Глава 1.

Робочий час

§1. Тривалість робочого часу

Стаття 134. Визначення робочого часу

1. Робочий час — це час, протягом якого працівник повинен виконувати обов’язки за трудовим договором. Відповідно до трудового законодавства до робочого часу можуть включатися інші періоди часу.

2. Регулювання робочого часу здійснюється нормативно-правовими актами у сфері праці, угодами і колективними договорами.

Стаття 135. Нормальний робочий час

1. Нормальний робочий час встановлюється тривалістю сорок годин на тиждень, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 136. Скорочений робочий час

1. При скороченому робочому часі тривалість робочого часу зменшується, але це не тягне за собою будь-якого зменшення розміру оплати праці, в тому числі у разі застосування почасової форми оплати праці.

2. Скорочений робочий час встановлюється:

1) для працівників віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років—тридцять шість годин на тиждень, для осіб віком від п’ятнадцяти до шістнадцяти років (учнів віком від чотирнадцяти до п’ятнадцяти років, які працюють відповідно до частини четвертої статті 25 цього Кодексу) — двадцять чотири години на тиждень;

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, — не більш як тридцять шість годин на тиждень.

3. Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочений робочий час, та його тривалість встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці.

4. Законами може встановлюватися скорочений робочий час для окремих категорій працівників (учителів, лікарів, суддів тощо).

5. Робочий час меншої тривалості може встановлюватися для осіб із сімейними обов’язками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда. Встановлення робочого часу меншої тривалості не тягне за собою будь-якого зменшення розміру оплати праці, в тому числі у разі застосування погодинної форми оплати праці.

Стаття 137. Неповний робочий час

1. Неповний робочий час може встановлюватися за згодою сторін трудових відносин.

2. Неповний робочий час може встановлюватися на роботах для працівників з нормальним і скороченим робочим часом.

3. При неповному робочому часі зменшення тривалості робочого часу передбачає виплату працівникові частини тарифної ставки (посадового окладу), що дорівнює частці неповного робочого часу в повному робочому часі.

4. Роботодавець зобов’язаний установити неповний робочий час тривалістю не менш як 20 годин на тиждень за письмовою заявою вагітної жінки, осіб із сімейними обов’язками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда чи здійснюють догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку.

5. Неповний робочий час учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини скороченого робочого часу, передбаченого статтею 136 цього Кодексу для осіб відповідного віку.

6. Гранична тривалість неповного робочого часу працівника, який працює за сумісництвом, може встановлюватися законодавством.

7. Встановлення неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Стаття 138. Склад робочого часу

1. До складу робочого часу включається час виконання працівником трудових обов’язків, підготовчо-завершальний час (час отримання трудового завдання, отримання матеріалів та інструментів, товарів, ознайомлення з технічною документацією, відповідно до якої повинна виконуватися робота, час підготовки і прибирання робочого місця, здавання готової продукції тощо), час перерв для внутрізмінного відпочинку, задоволення особистих потреб, обігрівання тощо. Стосовно окремих видів робіт законодавством встановлюються особливості віднесення підготовчо-завершального до робочого часу.

2. Відповідно до трудового законодавства склад робочого часу може визначатися в угодах і колективних договорах. До складу робочого часу повністю або частково включається час, протягом якого працівник знаходиться на робочому місці або вдома в режимі готовності стати до виконання трудових обов’язків.

3. Час, необхідний для прибуття працівника до місця виконання трудових обов’язків, до робочого часу не включається, крім випадків, коли виконання трудових обов’язків передбачає пересування від одного об’єкта до іншого. Розмір гарантійних виплат, які роботодавець зобов’язаний здійснювати працівнику за час пересування від місця отримання трудового завдання (місця прибуття на роботу) до місця виконання трудових обов’язків, може установлюватися угодою або колективним договором.

Стаття 139. Тривалість робочого часу напередодні державних і релігійних свят

1. Тривалість робочого часу в дні, які безпосередньо передують дню державного і релігійного свята (стаття 165 цього Кодексу), скорочується на одну годину.

2. На безперервно діючих підприємствах і під час виконання окремих видів робіт, де неможливе зменшення тривалості робочого часу у передсвятковий день, виконання роботи понад встановлену тривалість робочого часу у такий день компенсується наданням працівникові додаткового часу відпочинку або за згодою працівника — оплатою за нормами, передбаченими для надурочних робіт.

Стаття 140. Тривалість робочого часу в нічний час

1. Нічним вважається час з десятої години вечора до шостої години ранку.

2. У разі восьмигодинної тривалості робочого часу в нічний час встановлена тривалість робочого часу скорочується на одну годину. Якщо тривалість роботи в нічний час є меншою ніж вісім годин, тривалість робочого часу скорочується пропорційно. Ці правила не поширюються на працівників, для яких встановлено скорочений робочий час (частина друга статті 136 цього Кодексу) та працівників, з якими укладено трудовий договір про роботу в нічний час, якщо інше не передбачено колективним договором.