21. Методи діяльності міжнародних монополій та їх генезис.

Історія монополії сягає сивої давнини, згадки про неї є вже у старогредського історика Арістотеля. Монопольне становище є бажаним для кожного підпрємця.

Існують різні видии монополій: природні (виникає внаслідок об’єктивних причин), адміністративні (виникає внаслідок дії державних органів) і економічні.

Поява величезної безлічі капіталістичних підприємств у всіх галузях промисловості породила велику анархію. Особливу роль грали приватні залізниці, які за допомогою підвищення або пониження тарифу, а також зміни дислокації залізничної мережі дуже серйозно впливали на виробництво.

Однієї з перших монополій з'явився нафтовий трест «Стандарт ойл», створений в 1872 р. в США Дж. Рокфеллером на основі угоди декількох нафтових компаній, що об'єдналися із залізницями відносно тарифів на перевезення нафти. Справа відбувалася в період великого спаду виробництва. Тому Рокфеллеру без великих зусиль вдалося скупити велику частину виробничих потужностей американської нафтопереробної промисловості.

У ряді випадків підприємства однієї галузі, зберігаючи юридичну і виробничу самостійність, укладали угоду картель, регулюючи обсяг виробництва, збут продукції, наймання робочої сили і т ін. У інших випадках підприємства втрачали тільки комерційну самостійність: утворювалася єдина постачальницька і збутова контора (синдикат), що регулювала закупівлі сировини і збут готової продукції (такий тип монополій переважав в Росії). Нарешті, виникли, якщо так.можно сказати, монополії монополій, у вигляді концернів, що об'єднували під єдиним контролем компанії різних галузей виробництва, торгівлі, банки і т ін.

За допомогою монополій підприємства прагнули якось регулювати виробниче і комерційне життя в найскладніших умовах ринкової конкуренції. Тому монополістичні об'єднання на рубежі XIX і XX вв. за допомогою узгоджених цін на сировині, готову продукцію і робочу силу встановили в тій або інакшій мірі комерційний контроль над рядом виробництв в головних капіталістичних країнах. Але це поставило під загрозу саму конкуренцію як основу господарського життя, і держава вимушена була втрутитися, обмеживши процес монополізації економіки певними рамками (антитрестівске законодавство).

Монополістичні процеси неминуче повинні були виникнути і виникли в масштабі світового ринку угоди між різнонаціональними монополіями і навіть наднаціональні компанії. Спостерігаючи швидке зростання монополій, деякі вчені передбачали неминучу тотальну монополізацію ринкового господарства і повну загибель малого і середнього бізнесу в XX в. Однак цього не сталося, оскільки мале і середнє виробництво і обмін можуть цілком співіснувати з найбільшими корпораціям: вони незамінні в справі задоволення щоденних насущних потреб людини.

Рух економіки різко змінив свій темп. У кінці XIX початку XX вв. найбільш високі темпи економічного розвитку показали молоді капіталістичні держави США і Німеччина, що вийшли відповідно на перше і друге місця в світі по рівню розвитку виробництва і що залишили позаду Англію і Францію (див. таблицю).

На рубежі віків центр світової економіки перемістився з Європи в Північну Америку.

Найбільш типовою формою монополізації в США стало трестування підприємств, що приносить відчутні вигоди. Так, завдяки монопольному положенню в нафтовій промисловості доходи «Стандарт Ойл» збільшилися за перші 20 років існування з 8 до 57,5 млн. долл. У 80-90 рр. з'явилися найбільші трести в текстильній, електротехнічній, свинцевій, шкіряній, гумовій, цукровій, тютюновій і інших галузях промисловості, на транспорті і зв'язку.

У країні виникли подібні феодальним спадкові династії королів нафти, стали, електрики, залізниць і т.д. (самі відомі Моргани, Рокфеллери, Вандер-більди, Дюпони).

Монополізація економіки в США отримала найбільш закінчені форми. Але тут сильніше усього виявилися і антимонопольні тенденції, оскільки об'єднання явно загрожували існування дрібних і середніх підприємців.

У Німеччині процес монополізації відбувався в основному не на базі трестів, як в Америці, а на базі картелів і синдикатів угод між фірмами про ціни на продукцію, ринках, джерелах сировини і т.д. Перед Першою світовою війною в німецькому господарстві діяло біля 600 монопольних організацій. Великі монополії склалися у вугільній (Рейнско-Вестфальский вугільний синдикат), хімічній (всесвітньо відома «Фарбеніндустрі»), електротехнічній промисловості (два славнозвісних концерни АЕГ і «Сімменс»), суднобудуванні (Північно-німецький Ллойд і Гамбургсько-Американська компанія) і т.д. Хоч в Німеччині діяли головним чином картелі, в бізнесі заправляли не більше за 300 магнатів капіталу. Німецькі монополії стали самою великою і організованою економічною силою в Європі.

Пізній промисловий переворот в Японії співпав за часом з монополізацією економіки: наплив порівняно дешевого через низьке мито імпорту вимушував японських підприємців об'єднуватися. Вже на початку 80-х рр. виникли монопольні об'єднання Японська паперова і Японська пароходна компанії. Найбільший успіх випав на частку старовинних торговолихварських компаній Міцуї і Міцубісі, які при допомозі держави стали першими японськими концернами.

Проте рівень життя трудящих в Японії, 2/3 населення якої проживало на початку XX в. в селі, був значно нижче, ніж в Європі і Північній Америці. Це визначало вузькість внутрішнього ринку і підштовхувало правлячий буржуазно-поміщицький блок до зовнішньої агресії. Положення посилювалося скудними природними ресурсами країни, що не має власних металевих руд і нафти. Не встигши затвердитися як капіталістична країна, Японія вже вступила в боротьбу за гегемонію на Дальньому Сході і Південно-Східніній Азії.