§2. Режим робочого часу

Стаття 141. Встановлення режиму робочого часу працівників

1. Режим робочого часу працівників встановлюється відповідно до режиму роботи підприємства, установи, організації згідно з колективним договором. Якщо колективний договір не укладався, режим робочого часу встановлюється роботодавцем за погодженням з виборним профспілковим органом або вільно обраними працівниками представниками (представником). Режим робочого часу працівників, зайнятих у роботодавців - фізичних осіб, визначається за згодою сторін.

2. Режим робочого часу осіб, які працюють у релігійних організаціях, визначається з урахуванням нормальної тривалості робочого часу, передбаченої цим Кодексом, виходячи з режиму справляння обрядів чи провадження релігійною організацією іншої діяльності, визначеної її внутрішніми документами.

3. Незалежно від режиму робочого часу, що застосовується, встановлена законодавством або визначена відповідно до нього норма робочого часу є обов’язковою.

4. У разі коли відповідно до законодавства, угоди або колективного договору працівника залучають до чергування, час чергування зараховується до робочого часу. Чергування полягає в обов’язку працівника знаходитися на місці роботи з метою вирішення невідкладних питань, не пов’язаних із трудовими обов’язками цього працівника, а також передачі інформації.

5. У разі коли про необхідність чергування роботодавцю відомо до початку календарного місяця, залучення до чергування здійснюється згідно з графіком виходу на роботу (частина сьома статті 146 цього Кодексу) або графіком чергування, що затверджується відповідно до частини четвертої статті 146 цього Кодексу). Графіками чергування повинні передбачатися дні відпочинку, що надаються працівникам у зв’язку із залученням їх до чергування після закінчення роботи, у вихідні дні, дні державних і релігійних свят (стаття 165 цього Кодексу). Якщо залучення працівника до чергування не передбачено графіком виходу на роботу або графіком чергування і це привело до перевищення норми робочого часу, встановленої на тиждень або обліковий період (за підсумованим обліком робочого часу), день відпочинку у зв’язку із залученням працівника до чергування визначається за згодою між роботодавцем і працівником.

6. У разі ненадання працівникові, який був залучений до чергування, дня відпочинку, що привело до перевищення норми робочого часу за місяць або обліковий період (за підсумованим обліком робочого часу), час чергування оплачується відповідно до статті 237 цього Кодексу. Час чергування у дні державних і релігійних свят (стаття 165 цього Кодексу) оплачується відповідно до статті 238 цього Кодексу незалежно від надання іншого дня відпочинку у зв’язку із залученням працівника до роботи в такий день.

Стаття 142. П’ятиденний і шестиденний робочий тиждень

1. Для працівників встановлюється, як правило, п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни), як правило, повинна бути однаковою. За наявності достатніх підстав інше може встановлюватися колективним договором, а якщо такий договір не укладався, нормативним актом роботодавця, прийнятим за погодженням з виборним профспілковим органом або вільно обраними працівниками представниками (представником), з дотриманням установленої тривалості робочого тижня (статті 135 і 136 цього Кодексу).

2. П’ятиденний робочий тиждень з рівною тривалістю кожного робочого дня визнається основним видом режиму робочого часу, за яким визначається норма робочого часу на тиждень (при шестиденному робочому тижні), на неповний тиждень (за наявності потреби в ньому), на будь-який обліковий період за підсумованим обліком робочого часу, в тому числі у випадках скорочення робочого часу у дні, що передують державним і релігійним святам, робота в які не проводиться (стаття 165 цього Кодексу), у нічний час (стаття 140 цього Кодексу), у зв’язку з наданням перерви для годування дитини (стаття 289 цього Кодексу), зменшення загальної тривалості робочого часу протягом тижня та розрахункового періоду за підсумованим обліком робочого часу у зв’язку з перенесенням вихідних днів, що збігаються з днями державних і релігійних свят, робота в які не проводиться.

3. На підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, колективним договором, а якщо такий договір не укладався, нормативним актом роботодавця, прийнятим за погодженням з виборним профспілковим органом або вільно обраними працівниками представниками (представником), встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

Стаття 143. Тривалість щоденної роботи

1. Тривалість щоденної роботи при п’ятиденному і шестиденному робочому тижні повинна бути, як правило, однаковою. Колективним договором, а якщо він не укладався, нормативним актом роботодавця за погодженням з виборним профспілковим органом або вільно обраними працівниками представниками (представником) тривалість щоденної роботи може бути продовжена, але не більш як до десяти годин при дотриманні тижневої норми робочого часу, визначеної відповідно до законодавства.

2. За умови дотримання обмежень, установлених частиною першою цієї статті, роботодавець і працівник можуть домовитися про продовження тривалості щоденної роботи в окремі дні з відповідним її скороченням в інші дні.

