221. Робочі та підсум­кові документи з аудиту статутного та додаткового капіталу.

Робочі документи при аудиті статутного та додаткового капіталу аудитор складає у вільній формі. До таких документів, наприклад, можуть належати:

• Перелік помилок і порушень, виявлених при аудиті власного капіталу;

• Звірка залишків статутного та додаткового капіталу;

• Розподіл власного та позичкового капіталу;

• Перевірка змісту складових статутного капіталу;

• Перелік можливих джерел збільшення (зменшення) статутного капіталу;

• Визначення емісійного доходу;

• Перевірка ведення обліку руху капіталу;

• Перевірка руху додаткового капіталу та інші документи.

Підсумковим документом при аудиті дебіторської заборгованості є аудиторський висновок, де аудитор викладає результати перевірки і окреслює коло оптимізацій них заходів щодо структури та руху капіталу підприємства.

222. Позичковий капітал, його сутність і роль у господарській діяльності

Позикові кошти підприємства включають довгострокові і короткострокові кредити і позики, кредиторську заборгованість, у тому числі аванси, одержані від покупців та замовників, розрахунки за дивідендами, інші короткострокові пасиви.

Довгострокові кредити і позики (на строк більше року) видаються підприємству на витрати для реконструкції та модернізації, покращання організації виробництва. на технічне переозброєння, впровадження нової техніки і технології, під приріст оборотних коштів та інші цільові потреби.

Короткострокові кредити і позики використовуються для формування оборотних коштів підприємства на строк не більше 1 року.

Кредиторська заборгованість – це наслідок несвоєчасного виконання підприємством платіжних зобов’язань: за розрахунками за продукцію. роботи, послуги; з оплати праці; за розрахунками з бюджетом; з іншими кредиторами тощо.

Роль. Як відомо, чим більша частка власного капіталу підприємства і менша позикового, тим менший фінансовий ризик. Але, як показує практика, ефективність використання позикового капіталу більша, ніж ефективність використання власного. Це пояснюється рядом причин:

1) для того, щоб взяти позикові кошти, позичальник обов'язково повинен змістовно обґрунтувати мету;

2) позикові кошти беруться під певний процент, тому у позичальника ще більше підвищується відповідальність перед кредиторами за повернення боргу;

3) якщо кредитором виступає банк, то він постійно контролює витрачання позикових коштів на визначену мету і хід роботи господарюючого суб'єкта щодо виконання поставленої мети;

4) юридичне оформлення документів про надання позикових коштів означає юридичну відповідальність; надання цих коштів на певний термін означає повернення їх у встановлений строк;

5) у разі недосягнення поставленої мети господарюючий об’єкт може просто “проїсти” свій власний капітал і нічим не ризикувати, крім того, що стане біднішим. У випадку недосягнення поставленої мети за рахунок “проїдання” позикових коштів власник може стати банкрутом і навіть втратити свої особисті заощадження, квартиру, автомобіль тощо.

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Опрацювання правильної фінансової політики допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.