IV. Метод кривої досліду.

Метод оцінки трудових витрат, який заснований на визнанні впливу такого фактору, як кваліфікація робочої сили на розмір витрат на оплату праці. При цьому виходять з того, що середній робочий час скорочується на заданий відсоток від його попереднього значення при кожному наступному подвоєнні обсягу випуску продукції. В практиці зарубіжних країн коефіцієнт кваліфікації, який показує скорочення робочого часу при зростанні обсягів діяльності приблизно дорівнює від 60 до 90 відсотків.

V. Метод найменших квадратів..

Дає змогу найточніше визначити склад і значення постійної та змінної частини витрат. Показники витрат розраховуються таким чином, щоб квадрат відстані від усіх точок, що надають значення витрат до теоретичної лінії регресії, був мінімальний.

306. Сутність та зміст обліку вир-чих витрат, об’єкти витрат і об’єкти калькулювання. В Укр. основними нормативними док-ми, якими реглам-ся склад витрат під-ва та їх клас-я є П(С)БО 16 «Витрати», методичні рекомендації з калькулювання СВ прод-ї в різних галузях.

Важливим елементом сис-ми у/о є процес обліку витрат, у т. ч. витрат на вир-во,процес калькулювання, які обумовлюють вибір відповідного об’єкта витрат. Цей вибір визначає сис-му показників внутр звітності, періодичність складання звітних калькуляцій залежно від цілей управління.

Облік витрат (В) на вир-во – це сукупність методів і прийомів за допомогою яких здійсн-ть накопичення і групування В по кожному об’єкту обліку В, з метою їх контролю, управління процесом формування СВ прод-ї і підготовки даних для наступних калькуляційних розрах-ків.

Об’єкт обліку В (о/В)– це сегмент д-ті під-ва. Який потребує вимірювання пов’язаних з його д-тю В.

Калькулювання – це процес визначення СВ певного об’єкта калькулювання. Об’єкт калькулювання (калькуляційна одиниця) має вужче значення, ніж об’єкт обліку В. Об’єктами кальк-ня є прод-я, що виробл-ся на під-ві. У більшості галузей пром-ті об’єкти о/Вне збігаються з об’єктами кальк-ня. Напр., у чорній металургії об’єктом о/В є доменні печі, прокатні стани, а об’єктами кальк-ня - види чавуну, марки сталі, види прокату.

СВ об’єктів обліку В визнач-ся за допомогою 2-х основних сис-м вир-чого обліку. Ці сис-ми включають: 1) калькулювання на основі повних В (всі вир-чі В, як прямі так і непрямі); 2) кальк-ня за неповними В (врах-ся тільки змінні вир-чі В) наз. Директ-костингом.

Завдання сис-ми вир-чого обліку: *забезпечити достовірність і своєчасність відобр-ня відповідних В; *організувати оперативний контроль за викор-ням рес-в під-ва; *визначити рез-ти д-ті окремих підрозділів; *виявляти резерви зниження СВ прод-ї; *виявлення відхилень і внесення відповідних корегувань в процес підготовки калькуляційних розрах-ків на майб-нє.

Принципи побудови сис-ми вир-чого обліку В (о/В):1) документування В, що забезпечує їх зі ставність з певними об’єктами о/В та юридичну доказовість їх понесення; 2) узгодженість об’єктів о/В з калькуляційним одиницями. Звичайно о/В ведеться по підрозділах з наступними розподілом всіх його В між калькуляційними одиницями на підставі обраної бази розподілу; 3) локалізація В, що передбачає створ-ня умов для max-но великого віднесення В до складу прямих. Це зменшує суб’єктивізм розподілу непрямих В між об’єктами. При цьому об’єктам надається певний шифр, який проставляється у всіх док-тах, де відобр-ся виникнення В. 4) зв’язок о/В з діючим планом рах-ків. За кожним напрямком групування В закріплюється відповідний субрах-к: 231 – основне вир-во, 232 – допоміжне вир-во. Якщо у плані рах-ків немає необхідного рах-ку, то створ-ть відповідну сис-му аналіт/о.

307. Клас-я і х-ка вітчизняних методів обліку витрат і калькулювання Свп род-ї, робіт, послуг. В Укр. прийнято ототожнювати методи кальк-ня СВ прод-ї. У нас основнна увага приділ-ся забезпеченню б/о своєчасної, повної та достовірної ін форм-ї про фактичні витрати (В). Звідси виділяють такі методи обліку витрат (методи кальк-ня):*простий; *попередільний; *позамовний; *нормативний.

