5.Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту не вимагатиме додаткових витрат із Державного бюджету України.

6.Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта

Прийняття Трудового кодексу повинно забезпечити правове регулювання трудових і пов’язаних з ними правовідносин, дотримання державних гарантій трудових прав працюючих, створення належних умов захисту інтересів працівників і роботодавців у сфері організації виробничих відносин, а також можливостей для розвитку соціального партнерства всіх учасників трудових і пов’язаних з ними правовідносин.

Міністр праці та

соціальної політики М.Папієв

“____”__________ 2003 р.

Проект

ТРУДОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ______________________________

КНИГА ПЕРША

Загальні положення

Глава 1.

Основні положення

Стаття 1. Мета і завдання Трудового кодексу України

1. Трудовим кодексом України (далі — Кодекс) визначаються основні засади реалізації передбачених Конституцією України трудових прав і гарантій працівників, створення належних умов праці, забезпечення захисту інтересів працівників і роботодавців.

2. Кодекс регулює трудові і пов’язані з ними відносини з питань:

організації та управління працею;

працевлаштування;

забезпечення договірного регулювання умов праці;

професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

матеріальної відповідальності роботодавців і працівників;

державного нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства;

розв’язання індивідуальних і колективних трудових спорів.

Стаття 2. Основні засади правового регулювання трудових і пов’язаних з ними відносин

1. Правове регулювання трудових і пов’язаних з ними відносин здійснюється на таких засадах:

1) свободи праці, що включає право на працю, яку кожен вільно обирає або на яку вільно погоджується, право розпоряджатися своїми здібностями до праці, обирати професію і вид діяльності;

2) заборони примусової праці і дискримінації в сфері праці та забезпечення особам, які зазнали такої дискримінації, права на звернення до суду про визнання факту дискримінації та її усунення, а також відшкодування шкоди, заподіяної унаслідок дискримінації;

3) забезпечення повної зайнятості працівників та їх захисту від безробіття;

4) право працівників і роботодавців на свободу об’єднання для захисту своїх інтересів;

5) поєднання державного і договірного регулювання трудових відносин;

6) рівності прав і можливостей працівників, у тому числі гендерної рівності, шляхом забезпечення єдності та диференціації умов праці;

7) забезпечення працівникам мінімальних державних гарантій у сфері праці;

8) гарантування працівникам своєчасної та у повному розмірі виплати заробітної плати;

9) створення належних умов праці та відпочинку;

10) створення працівникам рівних можливостей щодо їх професійного зростання, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації;

11) забезпечення права працівників на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

12) гарантування права працівників на розв’язання індивідуальних і колективних трудових спорів, у тому числі права на страйк;

13) забезпечення судового захисту трудових прав, честі та гідності учасників трудових відносин;

14) здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства.

Стаття 3. Недопущення дискримінації у сфері праці

1. Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників на доступ до роботи у разі укладення, зміни і припинення трудового договору, здійснення трудових і пов’язаних з ними прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, сексуальної орієнтації, підозри чи факту захворювання на ВІЛ-СНІД, сімейного та майнового стану, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.

2. Не вважаються дискримінацією у сфері праці передбачені цим Кодексом та законами України обмеження прав і можливостей або надання переваг працівникам залежно від певних видів робіт, а також необхідності посиленого соціального захисту деяких категорій осіб. Законами і статутами господарських товариств (крім акціонерних), виробничих кооперативів, фермерських господарств можуть встановлюватися переваги для їх засновників (учасників) і членів при наданні роботи, переведенні на іншу роботу та звільненні з роботи.

3. Роботодавці, які допустили дискримінацію у сфері праці, несуть відповідальність згідно із законом.

Стаття 4. Заборона примусової праці

1. Забороняється застосування примусової праці, тобто праці, для якої особа не запропонувала добровільно своїх послуг і виконання якої вимагається від неї під погрозою покарання, застосування насильства тощо, в тому числі:

як засобу політичного впливу чи виховання або як засобу покарання за висловлювання певних політичних поглядів чи ідеологічних переконань;

з метою підтримання трудової чи виробничої дисципліни;

як методу мобілізації працівників та використання праці для потреб економічного розвитку;

як міри будь-якої дискримінації;

як засобу покарання за участь у страйках.

2. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, робота, яка виконується особою за вироком чи рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і надзвичайний стан, а також інша робота, що не визнається примусовою відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 5. Поняття та зміст трудових відносин

1. Трудовими відносинами є відносини між працівником і роботодавцем, відповідно до яких працівник виконує певну роботу в інтересах роботодавця незалежно від форми домовленості про таку роботу.

2. Роботодавець зобов’язаний надати працівнику за його згодою роботу, створити належні умови праці та виплачувати заробітну плату, а працівник зобов’язаний особисто виконувати зазначену роботу та дотримуватись внутрішнього трудового розпорядку. Нормативно-правовими та іншими актами про працю, угодою, колективним та трудовим договором можуть встановлюватися інші обов’язки роботодавця і працівника.

3. Трудові відносини не виникають у разі, коли:

роботу виконує фізична особа, яка зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності;

працівником і роботодавцем є фізичні особи, які не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, а тривалість роботи не перевищує десяти днів підряд та тридцяти днів протягом календарного року;

у договорі, відповідно до якого робота виконується професійним творчим працівником, зазначається, що на підставі такого договору трудові відносини не виникають;

роботу виконують члени особистого селянського господарства.

Стаття 6. Відносини, пов’язані з трудовими

1. Відносинами, пов’язаними з трудовими, є відносини працівників і роботодавців, що виникають у зв’язку з підготовкою, перепідготовкою на виробництві, підвищенням кваліфікації, вивченням досвіду роботи, умов виробничого побуту, умов відпочинку (якщо виконуючи трудові обов’язки працівник не проживає вдома або з інших причин має право на відпочинок за місцем виконання роботи), наданням працівнику соціально-побутових і соціально-культурних послуг, матеріальної, в тому числі грошової, допомоги, відшкодуванням шкоди, притягненням його до дисциплінарної відповідальності, а також інші відносини у сфері праці.

Стаття 7. Відносини, пов’язані з проходженням державної, військової служби та служби у правоохоронних органах

1. Відносини, пов’язані з проходженням державної служби, регулюються трудовим законодавством, якщо інше не передбачено спеціальним законом.

2. Відносини, пов’язані з проходженням військової служби у Збройних Силах України та в інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, регулюються трудовим законодавством у межах, передбачених відповідними спеціальними законами.

3. Відносини, пов’язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ, податковій міліції, кримінально-виконавчій системі, регулюються трудовим законодавством, якщо інше не передбачено спеціальними законами.

Стаття 8. Трудові відносини працівників аварійно-рятувальних служб та воєнізованої охорони

1. Трудові відносини працівників аварійно-рятувальних служб та воєнізованої охорони регулюються трудовим законодавством, якщо інше не передбачено відповідними спеціальними законами.

Стаття 9. Трудові відносини членів господарських товариств (крім акціонерних), виробничих кооперативів, фермерських господарств

1. Трудові відносини членів господарських товариств (крім акціонерних), виробничих кооперативів, фермерських господарств регулюються трудовим законодавством, якщо інше не передбачено спеціальними законами або статутами таких підприємств з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом.

Стаття 10. Трудові відносини членів екіпажів морських і річкових торговельних та повітряних суден

1. Трудові відносини членів екіпажів морських та річкових торговельних суден, що плавають під Державним Прапором України, регулюються трудовим законодавством України, незалежно від місця знаходження судна. З моменту втрати судном права плавання під Державним Прапором України трудові відносини членів екіпажу і роботодавця регулюються нормами, що стосуються звільнення працівників, їх репатріації та працевлаштування у зв’язку із зміною прапора з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними законами, а також угодами, колективними та трудовими договорами.

2. Трудове законодавство поширюється на трудові відносини членів екіпажів повітряних суден, які занесені до Державного реєстру повітряних суден України.

Стаття 11. Регулювання трудовим законодавством праці деяких інших осіб

1. Відносини священнослужителів та осіб, які займають виборні посади в релігійних організаціях, регулюються трудовим законодавством у випадках, якщо це передбачено статутом або іншими внутрішніми документами релігійної організації. Трудові відносини інших осіб, які працюють у релігійних організаціях, регулюються трудовим законодавством.

2. Особи, яким у порядку кримінального покарання чи адміністративного стягнення призначено відбуття виправних робіт, перебувають у трудових відносинах. На них поширюється трудове законодавство за винятками, встановленими законом.

