38. Поняття, форми і принципи державного устрою.

Держ устрій–с-ма відносини, що виникають на основі норм,закріплених у к-ції і конституц.Зак і діяльності орг, що складаються в процесі формування і,Д,регіонального і місц. самовряд. Організація держ.устрою заснована на принци пах поділу держ.вл на зак, вик і суд, розмежу ваня компетенції між центральн.вл, місцевими радами й ін. орг.самовряд на основі верхове нства К-ції і ЗУ. К-ні основи держ устрою являють собою с-му передбачених і закріпленх К-цією основних принципів організації і діяль ності Д і його основних інститутів: форм Д, основних елементів (атрибутів) її механізму, основних фій Д і гарантій держ устрою. Основними принципами держ устрою Укр відповідно до його К-ції є принципи сувере нітету і незалежності Д, демократизму Д, соц і правов характеру Д, унітарності(єдності) Д. Ст.ст. 1, 2 К-ції. Форма Д–це держ. устрій, тобто це його територіал. організація, форма держ. зв‘язків між Д в цілому і його частинах, їхнє правове положення. Територіал устрій Укр побудовано на принципах єдності, неподільності, недоторканності і цілісності держ.території. При рішені питань територіал. устрою враховуються державні інтереси,думки громадян,що проживают на відповднй територ, потребі розвитку регіонал. і місц. самовряд. Укр-це унітарна Д. ТериторУкр поділ.на області, райони, міста, райони в містах, села і селища. До складу Укр входить АРК

39. Поняття і принципи формування правової держави в Україні.

У словосполученні "правова Д" на першому місці стоїть П, на другому-Д. Це означає верховенство П в суспільстві. Основоположним началом П є принцип загальної рівності, тобто загальної і рівної для всіх міри свободи: для Д та її органів, для окремої особи і колективів, для всіх громадян країни. Така формальна рівність є властивістю П, виражає таку його специфіку, як справедливість. П у суспільному житті виступає насамперед у формі законів та інших нормативних актів. Тому громадяни й організації можуть бути юридично рівними і вільними тільки як учасники конкретних правовідносин, тобто таких відносин, які врегульовані законом, нормативними актами.

Отже, верховенство П (закону) у суспільстві - основний принцип правової Д. Він зумовлює й інші його принципи, зокрема підпорядкування законові самої Д та її органів, посадових осіб, інших організацій, громадян, а також утвердження економічної свободи людини. Повинна дотримуватись незалежність правової с-ми, наявність багатопартійності, легальна діяльність не лише урядових, а й опозиційних партій, об"єднань і рухів. Влада повинна розподілятися на три гілки - вик, зак та суд, які будуть стримувати й урівноважувати одна одну. Повинно дотримуватись суспільно-політичне представництво громадян на усіх рівнях держ.управління, здійснювати волю народу, всезагальне, рівне й пряме виборче П. Політичні діячі не можуть користуватися прерогативами, які не надані їм законом. Правова Д характеризується якістю власне закону. Він повинен бути справедливим, гуманним, закріплювати невід"ємні природні П кожної людини: П на життя, на свободу, на особисту недоторканість. Але свобода не є абсолютною. Вона допускає обмеження, тобто має певну міру. Ця міра повинна бути рівною для всіх. На основі громадянського суспільства повинна виховуватись правосвідомість, інакше громадянське суспільство не зможе підпорядкувати своїй волі держ.апарат.

Охарактеризувати правову можна як таку Д, в якій визнається пріоритет прав людини перед правами будь-якої спільноти, прав народу перед правами Д, де визначальним пунктом громадського регулювання є інтереси особистості, ці інтереси та гідність людей поважаються як беззаперечні цінності, коли авторитет сили чи майна витісняються авторитетом людяності, освіченості, компетентності (що не можна сказати про неправову Д, де такими цінностями вважаються ідеологічні настанови, політична доцільність або економічна вигода).

Сутність правової Д полягає ще й у дотриманні Зак тими, хто перебуває при владі, у взаємній відповідальності Д та громадян один перед одним. Це означає, по-перше, визнання громадянами авторитету П, закону, законослухняність, згоду й готовність людей жити і чинити так, щоб не уражати інтереси інших. По-друге, демократизм суспільного управління у правовій Д значною мірою залежить від компетентності й кваліфікації держ.управлінців. Правова Д повинна у рівній мірі відображати інтереси й потреби всіх шарів населення, вона має бути нейтральною у протистоянні й змаганні суспільно-політичних позицій, повинна забезпечувати дотримання закону тими, хто перебуває при владі. Демократія - не тільки участь у виборах і референдумах, а ще й добровільне дотримання народом вимог та настанов існуючої влади. Правова Д забезпечує також і активну участь громадян у розв"язанні суспільних проблем.

Принципи демократії та основні П та свободи громадян, які вказано у К-ції, не належать відміні у звичайному порядку, як інші правові норми. Для внеску поправок, змін в К-ції передбачено спеціальні процедури, більш складні, ніж при проходженні звичайного законопроекту.