Недолік вітчизняної клас-ї – побудова одночасно на 2-х принципах: *принципі способу контролю за вир-чими В; *принципі способу групування В по об’єкту обліку В.

Простий метод викор-ся на під-вах добувної пром-ті для яких хар-й випуск однорідної прод-ї, відсутність залинків НЗВ і нетривалий пер-д часу технологічного процесу.

Суть методу – всі В під-ва за звітн міс зіставляються з усім випуском готової прод-ї. При цьому практично всі В є прямими. Оскільки на під-вах такого типу немає НЗВ. При розрах-ку СВ всі витрати діляться на всю к-ть готової прод-ї і немає потреби вести рах-к 23.

Проте облік організ-ся по кожному підрозділу для якого складають бюджет або кошторис витрат, виконання якого в подальшому контролюється.

Попередільний метод застос-ся у вир-вах, які х-ся послідовною переробкою відповідної сировини для отримання готової под-ї. Особл таких під-в є наявність певних технологічних стадій, які наз-ся переділами.На кожному переділі кінцевий продукт наз напівфабрикатом, а готова прод-я виникає на останньому переділі. Сутність методу – облік вир-чих В організовують по кожному переділу, незважаючи на те, що в одному переділі виготовл різні види прод-ї. Цей метод має 2 варіанти ведення: *напівфабрикат ний, *безнапівфабрикатний. Напівфабрикат ний – передача напівфабрикатів з одного переділа на інший супроводжується перенесенням витрат на його виготовлення в обліку одного переділа на інший. Накопичені В на попередньому переділі будуть входити до напівфабриката, що виготовл-ся на наступному переділі. На під-ві також застос-ть рах-к 25 «Напівфабрикати власного вир-ва». Безнапівфабрикатний – фізичний рух напівфабрикатів з переділа на переділ не супроводжується передачею відповідних В, пов’язаних з їх виготовленням. Тому Св гот прод-ї визнач-ся як сума В, що виникли на всіх переділах, з урах-ням залишків НЗВ по кожному переділу. Сума В кожного переділа, що входить до кінцевого рез-ту визнач-ся за питомою вагою цієї частини напівфабрикатів, що увійшла до гот прод-ї. Ця частка визнач-ся на підставі даних про фактичний фізичний рух напівфабрикатів або на підставі норм витрачання рес-в на виготовлення напівфабр-в для кожного переділу.

Позамовний метод застос-ся на під-вах обробної пром-ті, які звичайно виготовл-ть кілька видів прод-ї і мають значні залишки НЗВ. При цьому об’єктом обліку витрат (В) є замовлення або партія виробів. При отриманні замовлення від покупця плановий ек-й відділ виконавця відкриває вир-че замовлення, якому надається певний шифр.Для цього замовлення склад-сі планова калькуляція і відкрив-ся відомість обліку вир-чих В, пов’язаних з виконанням цього замовлення. Якщо замовлення триває кілька міс, то щомісяця у відомості фіксуються прямі а також розподілені накладні витрати.

Фактич СВ замовлення визнач-ся по його завершенню шляхом сумування всіх витрат відомості. НЗВ так само визнач-ся за фактичними В кожного місяця по кожному незавершеному замовленню.

Нормативний метод –нормативні В застос-ть для контролю В, формування бюджетів ціноутворення та управліня за відхиленнями. Нормативні В – це заплановані В наа вир-во 1 прод-ї при нормальних умовах д-ті. Осн ознакою нормативного методу – він проводиться уході технологічного процесу. Цей метод дозволяє ще до початку вир-ва скласти нормативну калькуляцію СВ прод-ї, а після його завершення на підставі цього док-ту та даних щодо відхилень спожитих рес-в від їх норм встановити фактичну СВ прод-ї. В основу цього методу покладені такі принципи: *Розробка і склад нормативної кальк-ї на поч. звіт пер-ду по кожному виду прод-ї; орг-я поточного обліку як по нормах витрачання рес-в так і по виявлених відхиленнях фактичних В від нормативних; *облік зміни нормативних В та оперативний контроль за цим процесом; *складання звітних калькуляцій на кін звітн пер-ду за допомогою яких визнч фактич СВ прод-ї.

308. Сутність зарубіжних методів (систем) обліку і калькулювання за повними витратами: позамовного та попроцесного. В заруб країнах виділ 2 методи кальк-ня: *кальк-ня по замовленнях, *кальк-ня по процесах. Такий поділ зумовлений тим. Що увага приділ-ся х-ру прод-ї, що виготовл-ся і технології її виготовлення.

