§3. Особливості оплати праці у разі відхилення від звичайних умов

Стаття 228. Оплата праці за трудовим договором про надомну працю

1. Оплата праці за трудовим договором про надомну працю здійснюється за фактично виконану роботу або виготовлену продукцію відповідно до трудового законодавства, колективного і трудового договору.

2. Уся виконана за трудовим договором про надомну працю робота оплачується в одинарному розмірі, крім випадків, коли трудовим договором передбачається виконання роботи на умовах, за якими законодавством передбачено підвищену оплату праці.

Стаття 229. Оплата праці у разі виконання робіт різної кваліфікації

1. У разі виконання працівниками робіт різної кваліфікації при почасовій формі заробітної плати, оплата здійснюється за тарифною ставкою (окладом, посадовим окладом) вищої кваліфікації. Це ж правило застосовується у разі виконання працівником робіт, що належать до різних спеціальностей (посад).

2. Праця працівників-відрядників оплачується за розцінками, встановленими для роботи, яка виконується.

3. Якщо трудовим договором допускається доручення працівникам-відрядникам виконання робіт, що тарифікуються нижче присвоєних їм розрядів, оплата робіт нижчої кваліфікації здійснюється виходячи з тарифної ставки, що відповідає спеціальності і розряду працівника, та норм виробітку (часу), встановлених для робіт, які виконуються.

Стаття 230. Оплата праці на важких роботах, роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я

1. На важких роботах, роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я колективними договорами встановлюється підвищена оплата праці з дотриманням мінімальних державних гарантій. Якщо колективний договір не укладався, розмір оплати праці на таких роботах визначається нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним профспілковим органом або вільно обраними працівниками представниками (представником).

Стаття 231. Збереження заробітної плати у разі переведення працівника на іншу нижчеоплачувану роботу

1. У разі переведення на іншу постійну нижчеоплачувану роботу незалежно від підстави переведення за працівником зберігається його попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення.

2. У разі тимчасового переведення працівника на легшу нижчеоплачувану роботу оплата праці здійснюється відповідно до частини першої цієї статті, якщо законодавством не передбачена виплата допомоги з державного соціального страхування, розмір якої обчислюється за загальними правилами і не може перевищувати заробітку, який працівник отримував до переведення. Колективним договором (нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним профспілковим органом або вільно обраними працівниками представниками (представником), може встановлюватися правило про збереження попереднього заробітку протягом усього часу переведення. Попередній заробіток при цьому визначається в загальному порядку, встановленому для розрахунку середньої заробітної плати.

3. Якщо заробітна плата зазначених працівників на легшій роботі є вищою, ніж та, яку вони отримували до переведення, їм виплачується заробітна плата, що відповідає роботі, яка виконується.

Стаття 232. Оплата праці у разі суміщення професій (посад) та у разі застосування інших форм інтенсифікації праці

1. Працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою або тією ж професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи, здійснюється доплата за суміщення професій (посад), збільшення обсягу виконуваної роботи, розширення зони обслуговування або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.

2. Розмір доплати за суміщення професій (посад), збільшення обсягу виконуваної роботи, розширення зони обслуговування, виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюється на умовах, передбачених колективним договором (нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним профспілковим органом або вільно обраними працівниками представниками (представником), шляхом погодження між працівником і роботодавцем.

Стаття 233. Оплата праці за сумісництвом

1. Працівники, які працюють за сумісництвом, отримують заробітну плату за фактично виконану роботу на загальних підставах.

Стаття 234. Оплата праці за неповний робочий час

1. Оплата праці за неповний робочий час здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Стаття 235. Оплата праці за роботу у нічний час

1. Робота у нічний час (частина перша статті 140 цього Кодексу) оплачується у підвищеному розмірі, що встановлюється колективним договором, але не нижче ніж на 20 відсотків тарифної ставки (окладу).

Стаття 236. Оплата праці при поділі робочого дня на частини

1. Робота при поділі робочого дня на частини (стаття 148 цього Кодексу) оплачується у розмірі, який щонайменше на 20 відсотків перевищує тарифні ставки (оклади).

Стаття 237. Оплата праці у разі виконання надурочних робіт і роботи в надурочний час

1. При почасовій формі оплати праці надурочні роботи (стаття 154 цього Кодексу) оплачуються в подвійному розмірі.

2. При відрядній формі оплати праці виконана в надурочний час робота оплачується за подвійною тарифною ставкою.

