умови зазначеної угоди.

Книга шоста

Колективні трудові відносини

Стаття 352. Визначення колективних трудових відносин

1. Колективні трудові відносини — це відносини між найманими працівниками і їх представницькими органами (представниками), з одного боку, та роботодавцями і їх представницькими органами — з другого. У встановлених законом випадках у таких відносинах як третя сторона беруть участь органи виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

2. У межах колективних трудових відносин надається інформація, проводяться консультації між сторонами, колективні переговори, укладаються колективні договори та угоди, здійснюється контроль їх виконання, розв’язуються колективні трудові спори.

Стаття 353. Працівники як сторона колективних трудових відносин

1. Право на участь у колективних трудових відносинах мають усі працівники, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, а також інші категорії працівників, які мають пов’язаний з працею та її умовами спільний інтерес.

2. Працівники, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцями - фізичними особами, також визнаються стороною колективних трудових відносин.

3. Кожний працівник вправі брати участь у колективних діях, у тому числі у зборах працівників підприємства, установи, організації, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, працівників структурних підрозділів підприємства, установи, організації, окремої категорії працівників (за умови, що вони належать до цієї категорії), бути обраним на конференцію працівників, брати участь в ухваленні працівниками відповідних рішень.

4. У колективних трудових відносинах беруть участь також працівники регіону, галузі та України в цілому.

Стаття 354. Роботодавці, їх організації та об’єднання як сторона колективних трудових відносин

1. Особи, які наділяються повноваженнями виступати від імені роботодавця в колективних трудових відносинах, визначаються статутами (положеннями) юридичних осіб — роботодавців. Роботодавці - фізичні особи також мають право брати участь у колективних трудових відносинах.

2. Роботодавці мають право на створення організацій роботодавців у межах відповідної території (однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць), за галузевою ознакою (виділенням галузі за будь-якими особливостями виробництва) та на національному рівні відповідно до закону.

3. До організацій роботодавців вправі входити юридичні особи приватного права і роботодавці - фізичні особи. Юридичні особи публічного права можуть входити до організацій роботодавців у випадках і порядку, передбачених законодавством.

4. У колективних трудових відносинах на територіальному, галузевому і національному рівні беруть участь організації роботодавців та їх об’єднання, що мають відповідний статус. У передбачених законом випадках для участі в колективних трудових відносинах організації роботодавців та їх об’єднання створюють спільний представницький орган. Кількість представників кожної організації роботодавців, їх об’єднань у спільному представницькому органі повинна бути пропорційною кількості працівників, що перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, яких вони представляють, але не менше одного представника.

Стаття 355. Здійснення прав працівників у колективних трудових відносинах

1. Працівники здійснюють свої права у колективних трудових відносинах як безпосередньо, так і через представницькі органи (представників).

2. Здійснюючи функції представництва, профспілки або вільно обрані працівниками представники (представник) можуть набувати у колективних трудових відносинах власних прав та брати на себе відповідні зобов’язання.

Стаття 356. Представництво колективних інтересів працівників перед роботодавцем

1. Представництво колективних інтересів працівників перед роботодавцем здійснюють профспілки відповідно до закону.

2. Якщо інтереси працівників перед роботодавцем представляють кілька профспілок, ці профспілки (їх органи або представники) утворюють спільний представницький орган, до складу якого на пропорційній основі включаються представники кожної профспілки, але не менше одного представника.

3. У разі відсутності профспілки інтереси працівників представляють вільно обрані працівниками представники (представник).

Стаття 357. Представництво інтересів працівників відповідної території, галузі та на національному рівні

1. Представництво інтересів працівників відповідної території здійснюється профспілками, їх організаціями та об’єднаннями за умови, що профспілки, їх організації та об’єднання мають статус місцевих, обласних або реґіональних.

2. Представництво інтересів працівників галузі здійснюється всеукраїнськими профспілками, їх організаціями та об’єднаннями, що діють у цій галузі. При цьому галузь може виділятися за будь-якими особливостями виробництва, праці, її умов та оплати.

3. Представництво інтересів працівників на національному рівні здійснюють профспілки та їх об’єднання, що відповідно до законодавства мають статус всеукраїнських.

