1) Міжнародна торгівля.

Вона виникла через різноманітність географічних умов і відмінність у ресурсах, нерівномірність забезпечення регіонів корисними копалинами, технічною сировиною, а також різницю в можливості отримання надлишків сільськогосподарської продукції. Поступово вона стає єдиним видом економічних відносин між державами, а в Європі навіть домінує над внутрішнім ринком за обсягами торгівлі. Міжнародна торгівля задовольняла внутрішні потреби держав у тих видах сировини і продуктів, виробництво яких було неможливе чи недоцільне. Основним товаром була сільськогосподарська продукція, метали, шовк, вироби ремесла.

Великий вплив на торгівлю мала держава, і спочатку міжнародною торгівлею займалися державні чиновники (напр. тамкару). Лише поступово вона перетворюється на приватну. Для захисту приватних торговців від утисків держави, а також від грабіжників тощо, купці об'єднувались в торгові об'єднання (напр. кару).

За стародавніх часів існувало два види торгівлі :

1) експортно-імпортна – експорт заради ввезення товарів, які не виготовляються всередині держави (полісу). Цей тип торгівлі набрав широкого розвитку в Вавілонії 3-1 тисячоліття до н.е. і зберігся і до наших днів. Вавілонія виступала як визнаний експортер тканин (і в цьому прояв спеціалізації суспільного поділу праці на рівні цивілізації), і імпортувала метал, металеві вироби, ліс та вироби та вироби з деревини.

2) транзитні типи зовнішньої торгівлі – в своїй основі це торгівля, пов'язана з одержанням додаткових прибутків (торгівля заради подальшої торгівлі). Цей тип мав два підтипи:

а) вимоги до купця, що транзитом везе свій товар до далекої країни частково продати свій товар всередині країни (по дорозі);

б) купівля заради перепродажу з метою отримання прибутку (перші ознаки міжнародного бізнесу).

Транзитний тип торгівлі набув поширення у фінікійців (тому його інколи називають фінікійським типом).

В основному торгівля здійснювалась по торговим шляхам – історично-усталеним маршрутам, рух караванів по яким був безпечнішим та простішим.

В більш пізні часи (2-1 тисячоліття до н.е.) досить помітною стає спеціалізація в міжнародній торгівлі, в тому числі і серед купецтва. Наприклад, існували групи купців, які спеціалізувалися на оптовій торгівлі, продавці в кредит, фрахтівники. Вирізнялася така спеціалізація, як агенти і контролери торгових домів, скарбники торговельних домів і т.і.

В цілому, розвиток міжнародної торгівлі, як основної форми прояву МЕВ за стародавніх часів супроводжувався

1) стабілізацією торговельних стосунків між державами і цивілізаціями;

2) стійкістю і систематичністю обміну продуктами, цінностями, сировиною і т.д.;

3) розширенням товарної структури міждержавної торгівлі;

4) переважанням зовнішньої торгівлі над внутрішньою, особливо для античних цивілізацій (а десь в 3-2 століттях до н.е. більшого значення зовнішня торгівля набуває і для Східних цивілізацій)

Говорячи про товарну структуру, ми можемо сказати, що вона розширилася за рахунок такого специфічного товару, як жива робоча сила. Мова йде про перші ознаки міграції робочої сили (насильницька міграція)