Позамовний метод застос-ся на під-вах обробної пром-ті, які звичайно виготовл-ть кілька видів прод-ї і мають значні залишки НЗВ. При цьому об’єктом обліку витрат (В) є замовлення або партія виробів. При отриманні замовлення від покупця плановий ек-й відділ виконавця відкриває вир-че замовлення, якому надається певний шифр.Для цього замовлення склад-сі планова калькуляція і відкрив-ся відомість обліку вир-чих В, пов’язаних з виконанням цього замовлення. Якщо замовлення триває кілька міс, то щомісяця у відомості фіксуються прямі а також розподілені накладні витрати.

Фактич СВ замовлення визнач-ся по його завершенню шляхом сумування всіх витрат відомості. НЗВ так само визнач-ся за фактичними В кожного місяця по кожному незавершеному замовленню.

Попроцесний метод викор-ся на під-вах добувної пром-ті для яких хар-й випуск однорідної прод-ї, відсутність залинків НЗВ і нетривалий пер-д часу технологічного процесу.

Суть методу – всі В під-ва за звітн міс зіставляються з усім випуском готової прод-ї. При цьому практично всі В є прямими. Оскільки на під-вах такого типу немає НЗВ. При розрах-ку СВ всі витрати діляться на всю к-ть готової прод-ї і немає потреби вести рах-к 23.

Проте облік організ-ся по кожному підрозділу для якого складають бюджет або кошторис витрат, виконання якого в подальшому контролюється.

310. Сутність і сфера застос-ня директ-косту. Одним із підходів сис-ми кальк-ня за неповними витратами (В) є метод директ-костинг (ДК). ДК має такі ознаки: *всі В під-ва діляться на змінні та постійні; *кальк-ня СВ готової прод-ї та залишків НЗВ здійсн-ся тільки за змінними В; *облік постійних В орг-ся на окремих рах-ках залежно від їх ф-нальної ознаки за допомогою аналіт-х рах-ків і в кінці кожного місяця вся сума понесених постійних В спис-ся на фін рез-т.

До СВ про-ї включ-ся тільки змінні вир-чі В. Проте, інколи до СВ прод-ї входять також В періоду, які за своєю суттю є змінними.

Сис-ма кальк-ня за неповними В вводить показник маржинального доходу (МД). МД – це різниця між дох-ми від продажу та змінними В на виготовлення прод-ї, яка реаліз-ся. МД розрах-ся як в цілому по структурному підрозділу або під-ву так і щодо 1 прод-ї.

Загал МД = Виручка – Сума вир-чих змінних В.

МД на 1 = Ціна – Змін В на 1 прод-ї.

Заг МД = МД на 1 * Обсяг реалізованої прод-ї

МД – показує, який внесок робить прод-я або підрозділ в покриття пост-х В і формування прибутку. В цілому цю залежність показуємо так:

Виручка - Заг сума змін В – Пост В = Прибуток.

В сис-мі кальк-ня за неповними В звіт про фін рез-ти виглядає так:

1. Виручка

2. Змінні В (СВ реаліз-ї)

3. Заг МД (1-2)

4. Пост В: вир-чя, збут, адміністрація

5. Приб (3-4)

6. Под на приб

7 Чист приб (5-6)

ДК є надзвичайно важливим в процесі прийняття операційних рішень., оск орієнтує керівника тільки на ті В, які будуть змін-ся залежно від його вибору. А такими витратами є змінні.

Недоліки ДК: * у процесі клас-ї В виникають складнощі у поділі змішаних В на змінні та постійні; * для прийняття довго строк рішень пост В за підрозділами необх розпад-ти між видами прод-ї поза сис-ю або паралельно; *формування неповної СВ не збіг-ся з вимогами податкового з-н-д-ва іможе призвести до неправильного врах-ня матеріальних та інших В у складі валових В під-ва.

311. Особливості простого і розвинутого директ-косту. Сучасний директ-костинг (ДК) існує у 2-х варіантах: 1. простий ДК 2. розвинений ДК.

Простий ДК базується на таких принципах: *всі івитрати (В) діляться на постійні і змінні; *кальк-нс СВ гот прод та залишків НЗВ здійсн-ся тільки за змінними В; *постійні витрати в кінці кожного місяця спис-ся на фін тез-т4 *викор-ся показник маржинального доходу (МД).

МД – це різниця між дох-м від продажу та змінними В на виготовлення прод-ї.

