Глава 3. Відпустки

§1. Загальні положення про відпустку

Стаття 167. Право працівників на відпустку

1. Кожен працівник, який виконує роботу в межах трудових відносин з юридичною або фізичною особою (стаття 5 цього Кодексу), має право на відпустку.

Стаття 168. Гарантії права на відпустку

1. Право на відпустку забезпечується:

1) гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади) та умов праці;

2) здійсненням гарантійної виплати на період відпустки в розмірі середньої заробітної плати, а також виплатою працівникові у випадках, передбачених трудовим законодавством, колективним чи трудовим договором, матеріальної допомоги для оздоровлення;

3) забороною заміни відпустки гарантійною виплатою, крім випадків, передбачених цим Кодексом;

4) забороною звільнення працівника, який перебуває у відпустці з ініціативи роботодавця;

5) забороною накладення на працівника, який перебуває у відпустці, дисциплінарного стягнення.

2. Трудовим законодавством, колективним чи трудовим договором можуть бути передбачені інші гарантії права на відпустку.

Стаття 169. Право працівника на використання відпустки на власний розсуд

1. Працівник вправі використовувати час наданої йому відпустки на власний розсуд.

2. Трудовим договором може бути передбачено обов’язок працівника повідомляти роботодавця про місце проведення відпустки. Цей обов’язок працівник несе також і тоді, коли закон надає роботодавцеві право відкликати працівника з відпустки.

3. Час відпусток, що мають цільове призначення, повинен використовуватися відповідно до такого призначення. Порушення вимоги про цільове використання відпусток є дисциплінарним проступком і покладає на працівника обов’язок повернути грошові суми, отримані ним за використані дні відпустки.

Стаття 170. Види відпусток

1. Установлюються такі відпустки:

1) щорічні трудові відпустки:

основна трудова відпустка мінімальної тривалості (стаття 175 цього Кодексу);

основна трудова відпустка продовженої тривалості (статті 176 і 177 цього Кодексу);

додаткова трудова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 179 цього Кодексу);

додаткова трудова відпустка за особливий характер праці (стаття 180 цього Кодексу);

додаткова трудова відпустка за роботу на умовах ненормованого робочого часу (стаття 181 цього Кодексу);

додаткова відпустка залежно від стажу роботи (стаття 182 цього Кодексу);

інші додаткові відпустки, передбачені законом;

2) творча відпустка (стаття 195 цього Кодексу);

3) заохочувальні відпустки:

які надаються за ініціативою роботодавця (стаття 196 цього Кодексу);

за виконання державних чи громадських обов’язків (стаття 197 цього Кодексу);

4) навчальні відпустки:

у зв’язку з навчанням у середніх загальноосвітніх навчальних закладах (стаття 198 цього Кодексу);

у зв’язку з навчанням у професійно-технічних навчальних закладах (стаття 199 цього Кодексу);

у зв’язку з навчанням у вищих навчальних закладах (стаття 200 цього Кодексу);

5) соціальні відпустки:

у зв’язку з вагітністю та пологами (стаття 201 цього Кодексу);

для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 203 цього Кодексу);

працівникам із сімейними обов’язками, які мають дітей (стаття 205 цього Кодексу);

інші соціальні відпустки (особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одному із батьків дитини, якій встановлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою, тощо).

6) відпустки без збереження заробітної плати:

які надаються в силу суб’єктивного права працівника (стаття 206 цього Кодексу);

які надаються за згодою сторін (стаття 207 цього Кодексу).

Стаття 171. Право на встановлення інших відпусток

1. Законами, а також колективними договорами можуть встановлюватися інші відпустки, крім передбачених у статті 170 цього Кодексу.

Стаття 172. Визначення тривалості відпусток

1. Тривалість відпусток визначається цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері праці, угодами, колективними або трудовими договорами і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

2. Дні державних і релігійних свят, робота у які не проводиться (стаття 165 цього Кодексу), при визначенні тривалості щорічної трудової відпустки, соціальної відпустки працівникам із сімейними обов’язками, які мають дітей (стаття 205 цього Кодексу), і заохочувальної відпустки (статті 196 і 197 цього Кодексу) не враховуються.

3. Працівникам, з якими встановлено строкові трудові відносини, тривалість щорічних трудових відпусток визначається відповідно до відпрацьованого ними часу.

4. До щорічних трудових відпусток не включаються дні тимчасової непрацездатності працівника внаслідок захворювання або травми, засвідченої в установленому порядку, які збігаються з періодом відпустки, а також відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. За заявою працівника до щорічних трудових відпусток не зараховуються дні тимчасової непрацездатності працівника з інших причин, визначених законодавством про соціальне страхування.

Стаття 173. Наказ роботодавця про надання відпустки

1. Про надання працівникові відпустки роботодавець зобов’язаний видати наказ.

Стаття 174. Облік відпусток

1. Роботодавець зобов’язаний у встановленому порядку вести облік відпусток, які надаються працівникам.

2. Роботодавець зобов’язаний щороку, а також у будь-який час на прохання працівника ознайомлювати його з даними обліку відпусток, які його стосуються.