3. У разі застосування підсумованого обліку робочого часу (стаття 147 цього Кодексу) оплачуються як надурочні години, відпрацьовані понад установлений робочий час сумарно за обліковий період у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. У разі залучення працівників, які працюють за підсумованим обліком робочого часу, до роботи у день державного або релігійного свята (частини третя — п’ята статті 166 цього Кодексу), та відмови працівника від надання йому іншого дня відпочинку для цілей визначення тривалості надурочної роботи час роботи в день державного і релігійного свята не включається до складу відпрацьованого часу.

4. Компенсація надурочних робіт шляхом надання дня відпочинку (відгулу) допускається за домовленістю між сторонами трудових відносин, але це не виключає права працівника на підвищену оплату надурочних робіт відповідно до частин першої і другої цієї статті.

Стаття 238. Оплата роботи у вихідний день, день державного і релігійного свята

1. Робота у вихідний день, день державного і релігійного свята (стаття 165 цього Кодексу) чи день, що є для працівника вихідним (стаття 186 цього Кодексу), оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується почасово, — у подвійному розмірі виходячи із встановленої тарифної ставки (окладу).

2. У разі коли робота у день державного і релігійного свята проводиться понад норму робочого часу (у зв’язку з відмовою працівника від надання іншого дня відпочинку), оплата здійснюється понад оклад (якщо основна заробітна плата працівника встановлена у формі місячного окладу), або як за робочий час, відпрацьований додатково до норми робочого часу, або відповідно до розцінок і рівня виконання норми праці (при відрядній формі оплати праці).

3. Оплата у розмірі, визначеному у частині другій цієї статті, здійснюється за години, фактично відпрацьовані у день державного і релігійного свята або день, що є для працівника вихідним.

Стаття 239. Порядок оплати часу простою

1. Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

2. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя або здоров’я працівника чи для оточення і навколишнього природного середовища не з вини працівника, за таким працівником зберігається середня заробітна плата. У такому ж розмірі оплачується час простою (в тому числі у разі, коли працівник на роботу не виходив), викликаного зупиненням експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці або службою охорони праці.

3. Час простою з вини працівника не оплачується.

Стаття 240. Порядок оплати праці під час освоєння нового виробництва (нових видів продукції)

1. На період освоєння нового виробництва (нових видів продукції) працівникам здійснюється доплата до попередньої середньої заробітної плати відповідно до умов колективного договору (іншого нормативного акта роботодавця, погодженого з виборним профспілковим органом або вільно обраними працівниками представниками (представником).

Стаття 241. Збереження попередніх розцінок у разі впровадження винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції

1. За працівником, який створив винахід, корисну модель, промисловий зразок або вніс раціоналізаторську пропозицію, що зумовили зміну норм праці і розцінок, зберігаються попередні розцінки протягом шести місяців від дати початку їх впровадження.

2. Попередні розцінки зберігаються і в тих випадках, коли автор об’єктів інтелектуальної власності раніше не виконував роботи, норми і розцінки на які змінено у зв’язку з їх впровадженням, і був переведений на цю роботу після їх впровадження.

3. За іншими працівниками, які допомогли авторові у впровадженні винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції, попередні розцінки зберігаються протягом трьох місяців.

Стаття 242. Порядок оплати праці за незакінченим відрядним нарядом

1. У разі коли працівник залишає відрядний наряд незакінченим з незалежних від нього причин, виконана частина роботи оплачується відповідно до існуючих норм і розцінок, а якщо таким чином визначити розмір неможливо, оплата визначається відповідно до виконаної роботи.

Стаття 243. Порядок оплати праці у разі невиконання норм виробітку

1. У разі невиконання норм виробітку не з вини працівника оплата здійснюється за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому випадку не може бути нижчою двох третин тарифної ставки встановленого такому працівникові розряду (окладу) і мінімальної заробітної плати. У разі невиконання норм виробітку з вини працівника оплата здійснюється відповідно до фактично виконаної роботи.

Стаття 244. Порядок оплати праці у разі виготовлення продукції, що виявилася браком

1. У разі виготовлення продукції, що виявилася браком не з вини працівника, оплата праці здійснюється за звичайними розцінками. Місячна заробітна плата працівника в цьому випадку не може бути нижчою двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) і мінімальної заробітної плати. Це ж правило застосовується у разі, коли брак виник унаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі або з вини роботодавця, а також у разі виявлення браку після приймання виробів органом технічного контролю.

2. Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає. Частковий брак з вини працівника оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками.