Глава 4. Особливості праці працівників за трудовим договором з фізичними особами

Стаття 310. Роботодавці - фізичні особи

1. Роботодавці — фізичні особи вправі без будь-яких обмежень використовувати найману працю для задоволення особистих потреб та ведення домашнього господарства і з цією метою приймати на роботу працівників.

2. Фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності вправі використовувати найману працю. Це не виключає їх права щодо наймання працівників відповідно до частини першої цієї статті.

Стаття 311. Форма трудового договору за участю роботодавця - фізичної особи

1. Трудовий договір з роботодавцем - фізичною особою укладається в письмовій формі і реєструється у відповідному органі державної служби зайнятості за місцем проживання роботодавця. Трудовий договір подається на реєстрацію роботодавцем або уповноваженою ним особою не пізніше ніж протягом тижня після початку роботи працівника.

2. Трудовий договір підписується в трьох примірниках (по одному примірнику залишається у кожної із сторін, а один — подається до органу державної служби зайнятості).

Стаття 312. Внесення змін до трудового договору

1. У будь-який час протягом дії трудового договору до нього за погодженням сторін можуть бути внесені зміни. Зміни до трудового договору вносяться у письмовій формі і реєструються у відповідному органі державної служби зайнятості.

Стаття 313. Строк дії трудового договору

1. За погодженням сторін трудовий договір за участю роботодавця - фізичної особи може укладатися на невизначений або на визначений строк, у тому числі на час виконання певної роботи.

2. У разі коли в договорі не зазначається строк дії, договір вважається укладеним на невизначений строк.

Стаття 314. Ведення трудових книжок

1. Роботодавець — фізична особа зобов’язаний на вимогу працівників, які перебувають з ним у трудових відносинах, вести їх трудові книжки. Записи у трудовій книжці засвідчуються органом державної служби зайнятості, який проводить реєстрацію трудових договорів.

Стаття 315. Книга наказів роботодавця - фізичної особи

1. Роботодавець — фізична особа зобов’язаний вести книгу обліку наказів, до якої вносяться накази про прийняття працівників на роботу, їх переведення на іншу роботу, звільнення працівників, зміну умов праці та її оплати, надання відпусток, направлення у відрядження, залучення до надурочної роботи, до роботи у вихідні дні та дні державних і релігійних свят, застосування заохочення та накладення дисциплінарних стягнень, відрахування із заробітної плати тощо.

Стаття 316. Внутрішній трудовий розпорядок

1. Роботодавець — фізична особа вправі не затверджувати правила внутрішнього трудового розпорядку, але зобов’язаний письмово поінформувати працівників щодо:

1) основних прав та обов’язків роботодавця і працівника;

2) робочого часу і порядку його використання;

3) часу відпочинку;

4) строку, місця та часу виплати заробітної плати;

5) прийнятого способу підтвердження працівниками прибуття на роботу, а також зазначення поважних причин відсутності;

6) заохочення за сумлінну працю та підстави його застосування;

7) відповідальності роботодавця і працівника;

8) інших умов.

Стаття 317. Робочий час

1. Встановлюючи норми тривалості робочого часу, сторони повинні керуватися вимогами цього Кодексу. Неповний робочий час встановлюється за погодженням роботодавця і працівника.

2. Робочий день може поділятися на частини. При цьому працівнику повинна здійснюватися доплата відповідно до статті 236 цього Кодексу.

3. Сторони вправі встановлювати режим роботи із застосуванням підсумованого обліку робочого часу за певний період. При цьому обліковий період не може виходити за межі календарного року.

Стаття 318. Час відпочинку

1. Тривалість щорічної оплачуваної відпустки працівника не може бути менше встановленої цим Кодексом. Більша тривалість відпустки може встановлюватися колективним договором (якщо такий укладався), трудовим договором. Час надання відпустки встановлюється за погодженням сторін з дотриманням правил цього Кодексу.

2. У разі коли час надання відпустки не був встановлений у трудовому договорі, працівник вправі вимагати надання відпустки в період, який він вважає за необхідний, попередньо попередивши роботодавця не пізніше ніж за 14 календарних днів.

3. Вихідні дні надаються працівникові відповідно до трудового договору або за домовленістю сторін. За погодженням сторін конкретні вихідні дні можуть змінюватися без застосування норми про особливості оплати праці в дні, які відповідно до встановленого режиму роботи є для працівника вихідними (стаття 163 цього Кодексу).

4. Без погодження сторін залучення працівника до роботи у дні, визначені для нього як вихідні, забороняється.

5. Залучення працівників до роботи у дні державних і релігійних свят, робота в які не проводиться, допускається, якщо це передбачено трудовим договором. Робота в дні державних і релігійних свят оплачується відповідно до статті 238 цього Кодексу.

Стаття 319. Припинення трудового договору

1. Трудовий договір працівника з роботодавцем — фізичною особою припиняється у випадках і на підставах, передбачених цим Кодексом.

2. Строки та форма попередження працівника про розірвання трудового договору, умови і розміри виплати вихідної допомоги та інших компенсаційних виплат визначаються трудовим договором. У разі відсутності відповідної домовленості застосовуються норми цього Кодексу.

Стаття 320. Особливості охорони праці

1. На відносини щодо охорони праці за участю роботодавців - фізичних осіб поширюються норми статті 309 цього Кодексу.