Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
модули дет.псих.doc
Скачиваний:
91
Добавлен:
18.03.2015
Размер:
1.06 Mб
Скачать

Матеріал до семінарського заняття № 2

1. Вік і розвиток

Проблема віку – одна із центральних у дитячій, віковій, педагогічній психології.

І. Вік – це поняття, яке характеризує тривалість життя певної людини; стадії її розвитку.

Розрізняють:

а) паспортний (календарний) вік – це кількість років існування людини від дня народження;

б) біологічний вік – це біологічна зрілість організму людини; визначається соматичною, статевою зрілістю;

в)психологічний вік – означає неоднакові співвідношення

генетично заданого соціально набутого у самостійно

різних дітей однолітків досягнутого

ІІ. Вік – своєрідна похідна категорії часу і характеризується такими параметрами:

  • тривалістю

  • спрямованістю

  • місцем у часі (має свої межи). розвиток

ІІІ. Всі три поняття тісно взаємопов’язані періодизація

вік

Вік – форма розвитку особистості. Розвиток – оформляється, результується у віці дитини.

IV. Всі індивіди проходять один і той самий шлях розвитку; ніщо не може змінити послідовність фаз розвитку або виключити окремі з них.

Але кожний проходить свій шлях розвитку по-різному (хтось довше, хтось швидше).

V. Найсуттєвішими є відмінності у повноті, тобто змістовності, проходження кожною дитиною чергової фази розвитку - саме це характеризує досягнутий нею рівень розвитку.

2. Вікова періодизація та критерії її визначення

Психічний розвиток дитини проходить низку періодів. Стабільні періоди змінюються кризовими періодами.

На думку Л.С. Виготського:

  • кризові періоди виконують роль переломних пунктів у розвитку;

  • знаменують відмирання старого і народження нового;

  • можуть проявлятися у негативних симптомах, тимчасовому зниженні працездатності.

Існує думка вчених: кризи у дошкільному віці не є обов’язковими – вони обумовлюються індивідуальними особливостями дитини та її вихованням.

На сьогодні немає загальноприйнятої системи періодизації. Сучасний підхід до визначення рівня розвитку дитини ґрунтується на основних принципах:

    • історизму – періодизація та зміст кожного періоду залежить від конкретних умов життя, соціальних обставин;

    • розвитку психіки в діяльності – лише в процесі практичної, розумової діяльності, спілкування дитина з часом формується як особистість.

Виходячи з цього, основні періоди психічного розвитку визначаються наступними психолого-педагогічними критеріями:

  1. соціальна ситуація розвитку дитини; зміст і форми навчання, виховання;

  2. провідна діяльність у її співвідношенні з іншими видами діяльності;

  3. особистісні новоутворення (свідомість, самосвідомість, провідні потреби тощо).

І. «Соціальна ситуація розвитку» (за Л.С. Виготським) – це система відносин між дитиною певного віку і соціальною дійсністю.

Соціальна ситуація розвитку включає:

1) одночасно два плани відносин зростаючої особистості:

а) із «суспільним дорослим» як представником соціальних інститутів, який втілює у своїй поведінці соціальні норми, вимоги, суспільні змісти діяльності;

б) особистісні взаємини з близькими дорослими, однолітками.

2) У процесі спілкування дорослого з дитиною, побудованого із врахуванням «зони найближчого розвитку» дитини відбувається перехід від попередньої діяльності до наступної, вищої за своїм розвитком.

3) За Л.С. Виготським, «зона найближчого розвитку» включає можливості дитини, котрі вона здатна реалізувати в умовах співпраці з дорослим і які завдяки допомоги дорослих стають її власним досягненням найближчим часом.

ІІ. Провідна діяльність – це діяльність, котра обумовлює виникнення і розвиток основних психологічних новоутворень дитини на певному віковому етапі.

Ознаки провідної діяльності:

  • домінують один або два види діяльності на певному віковому етапі;

  • формуються, перебудовуються психічні процеси;

  • від неї залежать основні особистісні зміни;

  • кожний наступний вид провідної діяльності виникає і формується на основі попередньої;

  • перехід від однієї провідної діяльності до іншої означає зміни вікового періоду.

ІІІ. Новоутворення – це ті психічні і соціальні зміни, котрі вперше виникають на певній віковій стадії і які в самому головному визначають весь хід розвитку дитини в даний період.

На кожному віковому етапі формуються центральні психологічні новоутворення, котрі перебудовують психічні процеси та особистість дитини в цілому.

Наприклад: основні новоутворення раннього віку:

  • оволодіння активним мовленням;

  • наочно-дійове мислення;

  • самостійність («Я сам»);

  • схематичний «образ – Я».

Найбільш поширена вікова періодизація за Д.Б. Ельконіним:

Новонароджений

до 1 місяця

криза новонародженості

Період немовляти

від 1 місяця до 1 року

криза першого року життя

Раннє дитинство

від 1 до 3 років

криза третього року життя

Дошкільне дитинство

від 3 до 6-7 років

криза 6-7 років

Молодший шкільний вік

від 6-7 до 10-11 років

криза 11-12 років

Підлітковий вік

від 11 до 14 років

Процеси акселерації (прискорення фізичного, психічного розвитку) кінця ХХ – початку ХХІ століття дають змогу підняти «планку» відліку періоду дошкільного дитинства з трьох до двох років, а молодшого шкільного – з семи до шести років.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.