78. Поняття права притулку.

Ст.26 К-ції Укр запроваджено інститут притулку: “іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом”. Відповідно до К-ції та ЗУ“Про правовий статус іноземців” встановлено, що “іноземцям може надаватися притулок”. Ці норми повністю відповідають Загальній декларації прав людини, прийнятої та проголошеної резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р., у якій зафіксовано, що кожна людина має право шукати притулку від переслідування в інших країнах і користуватися цим притулком. Це право не може бути використане у випадку переслідування, яке дійсно базується на скоєні неполітичного злочину, чи діяння, яке суперечить цілям і принципам ООН.

Розрізняють дипломатичний(-являє собою надання певній особі можливості сховатися від переслідування за політичними мотивами в приміщенні іноземного дипломатичного чи консульського представництва, а також на іноземному військовому кораблі. Відповідно до міжнародного права недоторканність приміщення дипломатичного чи консульського представництва, а також екстериторіальність іноземного військового корабля не дають права надавати в їхніх приміщеннях притулок особам, які переслідуються владою держави перебування за скоєння ними правопорушення) і територіальний притулок (-являє собою надання певній особі можливості сховатися від переслідування за політичними мотивами на території певної держави. Дозвіл на постійне проживання, який надається іноземцю чи особі без громадянства, не означає надання територіального притулку. Підстави для надання останнього встановлюються внутрішнім законодавством держави. Він не повинен надаватися особам, які скоїли загальнокримінальні й військові злочини, злочини проти миру та людяності. Існує низка міжнародних договорів, у яких зазначається, які категорії злочинців підлягають видачі (тобто не можуть отримати територіального притулку). Надання державою територіального притулку тягне за собою її обов’язок:

-не видавати особу, яка отримала територіальний притулок, державі, від переслідувань якої вона шукала захисту;

-не допускати, щоб така особа скоювала з її території будь-які насильницькі акти проти держави, яку полишила).

79. Статус біженця в Україні.

Біженець- особа, яка не є громадянином Укр. і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідуванням за ознаками раси, віросповідань, національності, громадянства, належності до певної соц.групи або політ.переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності тп не може користуватись захистом цієї країни або не бажаї користуватись цим захистом унаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутись до неї внаслідок зазначених побоювань.

Правовий статус біженців визначається ЗУ„Про біженців”та міжнародно-правовими документами. Особливості біженців:1.не можуть бути вислані або примусово повернуті до країни, з якої вони прибули та де їхньому життю або свободі загрожує небезпека.2.Укр. сприяє збереженню єдності сімей біженців. 3.Мають рівні з громад.Укр.права на: -пересування, вільний вибір місці проживання, вільне залишення території Укр., за винятком обмежень встановлених законом; -працю, підприємницьку діяльність, охорону здоров’я, медичну допомогу; -відпочинок, освіту; -свободу світогляду і віросповідань; -володіння, користування своєю власністю, результатами інтелектуальної, творчої діяльності; -оскарження до суду рішень, дій орг.держ.вл, орг.місц.самовряд, звернення до Уповноваж.ВР з прав людини; -правову допомогу; -рівні з громад.Укр. права у шлюбі; -право на обержання пенсії, соц.допомоги, користуваня житлом,що надано в користуван.

4.Мають обов’язки: -повідомляти протягом 10робочих д. орг.міграційної служби за місцем проживання про зміни прізвища, складу сім’ї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства; -у разі зміни місця проживання і переїзду до амін-терит.одиниці Укр., на яку поширюється компетенція іншого орг.міграц.служби, знятись з обліку і стати на облік за місцем проживання; -проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені орг. міграц.служб.за місцем прожив-ня.

Особи, які мають намір набути статус біженця і перетнули держ.кордон у порядку встановлен.ЗУкр. повинні протягом 5роб.днів звернутись до відповідного орг.міграц.служб із заявами про надання їм статусу біженця.

Особи, які з наміром набути статус біженця намагались незаконно перетнути або перетнули держ.кордон повинні без зволікань звернутись до орг.мігр.служб. через уповноваженого держ.прикордоної служби або орг.внутрішн.справ із заявами про надання їм статусу біженця і надати пояснення про причини спроби незаконно перетнути або не закон. перетинаня держ. кордону.

Особи, які не є громад.Укр. та на законних підставах перебувають на територ.Укр і під час такого перебування в країні їх громад.належності чи постійного проживання, виникли умови, внаслідок яких вони не можуть повернутись до країни свого походження і мають намір набути статус біженця, повиння звернутись до відповідного орг.мігр.служби із заявами про надання їм статусу біженця до закінчення сроку дії дозволу на перебування в Укр.

Якщо держ.кордон перетнула дитина, розлучена з сім’єю і заявляє про намір набути статус біженця, або про це повідомили інші особи, які не є опікунами, посадові особи держ.прикордон.служб.Укр повинні невідкладно повідомити про це орг.міграц. служб та орг.опіки і піклування.

Орг.мігр.служб, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про надання їй статусу біженця, видає заявникові довідку про надання такої заяви, яка є підставою для реєстрації в орг.спеціально уповноважен.централ.оргвик.вл.з питань громадянства та реєстраці фізичних осіб. Протягом 15роб.д. з дня реєстрації орг.мігр. служб. проводять співбесіду із заявником, розглядають документи і приймають рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або про відмову в оформлені документів.

Орг.мігр.служб. може прийняти рішення про відмову у прийняті заяви про надан.стат.біжц. в разі якщо заявник видає себе за інщу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено в надані статусу біженця за відсутності умов, передбачених ЗУкр, або у разі, якщо особі раніше було відмовлено у прийнятті заяви або оформленні документів для вирішення питання щодо надання такого статусу через зловживання процедурою надання. Про прийняття такого рішення орг.мігр.служб повідомляє особу письмово із зазначенням причин відмови.

Заборона щодо надання стат.біженц.особі:

-яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин, злоч.проти людства; -вчин.тяжкий злоч.неполітичного характеру за межами Укр. до прибуття в Укр..з метою натою набуття статусу біженця, якщо таке діяння КК віднесено до тяжк.злочнів; -винна у вчиненні дій,що суперечать меті та принципам ООН; -якщо до прибуття в Укр..була визнана біженцем або отримала притулок в іншій країні; -яка до прибуття в Укр..з наміром набути стат.біженц. перебувала в третій безпечній країні.

Статус біженця надається на період дії обставин, що стали підставою для отримання статус.біженц. Юр.документом, що підтверджує надання стат.біженц, є посвідчення біженця, яке видається іноземцеві чи особі без громадянства, які досягли 16р. на підставі відповідного рішення Держ.комітету Укр.у справах національностей та міграції.

Статус біженця втрачається, якщо особа: 1.добровільно знову скористалась захистом країни громадянськ.належності; 2.набула громадянств.Укр чи добровільно набула громадянств, яке мала раніше, або набула громад-во іншої Д і користується її захистом; 3.добровільно повернулась до країни,яку вона залишила чи за межами якої перебувала в наслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 4.отримала притулок в іншій Д; 5.будучи особою без громад,може повернутись в країну свого попереднього постійн. проживаня, оскільки обставини за яких було надано ста.біженц більше не існує.

Особа позбавляється статусу біженця, якщо вона вдається до діяльності, що становить загрозу національній безпеці, громадянському порядку, здоров’ю населення Укр..