Стаття 144. Заборона залучення до роботи в нічний час

1. Забороняється залучення до роботи у нічний час:

1) вагітних жінок;

2) неповнолітніх працівників, за винятком працівників, які беруть участь у виконанні та (або) створенні творів мистецтва;

3) інших категорій працівників, передбачених законами.

2. Робота осіб з обмеженими фізичними можливостями у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

3. Працівники із сімейними обов’язками, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, дітину-інваліда чи здійснюють відповідно до медичного висновку догляд за хворими членами сім’ї, можуть залучатися до роботи у нічний час лише за їх письмовою згодою.

4. Порядок роботи у нічний час професійних творчих працівників організацій кінематографії, теле- і відеознімальних колективів, театрів, театральних і концертних організацій, цирків, засобів масової інформації, професійних спортсменів може встановлюватися колективним або трудовим договором.

Стаття 145. Початок і закінчення роботи

1. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається колективним договором, а якщо колективний договір не укладався, нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним профспілковим органом або вільно обраними працівниками представниками (представником).

Стаття 146. Графіки змінності і графіки виходу на роботу

1. Робота виконується у дві, три або чотири зміни у разі, коли для ефективного використання обладнання, збільшення обсягів виробництва чи надання послуг або з іншою метою встановлюється тривалість виробничого процесу, що перевищує нормальну тривалість щоденної роботи працівників.

2. При змінній роботі працівники (групи працівників, що об’єднані в зміни) чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому колективним договором, а якщо такий договір не укладався, нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним профспілковим органом або вільно обраними працівниками представниками (представником). кожна група працівників (зміна) повинна виконувати роботу протягом встановленої тривалості робочого часу згідно з графіком змінності, що затверджується роботодавцем.

3. Перехід груп працівників з однієї зміни в іншу, як правило, повинен відбуватися через кожний робочий тиждень у години, визначені графіком змінності.

4. Графіки змінності затверджуються на строк понад один місяць або без обмеження строку і доводяться до відома працівників не пізніше ніж за два тижні до їх запровадження. Графіки змінності, що встановлюються на один місяць, доводяться до відома працівників не пізніше ніж за тиждень до початку місяця. Встановлення графіків змінності на строк менш як один місяць не допускається. Роботодавець може змінювати належно запроваджені графіки змінності в порядку, встановленому цією частиною.

5. Переведення працівника з однієї зміни (групи працівників, що виходять на роботу в однакові для всієї групи дні і час) допускається з повідомленням працівникові не пізніше ніж за два тижні, якщо це не суперечить трудовому договору або статті 80 цього Кодексу (у випадках, коли трудовий договір не укладається).

6. Переведення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

7. Якщо у зв’язку з виробничо-технічними та організаційними умовами вихідні дні надаються працівникам почергово, а також за підсумованим обліком робочого часу, роботодавець зобов’язаний затверджувати графіки виходу працівників на роботу. При цьому дотримуються правила частини четвертої цієї статті.

Стаття 147. Підсумований облік робочого часу

1. В окремих галузях економіки, виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути дотримана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу, коли тривалість робочого часу за обліковий період повинна дорівнювати нормі робочого часу за цей період, обчисленій відповідно до частини другої статті 166 цього Кодексу.

2. Обліковий період установлюється тривалістю один місяць. Більша тривалість облікового періоду може встановлюватися колективним договором, а якщо такий договір не укладався, нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним профспілковим органом або вільно обраними працівниками представниками (представником) за наявності достатніх причин (у сільському та лісовому господарстві, на інших роботах, виконання яких залежить від природно-кліматичних умов тощо).

3. Максимальна тривалість роботи протягом дня за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати дванадцяти годин. За наявності письмової згоди працівника допускається встановлення більшої тривалості щоденної роботи, якщо характер та умови праці передбачають періоди, коли працівник перебуває на роботі в стані очікування ситуації, коли він повинен негайно стати до виконання роботи та коли працівник має можливість відпочивати протягом зміни.

4. Максимальна тривалість роботи протягом тижня за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати сорока восьми годин. Більша тривалість роботи протягом тижня може встановлюватися колективним договором, а якщо такий договір не укладався, нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним профспілковим органом або вільно обраними працівниками представниками (представником), за наявності достатніх підстав (при вахтовому методі організації робіт, на роботах, виконання яких залежить від природно-кліматичних умов, тощо).

5. Робота в понаднормовий робочий час у певні періоди за підсумованим обліком робочого часу компенсується меншою тривалістю робочого часу в інші періоди або наданням додаткових вихідних днів у межах облікового періоду.