4. У передбачених законом випадках профспілки, їх організації та об’єднання повинні утворити спільний представницький орган для участі у колективних трудових відносинах на відповідному рівні. Кількість представників в об’єднаному представницькому органі при цьому повинна бути пропорційною кількості членів відповідних профспілок, але не менше одного представника.

Стаття 358. Безпосереднє здійснення працівниками своїх прав у колективних трудових відносинах

1. Безпосереднім вважається здійснення працівниками своїх прав у колективних трудових відносинах шляхом проведення зборів та конференцій, а в передбачених законом випадках — шляхом збирання підписів.

Стаття 359. Збори працівників

1. Працівники підприємств, установ, організацій, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, працівники структурних підрозділів підприємств, установ, організацій, окремі категорії працівників мають право проводити збори та конференції.

2. Збори працівників скликаються органами (представниками), що здійснюють представництво колективних інтересів працівників, ініціативними групами чи ініціаторами з числа працівників, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем. Про проведення зборів працівникам повідомляється в оголошеннях, а у разі необхідності — іншими способами. Працівник, який з поважних причин не може взяти участь у зборах, може доручити іншому працівникові, який перебуває в трудових відносинах з цим же роботодавцем, взяти участь у зборах від його імені. Повноваження на таке представництво оформляється відповідно до законодавства.

3. Роботодавець або його представники можуть брати участь у зборах працівників у разі прийняття про це рішення зборів.

4. Збори працівників є правоможними за умови участі більше половини працівників підприємства, установи, організації, їх структурного підрозділу або відповідної категорії працівників.

5. Рішення на зборах ухвалюється більшістю голосів присутніх на зборах працівників (їх представників). Рішення оформляється окремим документом, що підписується головою та секретарем зборів, або вноситься до протоколу зборів, що підписується тими ж особами.

Стаття 360. Конференції працівників

1. Конференції працівників проводяться у разі неможливості скликання зборів або забезпечення участі в них більшості працівників з будь-яких причин. Право скликання конференцій здійснюється відповідно до частини другої статті 390 цього Кодексу.

2. Норма представництва та порядок обрання делегатів конференції визначається зборами або конференцією найманих працівників. Якщо на момент проведення зборів або конференції це не визначено, право встановлення норми представництва та порядку обрання делегатів конференції надається органу, що здійснює представництво колективних інтересів працівників, ініціативній групі або ініціаторам, які скликають конференцію.

3. Конференції працівників організовуються і проводяться у порядку, визначеному частинами другою і третьою статті 359 цього Кодексу.

4. Конференція працівників є правоможною за умови, що в ній бере участь не менше двох третин загальної кількості обраних делегатів.

5. Рішення конференції ухвалюється більшістю присутніх на конференції делегатів. Рішення оформляється у порядку, визначеному частиною п’ятою статті 359 цього Кодексу.

Стаття 361. Скасування і визнання недійсними рішень зборів та конференцій працівників

1. Рішення зборів та конференцій працівників можуть бути скасовані зборами або конференцією працівників.

2. Рішення зборів або конференції працівників може бути визнане недійсним судом, якщо воно суперечить трудовому законодавству, угодам чи колективному договору.

Стаття 362. Обов’язок роботодавців створювати умови для здійснення прав працівників у колективних трудових відносинах

1. Роботодавець зобов’язаний створити умови для здійснення працівниками та їх представницькими органами (представниками) прав у колективних трудових відносинах.

Стаття 363. Роль органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у формуванні колективних трудових відносин

1. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень сприяють працівникам та роботодавцям у створенні ними організацій, їх консолідації та забезпеченні рівних можливостей для участі в колективних трудових відносинах.

2. На вимогу профспілок, їх організацій та об’єднань, а також роботодавців, їх організацій та об’єднань цих організацій органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування повинні надавати інформацію, що стосується трудових відносин, зайнятості тощо.

3. До прийняття нормативно-правових актів з питань трудових відносин органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування зобов’язані запитати думку профспілок, їх організацій або об’єднань, роботодавців, їх організацій та об’єднань організацій роботодавців, що діють на відповідному рівні, щодо змісту таких актів.

4. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування поряд з роботодавцями і працівниками (їх представниками) беруть участь у колективних відносинах як одна з їх сторін у випадках, передбачених законом. Зазначені органи у передбачених законом випадках можуть брати участь у колективних трудових відносинах як представники роботодавців.