Заг МД = Виручка – Заг сума змінних В.

МД на 1 прод-ї = Ціна – Змінні В на 1 прод-ї

Заг МД = МД на 1 прод-ї* Обсяг реаліз-ї

МД показує, який внесок робить прод-я або підрозділ в покриття пост-х В і формування приб. В цілому ця залежність запис-ся так:

Виручка – Заг сума змін В – Пост В = Прибуток

Звіт про фін рез-ти має такий вигляд:

1. Виручка

2. Змінні В (СВ реаліз-ї)

3. Заг МД (1-2)

4. Пост В: вир-чя, збут, адміністрація

5. Приб (3-4)

Недоліки простого ДК: 1) при зниженні ціни за рішенням керівництва виникає проблема, що постійні В не будуть поокриті за рах-к МД. Тобто під-во потрапить у зону збитків. 2) серед пост вир-чих В існують В, які клас-я як прямі відносно-того чи іншого підрозділу під-ва. Звідси, якщо д-ть певного підрозділу буде припинена, то прямі пост В також зникнуть. А непрямі пост В залишаються без змін.

Розвинутий ДК (РДК) має такі підвиди: 1) сис-ма багатоступеневого обліку В 2) сис-ма обліку в в залежності від завантаження вир-чих потужностей.

РДК виник у зв’язку з виділенням категорії прямих пост В. Звідси замість поняття МД стали застосовувати поняття «напівмаржа». Напівмаржа – це різниця між традиційним МД та сумою непрямих пост-х в, що відносяться до цього підрозділу.

З РДК тісно пов’язане поняття сегмент д-ті. Виділ такі сегменти: 1. внутрішній (на рівні виробів або структурних підрозділів) 2. зовнішні – на рівні категорій покупців, географічних регіонів збуту.

Побудова багатоступеневого варіанту РДК:

1-й етап: Виручка – Змінна СВ виробу = Напівмаржа за виробами (МД 1)

2-й : (-) Пост В на виріб = Напівмаржа групи виробів (МД 2)

3-й : (-) Пост В групи товарів = Напівмаржа місця виникненн В (МД3)

4-й: (-) Пост В місця виникнення В = Напівмаржа по підрозділу (МД4)

5-й: (-) Пост В підрозділу = Напівмаржа по під-ву (МД 5)

6-й: (-) Пост В під-ва = Чистий рез-т

Такий підхід застос-ть на під-вах з децентралізованою орг-ною структурою.

В окремих країнах застос-ть такий різновид ступеневого обліку В як облік відшкод-ня пост В. Його суть – в об’єднанні ДК та сис-ми повного кальк-ня. При цьому пост В фік-ся в розрах-ках за допомогою заздалегідь визначених %-х ставок і співставляються з доходами на різних рівнях д-ті під-ва. Впровадити такий різновид ступеневого обліку В можна у 2-х варіантах: 1) ретроспективний – заздалегідь встановлену ціну продажу порівнюють з величиною СВ за різними рівнями д-ті під-ва, тим самим визначаючи на скільки цінна покриває СВ. 2) Перспективний – пост В по кожному рівню д-ті порівн-ся зі змінними В, визначаючи тим самим ціну продажу.

Сис-ма обліку В в залежності від завантаження вир-чих потужностей. Він поєднує елементи ДК з елементами методу «стандарт-костинг». За таким підходом не тільки змінні В але й пост В групуються за місцями їх виникнення. До СВ прод-ї крім змінних та прямих постійних В включ-ся також частка непрямих пост В вир-чого призначення, яка відповідає нормальному завантаженню вир-чих потужностей. Усі відхилення , що виникають між планом та фактом облік-ся за правилами стандарт-костингу (нормативного методу обліку В)

Сис-ма розвиненого ДК відрізн-ся від простого ДК й тим, що нормуванню підлягає не тільки СВ прод-ї але й виручка.

312. Аналітичні можливості директ-косту. Методика визначення чистого результату за ступеневим обліком В розвиненого директ-косту значно розширює аналітичні можливості методу директ-косту, оскільки дає змогу чітко визначити, який «внесок» робить кожний сегмент д-ті в покриття постійних В під-ва та отримання приб. А також надає інформацію стосовно асортименту прод-ї, особливо такої, яку планують зняти з вир-ва або навпаки – почати випуск. За його допомогою врах-ть наслідки уникнення постійних В (якщо об’єкт, того чи іншого рівня буде ліквідовано) у короткостроковій та довгостроковій перспективі.