Глава 5.

Припинення трудових відносин

§1. Загальні положення про припинення трудових відносин

Стаття 94. Умови припинення трудових відносин

1. Трудові відносини можуть бути припинені тільки на підставах, у порядку і на умовах, визначених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 95. Загальні підстави припинення трудових відносин

1. Загальними підставами припинення трудових відносин є:

1) згода сторін (статті 96 і 97 цього Кодексу);

2) розірвання трудового договору за ініціативою працівника (статті 98, 100 цього Кодексу);

3) розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця (статті 103, 109-114 цього Кодексу);

4) незалежні від волі сторін підстави (статті 115-121 цього Кодексу).

2. Законами можуть бути передбачені додаткові до встановлених пунктом 3 частини першої цієї статті підстави припинення трудових відносин за ініціативою роботодавця з окремими категоріями працівників або за певних умов.

§2. Припинення трудових відносин за згодою сторін

Стаття 96. Припинення строкових трудових відносин у зв’язку із закінченням їх дії

1. Строкові трудові відносини підлягають припиненню у зв’язку із закінченням їх дії, в тому числі у зв’язку із закінченням строку виконання певної роботи.

2. Строкові трудові відносини, що встановлені для виконання працівником обов’язків тимчасово відсутнього працівника, припиняються не пізніше наступного дня після повернення цього працівника на роботу. У разі коли тимчасового працівника в цей або попередній день не звільнено, у подальшому трудові відносини з ним можуть бути припинені лише за наявності підстав, визначених цим Кодексом.

Стаття 97. припинення трудових відносин за згодою сторін

1. трудові відносини можуть бути припинені у будь-який час за домовленістю між працівником і роботодавцем.

§3. Припинення трудових відносин у зв’язку з розірванням трудового договору за ініціативою працівника

Стаття 98. Розірвання трудового договору за ініціативою працівника

1. Працівник має право в будь-який час розірвати трудовий договір за власною ініціативою. Розірвання трудового договору здійснюється шляхом подання працівником письмової заяви на ім’я роботодавця, як правило, за два тижні до дня, в який повинен бути звільнений працівник. Законом може бути встановлено більш тривалий строк після подання заяви про звільнення, по закінченні якого проводиться звільнення, залежно від характеру виконуваної працівником роботи, тривалості роботи працівника за цим трудовим договором та інших обставин. Цей строк не повинен перевищувати трьох місяців.

2. Роботодавець зобов’язаний визначити посадових осіб, які уповноважуються приймати від працівників заяви про розірвання трудового договору. Правилами внутрішнього трудового розпорядку встановлюється порядок прийняття заяв працівників про розірвання трудового договору, який повинен забезпечувати можливість безперешкодного подання таких заяв. Прийняття від працівника заяви про розірвання трудового договору повинне реєструватися.

3. Забороняється відмовляти у прийнятті заяви про розірвання трудового договору через відсутність погодження її з будь-якими посадовими особами.

4. Заява про розірвання трудового договору може бути надіслана поштою або передана з використанням засобів електрозв’язку. Підпис працівника на заяві у такому випадку засвідчується нотаріусом, посадовою особою за місцезнаходженням у відрядженні, на відпочинку, лікуванні, оператором підприємства зв’язку або іншим способом, що дає можливість ідентифікувати особу заявника. Днем подання такої заяви вважається день отримання її роботодавцем.

5. Працівник незалежно від згоди роботодавця може скасувати раніше подану роботодавцеві заяву про розірвання трудового договору шляхом подання відповідної заяви.

6. Трудові відносини припиняються через два тижні після подання працівником заяви про розірвання трудового договору. Роботодавець зобов’язаний внести зміни до графіка виходу працівників на роботу, щоб робочий час працівника в останній день роботи (день звільнення) закінчувався не пізніше закінчення робочого часу в структурних підрозділах підприємства, установи, організації, які проводять розрахунки з працівниками та ведуть трудові книжки працівників, або в інший спосіб забезпечити внесення записів про звільнення до трудових книжок та видачу працівникові, який звільняється, розрахунку із заробітної плати в останній день роботи працівника.