Стаття 364. Взаємні консультації сторін колективних трудових відносин та надання інформації

1. Кожна із сторін колективних трудових відносин вправі в будь-який час звернутися до іншої сторони з пропозицією провести консультації або надати інформацію, що стосується таких відносин. Сторона, яка отримала таку пропозицію, зобов’язана взяти участь у консультаціях або надати відповідну інформацію. Сторона колективних трудових відносин, що надала інформацію іншій стороні, вправі визнати її конфіденційною. У цьому разі сторона, що отримала зазначену інформацію, зобов’язана забезпечити її нерозголошення.

2. Роботодавець зобов’язаний погодити з виборним профспілковим органом або вільно обраними працівниками представниками (представником) рішення (наказ), яким затверджуються нормативні акти, що регулюють індивідуальні трудові відносини з питань, які відповідно до закону вирішуються колективними договорами, якщо колективний договір не укладався. Законом встановлюються випадки, коли роботодавець має право прийняти рішення тільки після запитування думки виборного профспілкового органу або вільно обраних працівниками представників (представника) або проведення консультацій з таким органом (представником).

3. Для погодженого вирішення питань, що виникають у соціально-трудовій сфері на національному рівні, із представників всеукраїнських профспілок та їх об’єднань, всеукраїнських організацій роботодавців та їх об’єднань та Кабінету Міністрів України утворюється дорадчий орган з питань соціального партнерства.

4. З метою розв’язання колективних трудових спорів утворюється національна служба посередництва і примирення.

Стаття 365. Колективні переговори та укладення колективного договору, угоди

1. Право на ведення колективних переговорів щодо розроблення, укладення колективного договору, угоди чи внесення до них змін мають представники працівників, роботодавці чи їх представники.

2. Не допускається ведення переговорів та укладення колективних договорів, угод від імені працівників особами, які уповноважені власником виконувати функції з управління майном або наділені правом прийняття (звільнення) на роботу.

3. Колективні переговори є обов’язковими, якщо цього вимагає хоча б одна сторона колективних трудових відносин. Ухилення від колективних переговорів тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Стаття 366. Колективний договір

1. Колективний договір укладається на підприємстві, в установі та організації незалежно від форми власності, виду діяльності, їх структурних підрозділах, а також у роботодавця - фізичної особи.

2. У структурних підрозділах підприємств, установ, організацій колективний договір укладається за наявності згоди сторін, що уповноважені на ведення колективних переговорів.

3. Зміст колективного договору визначається сторонами колективних переговорів самостійно в межах їх повноважень з урахуванням вимог закону. У колективному договорі встановлюються правила, що регулюють трудові відносини між працівниками та роботодавцями, їх зобов’язання, що стосуються розвитку виробництва, удосконалення організації праці, покращення умов праці та виробничого побуту.

4. Колективним договором не можуть установлюватися умови, які призводять до погіршення порівняно із законодавством та угодами становища працівників.

5. Трудовим договором не можуть установлюватися умови, які призводять до погіршення порівняно із колективним договором становища працівника.

6. Колективний договір поширюється на всіх працівників підприємства, установи, організації (всіх працівників, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем — фізичною особою).

7. У разі коли колективним договором встановлюються умови, які призводять до погіршення порівняно з раніше укладеними трудовими договорами становища працівників, такі трудові договори зберігають чинність протягом обумовленого в них строку або безстроково, якщо такий строк не встановлено.

Стаття 367. Угоди

1. Угодою регулюються соціально-трудові відносини і встановлюються трудові та соціально-економічні права і гарантії для працівників на національному, галузевому та територіальному рівні.

2. Ні одна із сторін не вправі відмовитися від проведення колективних переговорів щодо укладення угоди.

3. Угоди укладаються на національному, галузевому та територіальному рівні на дво- чи тристоронній основі. На національному рівні укладаються генеральна угода, галузеві (міжгалузеві) угоди. На територіальному рівні укладаються територіальні міжгалузеві угоди, а також можуть укладатися територіальні галузеві угоди.

4. Сторонами угод, що укладаються на національному рівні, є:

1) генеральної угоди - всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців в особі уповноважених ними органів; Кабінет Міністрів України; всеукраїнські профспілки та їх об’єднання в особі уповноважених ними органів;

2) міжгалузевої, галузевої угоди - організації роботодавців та їх об’єднання, що діють у відповідній галузі, в особі уповноважених ними органів; центральні органи виконавчої влади; всеукраїнські профспілки та їх об’єднання, що діють у відповідній галузі, в особі уповноважених ними органів.

