36. Інститут захисту к-ного ладу Укр.

Екстраординарним засобом захисту конституційного ладу є правовий режим надзвичайного стану та правовий режим воєнного стану, що можуть бути введені в Укр або в окремих її місцевостях Указом Презид, який підлягає затвердженню ВР протягом 2х днів від моменту звернення Презид.

Метою запровадження правового режиму надзвичайного стану є усунення загрози та як найшвидшої ліквідації особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, нормалізації обстановки, відновлення правопорядку за способом захопленням держ.вл чи зміни к-ного ладу шляхом насильства, для відновлення к-них П і свобод громадян, а також П і законних інтересів юридичних осіб, створення умов для нормального функціонування органів держ.вл та орг.місц.самовряд, інших інститутів громадянського суспільства.

Метою запровадження воєного стану є створення умов для здійснення органами держ. вл, військовим командуванням, орг.місц. самовряд, підприємствами, установами наданих їм повноважень у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки держ. незалежності Укр., її територіальній цілісності.

Надзвичайний стан-особливий правовий режим, який може тимчасово вводитись в Укр. чи в окремих її місцевостяї із виникненням надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру не нижче загальнодерж. рівня, що призвели чи можуть призвести до людських чи матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або в разі спроби захоплення держ.вл чи зміни к-ного ладу Укр. шляхом насильства, і передбачає надання відповідним орг.держ.вл, військовому командуванню та орг.місц.самовряд відповідно до ЗУ повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров’я громадян, нормальног ф-іонування нац.економіки, орг.держ.вл та орг.місц.самовр, захисту к-ного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні к-них П і свобод люд. і громадянина та П і законних інтересів юр.осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Воєнний стан-особливий правовий режим, що вводиться в Укр. або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки держ.незалежності Укр., її територіал.цілісності та передбачає надання відповідним орг.держ.вл, військовому командуванню та орг.місц.самовряд повноважень необхідних для відвернення загрози та забезпечення націон.безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження к-них П і свобод люд і громадянина та П і законних інтересів юр.осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

37. Основні засади взаємовідносин громадянського суспільства і держави.

Громадянське суспільство-це, по-перше асоціація людей у який кожна люд. вільна як така, що володіє невідчужуваними правами, рівноправна з іншими членами суспільства, самостійна у виборі правового стану (громадянство, іноземного громадянства, відсутність громадянства), по-друге, недержавні (інституціоналізовані в об'єднання громадян) асоціації людей по соціальній, етнічній, релігійній і іншим належностям, політичним, професійним і ін. інтересам, що, по-третє формуются на цих основах суспільні (недержавні) відносини, що розвиваються і функціонують на самоуправлінських засадах, самопрояві волі й інтересів окремих індивідів, їхніх угрупувань, діючих у вільному від держ-правового впливу просторі суспільства. Становлення і функціонування громадянського суспільства у недержавній сфері суспільних відносин не означає його ізольованості від держ-правов.інститутів, організаційної діяль ності держ.орг і організацій правов засобів впливу на діяльність організацій і поводження людей у с-мі громадянського суспільства. При цьому використовуються різні держ-правові засоби: законодавчі акти, правові відносини, що складаються в зв'язку з правовим регулю ваням поводження людей, організацією, реорга нізацією, діяльністю і припиненням об'єднань людей, функціонуванням інших інститутів громадського суспільства, договірні і позадого вірні засоби правового регулювання взаємин, взаємодії суспільства і Д, правоохоронна діяль ність Д, його органів і організацій. Демократична правова Д заснована і діюча на демократичних початках юридична організація суспільства, правова форма організації і діяльності публічно-політичної вл, і її взаємин з людиною різних цивільних (прав) стану і громадянському суспільством. Найважливіші принципи громадянського суспільства і демократично-правової Д, їхніх взаємин на індивідуальному і масовому (асоційованому) рівнях закріплені й оформлені в с-мі к-ного ладу. У відмінності від суспільства, у яке Д входить у якості найважливішої політичної організації, центра, навколо якого «обертається» усе політ.життя, громадянське суспільство не включаєД, не дивлячись на те, що всі його потреби й інтереси в різному ступені і формі знаходять висвітлення в держ діяльності, переломлюються «крізь» волю Д, одержуючи загальне значення в с-мі зак-вства, юр.засобів, що забезпечують стабільність і нормальний розвиток цивільн. суспільства. Визначається службова, обслуговуюча роль д у відношенні цивільного суспільства, відтвореня для нього нормальних демократичних умов існування і розвитку. З іншого боку, функціо нуваня громадянського суспільства відповідно до Зак.Д, повага суспільством державності. К-ними ознаками демократичн.правової Д є: - розмежування функцій, сфер впливу і відповідальності між Д і громадянським суспільством для того, щоб державне регулювання в громадянському суспільстві здійснювалося в межах, визначених К-цією, створило для суспільства умови нормального розвитку, а громадянське суспільство і його інститути, роблячи постійний вплив на держ. політику, не претендували на суверенну вл, на здійснення владних-управлінських фій, узур пацію вл окремими партіями, чи угрупованями обличчями, а була вільною асоціацією людей, їхнім соціальним будинком; - досягнення політичн(держ)вл тільки за допомогою Зак передбачених форм прямого народовладдя, демократичних виборів, що мають загальної, рівний, прямої характер за умови таємного голосування і виключного П вищого орг. держ.вл. виступати від імені всього народу;

- поділ держ.вл на зак, вик, контрольну, суд, кожна з який діє незалежно, самостійно, у взає модії з іншою вл, як правило (виключення може бути встановлено тільки К-цією), без П взаємного делегування фій і повноважень, на засадах взаємних стримань і противаг;

- розмежування компетенції між центральн.вл. й орг. регіональн і місц.самовряд, центральн і місцев.держ.адміністрацією, орг регіонального, місц.самовряд й інших форм територіальної самоорганізації громадян із правом делегуваня повноважень і договірною компетенцією в с-мі самоврядув. територіальн. коллективом (грома ди,комуни); - визнання Д не даруванням ним природних відчужуваних і недоторканних П і воль людини і громадянина, забезпечення цих прав і воль державним захистом.