24. Суть конституціоналізму.

Конституціоналізм–теорія і практика к-ого будівництва. Він становить собою особливу с-у к-но-правов.відносин, які опосередковують у загальному вигляді повновладдя народу, його суверенітет. Конституціоналізм, таким чином, поняття значно ширше, ніж сама конституція. Як специфічна форма відображення об’єктивної реальності конституціоналізм справляє значний вплив на конституційну свідомість, а відтак є реальним засобом захисту і оновлення суспільних і, перш за все, конституційних відносин. Конституціоналізм уособлює передові фінансові, політичні, економічні та інші ідеї, які виступають могутнім фактором суспільного прогресу. Конституціоналізм є барометром прогресу і розвитку всього суспільства. Криза суспільства – це, перш за все, криза його конституціоналізму, головним виявом якої є істотні розходження між фактичною та юридичною конституцією, між конституційною правосвідомістю і офіційною політико-правовою доктриною. Конституціоналізм як складне системне утворення з властивими йому структурними і функціональними характеристиками не можна ототожнювати з конституційним законодавством чи процесом його реалізації. Елементами конституціоналізму є: фактична і юридична конституція, конституційна теорія, конституційні відносини, конституційна правосвідомість, конституційна законність і правопорядок.

25. Суть фактичної і юридичної к-ції.

Юр.К-ція- с-ма правов.норм, які закріплюють засади к-ног ладу, встановлюють найвищі правов.гарантії П і свобод.людин.і громадян, визначають с-му, принципи організац та фіонування орг.публ.вл, встановлюють територ.устрій Д.

Юр.К-ція є офіційним визначенням фактичн. порядку речей, засобом правового впорядку вання реальних суп.відносин. Фактична К-ція існує незалежно від того, знайшла вона своє юридичне закріплення чи ні.

В юр.науці паралельно з терміно”К-ція” вживається термін „основн.Зак”, причому в багатьох працях ці терміни вживают.як тотожні. Від самого початку вживання в терміні”Осн.З” наголошувалось на формальній ознаці відповідного НПА- його вищій юр.силі. З огляду на це є поділ К-ції на формальний(-являє собою Зак або кілька З), матеріальний(-К-ція, що існує лише в матеріа льному сунсі, являє собою значну кількість ухвалених у різні часи НПА, судових рішень і к-них звичаїв, які визначають засади к-ного ладу, основи організац.орг.держ.вл, закріплют і гарант.П і свободи люд, регулюють її взаємо відносин.з держ.вл. Вона не має формалізм ваного характеру, тож акти, які її склад.,не наділені вищою юр.силою щодо інших Зак.

Якщо юр.К-ція-завжди с-ма правових норм, то терміни фактична, соц,жива К-ція засто совуються для характеристики реального стану суспільн.відносин, які склад предмет к-ного регулюваня, вони позначають реально існуючі в країні основи держ.ладу, фактичну ситуацію з правами та свободами люд, тощо.

К-ція фактична-реально існуючий суспільний устрій (к-ний лад), основу якого складають ті об’єктивні відносини, які визначають найбільш суттєві економ,політ, соц та інші характеррис тики суспільства. Іншими словами, фактичну к-цію складають економічна,політична та соц основи суспільства, які органічно взаємозв’яза ні між собою. Фактичн.к-ція має місце в будь-якому, в тому числі безкласовому суспільстві.

Поява терміна(факт.К-ція) пов’язана з тим,що юр.К-ція, являє певну ідеальну модель устрою Д, взаємовідносин Д і люд,що передбачає встановлення певних механізмів обмеження держ.вл, захисту людин.від свавілля Д. Реально діючі механізми таких обмежень, внаслідок різних чинників не відповідають абсолютно ідеальній моделі, юр.і факт.К-ції можуть навіть суттєво різнитись. При цьому слід розмежову вати поняття”факт.К-ції”та”Реал.К-ції”.Реал.К-ція- фактичне співвідношення сил, які існують у країні. Термін К-ція найпоширеніше викори стовується в формально-юр.значенні, тобто як Основн.Зак.Д, що приймається в особлив. порядку, має найвищу юр.силу та регулює найважливіші суспільн.відносини, які визнач. принципи організац.публічн.вл,закріплючі при цьому засади к-ного ладу, гарант.П і свобод люд.і громадянина, с-му, порядок організац.та компетенції орг.держ.вл, територіал.устрій Д.

Фактична і юридична к-ції-цілком самостійні явища і ототожнювати їх не можна. З іншого боку, юр.к-ція може вважатись похідною від фактичн.к-ції. Фактичн.к-ція не може не визначати структурні та функціональні характеристики юр.к-ції, головними з яких є реальність і відповідність фактичним к-ним відносинам, відсутність яких призводить до фіктивної к-ції. Якщо фактичн. і юр. к-ції збігаються, то конст-на с-ма є реальною. Якщо ж вони не збігаються, існують самі по собі, то конст-на с-ма є фіктивною, нереальною.