5. Сторонами угод, що укладаються на територіальному рівні, є організації роботодавців та їх об’єднання, що діють на відповідній території, в особі уповноважених ними органів, які об’єдналися для укладення угоди; місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування; профспілки, організації профспілок, їх об’єднання, які мають відповідний статус, які об’єдналися на цьому ж рівні для укладення угоди.

6. Стороною угод від працівників не можуть бути організації або органи, що створені чи фінансуються роботодавцями, організаціями роботодавців та їх об’єднаннями або уповноваженими ними органами, політичними партіями, релігійними організаціями.

Стаття 368. Усунення розбіжностей, що виникають під час укладення колективних договорів та угод

1. Розбіжності, що виникають під час укладення колективних договорів та угод, з приводу внесення до них змін чи вимог про внесення таких змін, усуваються в порядку, визначеному законом.

Стаття 369. Захист прав сторін колективних трудових відносин

1. Кожна із сторін колективних трудових відносин вправі звернутися до суду з вимогою про визнання дій чи бездіяльності іншої сторони незаконними. До роботодавця (організації роботодавців, об’єднань організацій роботодавців) або представницького органу (представника) працівників у судовому порядку може бути пред’явлена вимога про примушення до виконання обов’язків, передбачених законом, угодою, колективним договором або будь-яким іншим способом, погодженим сторонами.

2. Справи, передбачені частиною першою цієї статті, розглядають суди, до компетенції яких належить розв’язання індивідуальних трудових спорів.

3. Працівники вправі захищати свої колективні права та інтереси в порядку, встановленому для розв’язання колективних трудових спорів, у межах примирних процедур, а також шляхом проведення страйку в порядку, встановленому законом.

4. Кожний працівник вправі захищати свої права, що випливають із колективних договорів і угод, у порядку, встановленому для розв’язання індивідуальних трудових спорів.

Стаття 370. Гарантії діяльності представників працівників

1. Члени виборних профспілкових органів (профспілкові представники), якщо вони у зв’язку з цим не займають штатної посади в профспілці, а продовжують працювати як наймані працівники, вільно обрані працівниками представники (представник) мають право на звільнення від виконання трудових обов’язків із збереженням заробітної плати протягом двох годин на тиждень для участі в консультаціях і переговорах, виконання інших дій в інтересах працівників. Більш тривалий час звільнення зазначених представників працівників може встановлюватися колективним договором.

2. Члени виборного профспілкового органу мають право на відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю до шести днів протягом року на час профспілкового навчання.

Стаття 371. Гарантії права на працю представників працівників

1. Керівники або члени виборних органів первинних профспілкових організацій, які поєднують свої повноваження з трудовими відносинами з роботодавцем, можуть бути звільнені з роботи за ініціативою роботодавця лише за наявності згоди такого органу. Ці ж правила застосовуються щодо зазначених осіб протягом одного року після припинення таких повноважень.

2. Профспілкові представники протягом строку своїх повноважень можуть бути звільнені з роботи за ініціативою роботодавця лише за наявності згоди профспілкового органу вищого рівня. Ця ж вимога діє протягом одного року після припинення таких повноважень.

3. Вільно обрані працівниками представники, якщо вони здійснюють представництво від імені всіх працівників, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, протягом строку своїх повноважень не можуть бути звільнені з роботи за ініціативою роботодавця.

4. Обмеження, встановлені цією статтею, не поширюються на випадки звільнення осіб, зазначених у частинах першій — третій цієї статті, на підставах, що передбачені статтею 109 цього Кодексу, а також у разі ліквідації підприємства, установи, організації або припинення фізичною особою — роботодавцем виконання функцій роботодавця.

Стаття 372. Обмеження застосування норм цього Кодексу стосовно діяльності трудових колективів

1. Цей Кодекс не зачіпає діяльності трудових колективів підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів, до складу яких входять усі працівники підприємств, установ, організацій (у тому числі посадові особи, що здійснюють повноваження роботодавця, і працівники, що не є найманими). Діяльність трудових колективів регулюється спеціальним законом.

Книга сьома

Державний нагляд та контроль за доТРИМАнням трудового законодавства