Добавил:
dipplus.com.ua Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
All answers for exam (1).doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
08.02.2020
Размер:
584.7 Кб
Скачать

57. Сутність і значення зовнішньо-торгівельної політики

Швидке розширення зовнішньо-економічних зв'язків держав, яке відбиває поглиблення міжнародного поділу праці, обумовило розвиток і вдосконалення зовніш­ньоекономічної політики. З часу становлення буржуазних держав зовнішньоекономічна політика як складова частина зовнішньої політики набуває дедалі більшого значення. Підвищення її ролі відбиває розвиток світогосподарських зв'язків в умовах інтернаціоналізації виробництва та ка­піталу, поглиблення міжнародного поділу праці та зрос­тання залежності національних економік від зовнішнього ринку.

За допомогою зовнішньоекономічної політики держава регулює різноманітні аспекти її економічних відносин з іншими країнами.

Об'єктами регулювання є:

  • зовнішньотор­говельні відносини,

  • рух капіталів,

  • міжнародна міграція робочої сили,

  • міжнародний туризм,

  • валютно-кредитні від­носини

  • і т. п.

Мета зовнішньоторгівельної політики

Зовнішньоторговельна політика здійснюється державою з метою регулювання своєї зовнішньої торгівлі. При цьому заходи, що вживаються, стосуються як зовнішнього, так і внутрішнього ринків. Всередині країни держава прагне за допомогою відповідної політики забезпечити найсприятли­віші умови для реалізації на внутрішньому ринку товарів національних виробників. Для цього використовуються різноманітні заходи, спрямовані на зниження конкуренто­спроможності іноземних товарів, на обмеження або повне недопущення їх на внутрішній ринок.

Сучасна держава намагається за допомогою відповідної зовнішньоторговельної політики уникнути негативних на­слідків зовнішньоторговельних зв'язків для зайнятості все­редині країни, руху цін на внутрішньому ринку. Інакше кажучи, держава прагне протистояти загостренню соціаль­ної напруженості, яка може бути спричинена посиленням іноземної конкуренції як на внутрішньому, так і зовніш­ньому ринках.

60. Типи зовнішньо-торгівельної політики

Основними типами зовнішньоторговельної політики, що сформувалися в період капіталізму вільної конкуренції, є протекціонізм та політика вільної торгівлі (фрітредерство).

Протекціонізм — це державна політика захисту внутрі­шнього ринку від іноземних конкурентів шляхом викорис­тання спеціальних заходів щодо зниження конкурентоспро­можності іноземних товарів. Це сприяє розвиткові місцевої промисловості та сільського господарства. В той же час політика жорсткого протекціонізму, захищаючи національ­не виробництво від конкурентної боротьби, може призвести до застійних явищ і падіння конкурентоспроможності на­ціональних товарів, до посилення монополізації на внут­рішньому ринку.

Політика вільної торгівлі, навпаки, базується на ска­суванні будь-яких перешкод на шляху ввозу іноземних то­варів. Однак треба зауважити, що на практиці повного усунення обмежень у зовнішній торгівлі ніколи не було. Як правило, за проведення політики вільної торгівлі висту­пають країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил і, відповідно, високою конкурентоспроможністю вироблю­ваних товарів.

Історичний розвиток

Протекціонізм панував у зовнішній торгівлі до середини XIX ст. Потім почався перехід до політики вільної торгів­лі, але вже на початку XX ст. у зовнішньоторговельній політиці держав знову переважає протекціонізм, який у роки кризи 1929—1933 pp. та другої світової війни досяг граничної межі.

В післявоєнний період зовнішньоторговельна політика зазнала суттєвих змін, спричинених серйозними зрушення­ми в сфері світогосподарських зв'язків. Науково-технічна революція значно прискорила процес поглиблення міжна­родного поділу праці. Інтернаціоналізація господарського життя просунулася далеко вперед, різко зросла взаємоза­лежність країн. У результаті транснаціоналізації капіталу основними суб'єктами міжнародних економічних відносин стали ТНК, заінтересовані в усуненні бар'єрів на шляху своєї експансії. Зовнішньоторгова політика мала адапту­ватися до нових умов. Настала пора “лібералізації” зов­нішньої торгівлі. В перші два післявоєнні десятиріччя були в основному усунені кількісні обмеження у взаємній тор­гівлі розвинутих капіталістичних країн, істотно знижені митні бар'єри. Темпи розвитку міжнародної торгівлі випе­реджали темпи зростання виробництва, що свідчить про інтенсивне поглиблення міжнародного поділу праці.

На сучасному етапі зовнішньоторговельна політика роз­винутих капіталістичних країн відображає інтереси перед­усім транснаціональних корпорацій. Транснаціоналізація капіталу, як підкреслювалося вище, стала одним з факторів адаптації зовнішньоторговельної політики до потреб розвитку міжнародної торгівлі в нових умовах.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]