3. Проходження альтернативної (невійськової) служби регулюється трудовим законодавством за винятками, передбаченими спеціальними законами.

4. Праця осіб, які відбувають кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі, регулюється трудовим законодавством у частині, передбаченій спеціальним законом.

Стаття 12. Трудові відносини громадян України, які працюють за межами України

1. Трудовим законодавством регулюються трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, у разі, коли:

громадяни працюють в органах дипломатичної служби України за кордоном;

громадяни уклали з резидентами трудові договори про виконання роботи за кордоном, в тому числі у відокремлених підрозділах резидентів, чи відповідно до договору резидентів з нерезидентами, якщо це не суперечить законодавству країни, на території якої виконується робота;

це передбачено законами та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 13. Трудові відносини громадян інших держав та осіб без громадянства, які працюють в Україні

1. Трудові відносини громадян інших держав та осіб без громадянства, які працюють в Україні, регулюються трудовим законодавством України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Трудовим законодавством України не регулюються трудові відносини:

громадян інших держав та осіб без громадянства, які працюють у складі дипломатичних представництв іноземних держав або представництв міжнародних організацій в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

громадян інших держав та осіб без громадянства, які уклали з юридичними або фізичними особами інших держав трудові договори про виконання роботи в Україні, якщо інше не передбачено цими договорами або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 14. Трудові відносини громадян України та інших осіб, які постійно проживають на законних підставах в Україні

1. Трудові відносини громадян України та інших осіб, які постійно проживають на законній підставі в Україні, з дипломатичними представництвами іноземних держав, представництвами міжнародних організацій в Україні, іншими іноземними роботодавцями регулюються трудовим законодавством України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. У разі коли громадяни України чи інші особи, які постійно проживають на законній підставі в Україні, виконують роботу на користь іноземного роботодавця без виїзду за межі України (якщо це можливо з урахуванням характеру роботи та умов її виконання), трудовим законодавством України такі відносини не регулюються, якщо інше не передбачено законами України або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 15. Особливості правового регулювання трудових відносин

1. Законами можуть визначатися особливості правового регулювання трудових відносин з урахуванням статусу працівників, роботодавців, характеру та умов виконання роботи тощо.

2. Особливості правового регулювання трудових відносин полягають у встановленні цим Кодексом та іншими законами винятків із загальних правил трудового законодавства і додаткових положень, які діють тільки за наявності визначених цим Кодексом або іншими законами обставин.

3. Цим Кодексом, законами, іншими нормативно-правовими актами, угодами, колективними та трудовими договорами, зокрема, можуть встановлюватися пільги для жінок, неповнолітніх працівників, осіб з обмеженими фізичними можливостями (інвалідів), працівників із сімейними обов’язками, що мають право на відповідні пільги, до яких належать мати, що виховує дитину, в тому числі усиновлену, батько чи інший член сім’ї, якщо матері немає, або у разі її тривалого перебування у лікувальному закладі, або якщо мати не скористалась правом на відповідні пільги, а також опікуни. Право на відповідні пільги нарівні з працівниками із сімейними обов’язками мають також особи, що доглядають за членом сім’ї, якщо потребу в такому догляді підтверджено медичним висновком.

Стаття 16. Обчислення строків, пов’язаних з трудовими відносинами

1. Обчислення строків, з якими цей Кодекс пов’язує виникнення трудових прав і обов’язків, розпочинається з календарної дати, якою визначено початок виникнення таких прав і обов’язків.

2. Обчислення строків, з якими цей Кодекс пов’язує припинення трудових прав і обов’язків, розпочинається з наступного дня після календарної дати, якою визначено закінчення таких прав і обов’язків.

3. Строки, що обчислюються роками, місяцями, тижнями, закінчуються у відповідне число останнього року, місяця чи тижня. У разі коли закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на місяць, який не має відповідного числа, відповідний строк закінчується в останній день цього місяця. До строків, що обчислюються календарними тижнями чи днями, зараховуються також дні державних та релігійних свят і вихідні дні.

4. Якщо останній день відповідного строку припадає на день державного або релігійного свята чи вихідний день, днем закінчення строку вважається найближчий, що настає за ним, робочий день.