1.2. Структура та функції філософського знання

Хоча філософські проблеми, які ми щойно з'ясували, ха­рактеризуються всезагальністю та всеохопністю, з часом усе ж таки постала потреба виокремити кілька сфер більш спе­ціалізованого дослідження. Таким чином, виникли окремі філософські дисципліни, процес формування яких розпо­чався ще за античних часів і триває до наших днів.

Однак відбувається не тільки поява нових галузей фі­лософського знання, а й повсякчасні зміни його структу­ри в цілому. Одні дисципліни висуваються на перший план, інші відходять на другий. Це залежить від того, які філософські проблеми є найбільш нагальними на тому чи іншому етапі розвитку цивілізації. У давнину частіше за все цікавилися світом у цілому, його походженням, у Се­редні віки — Богом, у Новий час — природою. З XIX ст. переважають дослідження людського суспільства й самої людини.

До основних філософських дисциплін належать:

Структура філософії

• онтологія, яка досліджує світ у цілому

та його буття. На ранніх етапах існування філософії, коли ще не було достеменних наукових знань про світ, онтологія уявлялась як метафізика — вчення про ідеальні, надчуттєві основи буття. Згодом набула поширення натурфілософія — філософія природи;

• гносеологія (епістемологія) — розділ філософії, який вивчає шляхи, можливості, способи та результати процесу пізнання;

• етика — вчення про мораль;

• естетика — вчення про прекрасне;

• аксіологія — вчення про цінності;

• соціальна філософія та філософія історії — розділи філосо­фії, які вивчають людське суспільство, його устрій, основні за­кони історичного розвитку, місце і роль людини в суспільстві;

• логіка — розділ філософії, який досліджує структури і форми правильного мислення;

• філософська антропологія — вчення про людину;

• історія філософи простежує шлях виникнення, станов­лення та функціонування самої філософії, встановлює її основні тенденції її розвитку.

Завдяки постійній мінливості своєї, структури філософія виявляється здатною відповідати актуальним потребам сьогодення, виконувати вкрай важливі для людини та суспіль­ства функції.

Функції філософії

Основні функції філософії такі:

• Світоглядна функція.

Філософія допомагає людині шукати сенс життя. Щоправда, від філософії не варто чекати оста­точних відповідей на запитання «для чого я живу?», адже у філософії важливим є не стільки кінцевий результат, скільки сам процес пошуку. Проте, як доводять спостережен­ня всесвітньовідомого австрійського фахівця з психології і психотерапії Віктора Франкла, жодна людина(людина ХХІ ст. у першу чергу) не може жити без усвідомлення бодай яко­гось сенсу. Інакше на неї чекає «сенсожиттєвий вакуум», який вона заповнюватиме штучним шляхом — пияцтвом, наркоманією, суспільно небезпечною поведінкою².

Уважається, що філософія покликана сприяти пробуд­женню творчого, конструктивного осмислення людиною самої себе. Дехто називає таке філософське прозріння «пот­рясінням свідомості». Потрясіння - пролог до пробудження духу, до самостійного і відповідального життя.

Філософія не готує однозначної відповіді для всіх, вона продукує багато смислів, і ця множинність (плюральність) створює для людини можливості вибору. Таким чином, за допомогою філософії кожен може швидше адаптуватися до життєвих обставин, які в нашому складному світі зміню­ються з карколомною швидкістю.

• Методологічна функція. Філософія моделює ос­новні напрями і принципи пізнання світу. Принципи філо­софії не є настільки точними, як закони науки, однак саме філософія встановлює ті межі, в яких розвивається наука. Філософія ж підсумовує результати діяльності науки, впи­сує їх у загальну картину світу.

• Аксіологія на функція. Філософія обґрунтовує всі ті цінності, високі гуманістичні ідеали, що їх людство виробило, а точніше — вистраждало у складному процесі розв'язання проблем і протиріч минулого та сучасності.

Тож, узагальнюючи практичний, інтелектуальний і духовний досвід людства, філософія, як справжня мудрість по полінь, з одного боку, застерігає («не переступайте межі загальнолюдських цінностей, бо це шлях у нікуди»), а з іншого — пропонує («спирайтеся на нагромаджуваний віка ми світоглядний, пізнавальний, методологічний та інший арсенал, збагачуйте його, щоб гідно відповісти на виклики сьогодення»).

У наш час, позначений революційними змінами в усі> сферах життя, філософія покликана проаналізувати пер­спективи розвитку світової цивілізації та проблеми, як стають на її шляху і загрожують загальною катастрофою зокрема, допустимі межі споживацького ставлення до при­родного середовища, встановлення справедливого світово­го порядку для всіх без винятку держав, народів і культур, нарешті, форми взаємодії між реальним людським життям і штучно створеною комп'ютерними засобами віртуальною реальністю.