1.3. Співвідношення філософії з наукою і релігією

У постановці та вирішенні фундаментальних питань, пов'язаних зі світом у цілому та місцем у цьому світі люди­ни, у своїх претензіях на наставницьку місію щодо людсь­кого суспільства філософія перетинається з іншими фор­мами духовної діяльності людини — такими, як наука і релігія.

Подібність філософії та науки — в їх універсалізмі: наука теж прагне охопити теоріями та законами всю різноманітність природних та суспільних явищ. Філософія і наука

У давнину - на перших етапах розвитку абстрактних уявлень про світ - філософія та елементи наукових знань становили одне ціле (така єдність зветься синкретизмом). У наші дні філософія і наука співіснують як окремі сфери знання та професійної діяльності, і це дозволяє визначити між ними такі відмінності:

філософія не займається безпосередньо відкриттям за­конів, а сприяє їх відкриттю, обґрунтовує та узагальнює їх (це її методологічна функція);

філософські концепції, закони, теорії не претендують на таку загальнозначущість та універсальність, як висновки точних та природничих наук;

наука прагне бути об'єктивною, тобто намагається розкри­ти природу такою, якою вона є безвідносно до суб'єкта дослід­ника; філософія ж тією чи іншою мірою суб'єктивна, оскільки неможлива без емоційно забарвленого, особистісного компо­нента — самого філософа.

Спільним для філософії та релігії є пошук першооснови світу. Для релігії таким аб­солютним началом є Бог. Філософія не може однозначно відповісти на питання про походження світу, хоча різні мислителі пропонували свої варіанти від­повіді. Філософія ненастанно перебуває у пошуку: річ у тім, що вона не може собі дозволити приймати щось на віру, як це робить релігія. Філософія, як ми пам'ятаємо, завжди кри­тична, вона спирається на інтелект, тоді як основою релігії є віра — прийняття Істини (чи то пак Божественного Од­кровення) без жодних раціональних підстав. Простіше ка­жучи, філософія — справа розуму, релігія — справа віри. Детальніше співвідношення між філософією та релігією буде розкрите в модулі II «Релігієзнавство».

Наразі підкреслимо, що взаємовідносини між філосо­фією, релігією та наукою змінювалися з різними культур­ними епохами в історії людської цивілізації.

Первісне суспільство. У ньому провідною формою духов­ної діяльності людини поставала релігія. Філософія вини­кає через тисячі років по тому, причому одним із джерел філософії є саме релігійні міфи про походження світу та людини.

Античність. На ранніх етапах філософія, як уже зазна­чалося, містила в собі зародки всіх наук. На підґрунті цих знань філософія була покликана запропонувати людині гар­монійний спосіб співіснування з навколишнім світом, інши­ми людьми, а також із самою собою.

Початок розмежування між філософією і наукою пов'язують з ім'ям великого давньогрецького мислителя Арістотеля (384-322 до н. е.). Це розділення відбулося за двома критеріями: предметом і методом. Конкретні науки почали освоювати свій предмет — окремі сфери природного і суспільного життя, виробляти дослідницькі та математичні методи їх вивчення. Філософія ж бачила своїм предметом створення цілісного образу світу звичним для неї методом абстрактних умовиводів.

Середні віки. У середньовіччі головне місце в духовному житті суспільства посідала релігія. Філософії було відведе­но місце «служниці теології», покликаної раціонально трак­тувати і доводити релігійні істини. На іще нижчому рівні перебували конкретні науки та мистецтва.

Новий час. Розвиток суспільства в Новий час був позна­чений численними науковими відкриттями. Наука проголо­сила свою першість зі словами «Фізику, бійся метафізики!» (маючи на увазі філософські спекуляції). Тривала подаль­ша спеціалізація окремих наук (спершу природничих, а з XIX ст. і гуманітарних). Розпочалася секуляризація — релігія витискалася з усіх сфер суспільного життя.

Сучасність. У сучасному світі утверджується модель співпраці між філософією, наукою та релігією. Людство дійшло висновку, що всі три царини однаково потрібні йому для задоволення різних духовних потреб. Доказом цього є поширення синтетичних утворень: релігійної філософії, фі­лософії науки, філософії релігії тощо.

Можна погодитися із британським мислителем XX ст. Б. Расселом у тому, що «філософія — це нічийна земля між наукою та релігією». Справді, філософія містить у собі риси як науки, так і релігії, але завжди залишається самодостат­ньою, унікальною сферою духовної діяльності людини.