6. Умови застосування підсумованого обліку робочого часу, тривалість щоденної роботи та порядок чергування робочих і вихідних днів визначаються колективним договором, а якщо такий договір не укладався, нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним профспілковим органом або вільно обраними працівниками представниками (представником), з урахуванням вимог нормативно-правових та інших актів у сфері праці.

7. Графіки виходу на роботу за підсумованим обліком робочого часу затверджуються роботодавцем і доводяться до відома працівників не пізніше ніж за два тижні до початку періоду, на який вони затверджуються. Графіки виходу на роботу, що затверджуються на один календарний місяць, доводяться до відома працівників не пізніше ніж за тиждень до початку відповідного місяця. Не допускається встановлення графіків виходу на роботу на строк менш як один календарний місяць. Внесення змін до затверджених графіків виходу на роботу допускається за умови дотримання зазначених строків доведення їх до відома працівників.

8. Невиконання норми робочого часу за підсумованим обліком допускається лише в порядку встановлення неповного робочого часу (стаття 137 цього Кодексу). Невиконання норми робочого часу за підсумованим обліком дає працівникові право на отримання гарантійних виплат за невідпрацьований з вини роботодавця час як за час простою (стаття 239 цього Кодексу). Перевиконання норми робочого часу дає працівникові право на оплату праці протягом часу, що перевищує норму робочого часу за обліковий період, відповідно до статті 237 цього Кодексу.

9. За кожний день, який є для працівника робочим відповідно до графіку виходу на роботу та в який працівник був відсутній на роботі з підстав, передбачених законодавством, норма робочого часу такого працівника в обліковому періоді зменшується на кількість годин, що відповідає тривалості роботи у відповідний день. Тимчасова непрацездатність або виконання працівником державних чи громадських обов’язків, на період якого законодавством передбачається збереження місця роботи і заробітної плати, в дні, що є для працівника вихідними відповідно до графіка виходу на роботу, не зменшує норму робочого часу в обліковому періоді.

Стаття 148. Поділ робочого дня на частини

1. На роботах з особливими умовами і характером праці, а також у разі виконання робіт, обсяг яких змінюється протягом робочого дня (зміни), робочий день може бути поділений на частини з умовою, щоб загальна тривалість робочого часу протягом дня не перевищувала встановленої тривалості щоденної роботи. Поділ робочого дня на частини запроваджується роботодавцем відповідно до колективного договору або за згодою з виборним профспілковим органом або вільно обраними працівниками представниками (представником). Оплата праці при поділі робочого дня на частини здійснюється в підвищеному розмірі (стаття 236 цього Кодексу).

Стаття 149. Гнучкий режим робочого часу

1. За погодженням між роботодавцем і працівником може запроваджуватися гнучкий режим робочого часу з визначенням часу початку чи часу закінчення роботи в межах загальної тривалості робочого дня. При цьому дотримується вимога про тривалість робочого часу за відповідний обліковий період (робочий день, тиждень, місяць, квартал, рік), що розраховується згідно із статтями 135 і 136 цього Кодексу з урахуванням у відповідних випадках вимог статті 137 цього Кодексу).

Стаття 150. Особливості режиму роботи при неповному робочому часі

1. При неповному робочому часі режим роботи встановлюється за погодженням між роботодавцем і працівником і може передбачати неповний робочий день (зміну), неповний робочий тиждень або поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня.

Стаття 151. Працівники, які самостійно планують свій робочий час

1. Керівники підприємств, установ, організацій, самостійних виробничих підрозділів, надомники та інші категорії працівників, визначені колективним договором чи внутрішнім трудовим розпорядком, планують свій робочий час самостійно, якщо інше не визначено у трудовому договорі (контракті). Законодавством може передбачатися право працівників самостійно планувати свій робочий час за умови дотримання строків виконання робіт, щодо яких встановлено строк (наукові та науково-педагогічні працівники, судді тощо).

Стаття 152. Обов’язок працівників дотримуватись режиму робочого часу

1. Працівники зобов’язані дотримуватись режиму робочого часу, встановленого відповідно до трудового законодавства.

2. У разі неможливості виходу на роботу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або іншими причинами працівник зобов’язаний з урахуванням наявних можливостей повідомити про це роботодавця негайно після виникнення обставин, що перешкоджають виходу на роботу.

3. Якщо у зв’язку із залученням до роботи у вихідний день чи з інших причин працівник відповідно до трудового законодавства отримав право на відпочинок в інший день, ніж визначений для нього як вихідний (право на відгул), день відпочинку встановлюється за згодою між роботодавцем і працівником.

4. Якщо день початку відпустки не встановлено, працівник не має права на власний розсуд визначати день початку відпустки.