7. Роботодавець зобов’язаний організувати приймання матеріальних цінностей від працівника, який подав заяву про розірвання трудового договору, з таким розрахунком, щоб приймання було закінчене до встановленого строку припинення трудових відносин. За заявою працівника строк припинення трудових відносин може бути відкладений на період, необхідний для закінчення передачі працівником матеріальних цінностей, що перебували у нього на зберіганні чи в інших цілях у зв’язку з виконанням трудових обов’язків. За відсутності такої заяви строк припинення трудових відносин не може відкладатися, а матеріальні цінності, які не були передані працівником до моменту припинення трудових відносин, приймаються комісією у складі не менш як трьох осіб, що призначається роботодавцем.

8. Проведення службового розслідування або відкриття дисциплінарного провадження щодо працівника не може бути підставою для відкладення дня припинення трудових відносин у зв’язку з розірванням трудового договору за ініціативою працівника.

9. Норми цієї статті поширюються на трудові договори, укладені як на невизначений, так і на визначений строк.

Стаття 99. Право працівника на визначення дня звільнення з роботи у разі розірвання трудового договору за власною ініціативою

1. За наявності поважних причин для розірвання трудового договору працівник управі на власний розсуд визначити день звільнення з роботи. Таким днем може бути будь-який робочий день починаючи з наступного дня після подання працівником заяви про розірвання трудового договору. Роботодавець зобов’язаний оформити звільнення, провести розрахунок з працівником та внести до трудової книжки відповідний запис про звільнення. Необхідність у передачі матеріальних цінностей, наявність будь-якої заборгованості працівника перед роботодавцем не може бути перешкодою для звільнення працівника з роботи у визначений ним день.

2. Поважними причинами, що дають працівникові право на визначення дня звільнення з роботи у разі розірвання трудового договору за власною ініціативою, визнаються:

1) неможливість продовжувати роботу, яка викликана неможливістю проживання за станом здоров’я в цій місцевості, що підтверджується медичною довідкою;

2) вагітність, необхідність догляду за дитиною або хворим членом сім’ї чи інвалідом I групи, якщо це пов’язано з терміновим розірванням трудового договору;

3) обрання на посаду, що заміщується шляхом виборів;

4) обрання на посаду за конкурсом;

5) порушення роботодавцем трудового законодавства, угод, колективного або трудового договору;

6) переведення чоловіка або дружини в іншу місцевість;

7) отримання права на пенсію;

8) інші поважні причини.

4. Вступивши до навчального закладу, працівник вправі визначити день звільнення з роботи протягом тижня, що передує початку занять.

5. Працівник зобов’язаний додати до заяви про розірвання трудового договору за власною ініціативою з визначенням дня звільнення документи, що підтверджують наявність поважних причин (крім випадків, коли роботодавцеві відомі обставини, що стали причиною розірвання трудового договору за власною ініціативою працівника).

Стаття 100. Право працівника на розірвання трудового договору за власною ініціативою протягом строку випробування

1. До закінчення строку випробування працівник має право розірвати трудовий договір за власною ініціативою шляхом подання письмової заяви за три дні до визначеного ним дня звільнення.

Стаття 101. Неприпустимість дій роботодавця, спрямованих на припинення трудових відносин за власною ініціативою працівника проти його волі

1. Роботодавцю забороняється шляхом застосування насильства, погроз, введення в оману або іншим способом примушувати працівника до припинення трудових відносин за власною ініціативою проти його волі.

Стаття 102. Особливості розірвання трудового договору за власною ініціативою працівника

1. У разі коли під час укладення трудового договору сторони домовляться про умови щодо надання працівникові матеріальних благ чи послуг (передача майна чи грошей у власність, передача майна в користування або оплата вартості навчання, перепідготовка, підвищення кваліфікації тощо), роботодавець управі встановити працівникові вимоги щодо звільнення його за власною ініціативою. Надання працівникові додаткових благ чи послуг повинне бути порівнянним з такими вимогами. Порівнянність встановлюється в порядку розгляду трудового спору під час укладення трудового договору або пізніше.

2. Порушення працівником встановлених трудовим договором вимог щодо розірвання трудового договору за власною ініціативою покладає на нього обов’язок сплатити роботодавцю вартість отриманих матеріальних благ чи послуг.