28. Характерні риси господарства бронзового віку. Поділ праці і його роль в розвитку продуктивних сил.

У III тисячолітті до н. е. на Стародавньому Сході, у Середній Азії, Середземномор'ї та Єгипті виника­ють найдавніші культури бронзового віку. Від рубежу III до II тисячоліття до н. е. бронзовий вік починає поширюва­тися в Європі, де він охоплює період до початку І тисячо­ліття до н. е. включно.

За бронзового віку зростає кількість видобутої сирови­ни, готових продуктів та товарів, призначених до обміну та торгівлі, складається відповідна спеціалізація різних регіо­нів. Про це свідчать знахідки виробів з привізних матеріа­лів у різних частинах освоєної людиною території. Предме­тами широкого обміну були мідь, бронза, золото і вироби з них, фаянсові намиста, бурштин та бурштинові прикраси, морські черепашки.

Розвиткові обміну сприяла також можливість швидкого пересування за допомогою транспортних засобів.

З розвитком продуктивних сил поступово все більшого значення набувають вироби з бронзи і відповідно видобу­вання мідних та цинкових руд, а також розробка родовищ золота, плавка міді, цини, бронзи, золота, металообробка. Ці галузі набирають значного розвитку у II тисячолітті до н. е.

Нерівномірний розподіл покладів руди спричинився до природної необхідності обміну. Ті регіони, де були джерела сировини, або ті, що ними проходили великі торгові шляхи, починають відігравати більш важливу роль.

Виділення великих металообробних центрів прискорило процес суспільного поділу праці, вплинуло на розвиток між­племінного обміну, котрий набув відтепер систематичного характеру.

За бронзового віку, особливо за другої його половини, все більшого економічного значення набуває видобування та експорт солі, що не тільки увійшла до щоденного раціо­ну харчування, але й почала використовуватися для консер­вування і зберігання продуктів, у виробництві сиру та об­робці шкіри.

Особливо стійкі господарські зв'язки з іншими община­ми мали народи найбільш розвинутих цивілізацій бронзо­вого віку—мінойської (Кріт) та мікенської (Греція).

Основна частина суспільства за бронзового віку не до­сягла рівня розвитку державності. Торгівля та обмін відбу­валися між набагато менш централізованими, незалежни­ми соціополітичними одиницями—общинами, племенами та регіонами, причому до обміну малоцінними товарами могли бути залучені всі члени громади.

Міжплемінна торгівля серйозно впливала па соціальну структуру общин та племен. Найбільший розвиток соціаль­ної диференціації відзначено саме у тих регіонах, де були важливі джерела сировини або через які проходили важли­ві торгові шляхи.

За бронзового віку відбувалися також викликані еконо­мічними причинами збройні конфлікти, які супроводжува­лися викраденням худоби. Певне, такі «збройні економічні відносини» були нормою, особливо за доби ранньої бронзи, але це були лише місцеві сутички.

Таким чином, головним із наслідків неолітичної револю­ції стала досить розвинута система обміну, розгалужені гос­подарські зв'язки між різними соціальними групами. Цей обмін стимулював процес соціальної диференціації, утворен ня класів, а отже, і розклад первіснообщинного ладу.