Глава 2. Особливості праці молоді

Стаття 291. Права неповнолітніх осіб у трудових відносинах

1. Неповнолітні особи у трудових відносинах прирівнюються у правах до повнолітніх. Законодавством для цих осіб встановлюються особливості правового регулювання охорони праці, робочого часу, часу відпочинку та деяких інших умов праці, що мають на меті охорону їх здоров’я та створення умов для навчання, духовного і фізичного розвитку. Додаткові заходи з цією метою можуть передбачатися колективним договором.

Стаття 292. Заборона праці неповнолітніх осіб

1. Забороняється використання праці неповнолітніх осіб, якщо це завдає шкоди їх здоров’ю, моральності, навчанню, фізичному і духовному розвитку.

2. Держава здійснює заходи з метою запобігання найгіршим формам дитячої праці, забезпечення реабілітації і соціальної допомоги дітям, які залучалися до такої праці.

3. Забороняється використання праці неповнолітніх осіб на підземних чи важких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами. Перелік важких робіт і робіт із шкідливими або небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх осіб, затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

4. Прийняття неповнолітніх осіб на навчання професіям, що пов’язані з виконанням підземних і важких робіт, робіт із шкідливими або небезпечними умовами праці, здійснюється за умови досягнення ними вісімнадцятирічного віку на день закінчення навчання. Під час виробничого навчання або виробничої практики неповнолітні особи можуть перебувати на виробництвах та робочих місцях, пов’язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці (в тому числі підземних), не більше ніж протягом чотирьох годин на день.

5. Забороняється використання праці неповнолітніх осіб на роботах, на яких вони можуть зазнавати загрози фізичного, психологічного чи сексуального насильства або виконання яких може завдати шкоди їх здоров’ю, призвести до негативних наслідків у моральному розвиткові (роботи у сфері грального бізнесу, кабаре, роботи з перевезення та продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, медичних препаратів тощо). Перелік робіт, на яких забороняється використання праці неповнолітніх осіб, затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

6. Прийняття неповнолітніх осіб на навчання професіям, пов’язаним з виконанням робіт, виконання яких може завдати шкоди їх здоров’ю або призвести до негативних наслідків у їх моральному розвиткові, забороняється.

7. Набуття неповнолітніми особами повної цивільної дієздатності відповідно до цивільного законодавства не виключає поширення на таких осіб норм цієї статті.

Стаття 293. Облік неповнолітніх осіб

1. У кожного роботодавця повинен вестися спеціальний облік неповнолітніх осіб із зазначенням дати їх народження.

Стаття 294. Медичний огляд неповнолітніх осіб

1. Неповнолітні особи приймаються на роботу лише після проходження попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення ними 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові.

2. Неповнолітні особи, які навчаються професіям, пов’язаним з виконанням важких робіт, робіт із шкідливими або небезпечними умовами праці, обов’язково проходять медичний огляд також перед виробничою практикою або виробничим навчанням.

Стаття 295. Обмеження підіймання і переміщення предметів неповнолітніми особами

1. Забороняється залучати неповнолітніх осіб до підіймання і переміщення предметів, вага яких перевищує встановлені для них граничні норми. Гранична вага предметів, підіймання і переміщення яких допускається неповнолітніми особами, затверджується спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Стаття 296. Норми виробітку (норми часу) для неповнолітніх осіб

1. Для неповнолітніх осіб норми виробітку на робочий день (зміну) установлюються виходячи із загальних норм пропорційно до встановленої для них скороченої тривалості робочого часу.

2. Для неповнолітніх осіб, які приймаються на роботу після закінчення загальноосвітніх або професійно-технічних навчальних закладів, а також тих, які пройшли професійне навчання на виробництві, у випадках і порядку, передбачених нормативно-правовими актами, угодами, колективними договорами, можуть встановлюватися знижені норми виробітку (норми часу). Якщо такі норми встановлено, це є підставою для визначення розцінок і розміру заробітку при відрядній формі оплати праці.

Стаття 297. Оплата праці неповнолітніх осіб у разі скороченої тривалості робочого часу

1. Заробітна плата неповнолітніх осіб у разі скороченої тривалості робочого часу виплачується в розмірі, визначеному для повнолітніх працівників відповідних категорій у разі нормальної тривалості робочого часу. Праця працівників молодше вісімнадцяти років, допущених до відрядних робіт, оплачується за загальними розцінками з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх робочого часу скорочується порівняно з нормальною тривалістю робочого часу.

2. Оплата праці учнів загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, здійснюється відповідно до частини першої цієї статті пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Стаття 298. Заборона залучення неповнолітніх осіб до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні, дні державних і релігійних свят, направлення їх у відрядження і прийняття на роботу за сумісництвом

1. Забороняється залучати неповнолітніх осіб до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні, дні державних і релігійних свят, направляти їх у відрядження і приймати на роботу за сумісництвом.

2. Заборона, встановлена частиною першою цієї статті, не поширюється на творчих працівників засобів масової інформації, організацій кінематографії, театрів, театральних і концертних організацій, цирків та інших осіб, що беруть участь у створенні і (чи) виконанні творів, а також на професійних спортсменів.

Стаття 299. Надання першого робочого місця

1. Особам віком від п’ятнадцяти до двадцяти восьми років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, закінчення професійної підготовки, а також після звільнення із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо їх в установленому порядку направлено на роботу, надається перше робоче місце на строк не менше ніж два роки. Протягом цього періоду звільнення працівника з ініціативи роботодавця допускається лише у разі виявлення невідповідності працівника виконуваній роботі чи займаній посаді за умови відмови працівника від переведення на іншу роботу, що відповідає стану його здоров’я та кваліфікації, порушення працівником трудової дисципліни або ліквідації роботодавця (юридичної і фізичної особи), у зв’язку із скороченням штату з урахуванням норм частини другої статті 107 цього Кодексу.