12. Інтернаціоналізація виробництва і капіталу на початку XX століття.

Інтенсивний розвиток виробництва в межах монополістичного капіталу привів до поглиблення процесу інтернаціоналізації господарського життя. Для великих монополій необхідні були нові джерела сировини та дедалі ширші ринки збуту. Інтернаціоналізація виробництва являла собою процес розвитку економічних зв’язків між національними господарствами, коли економіка однієї країни виступає частиною світового виробничого процесу. Інтернаціоналізація виробництва розвивалась на основі МПП, виробничій і науково-технічній спеціалізації і кооперації. Але провідною формою інтернаціоналізації в цей час стала інтернаціоналізація капіталу. Інтернаціоналізація капіталу являє собою порцес розширення сфери діяльності капітала за межі держави. Вона характеризується перетворенням найбільших національних монополій в міжнародні; взаємним переплетінням капіталів компаній різних держав, створенням спільних підприємств.

Проникнення монополістичного капіталу в усі куточки земної кулі привело до втягування менш розвинутих країн у свіовий процес відтворення, до поширення сфери капіталістичних відносин. Монопольне володіння джерелами сировини й ринками збуту забезпечувалося позаекономічним примусом. Так, не задовольняючись пануванням на внутрішньому ринку, капіталістичні монополії (Великобританія, Франція, Німеччина, США) поділяють за допомогою міжнародних угод світовий ринок на сфери впливу або на "центр" і "периферії". Намагаючись зберегти своє панування, монополії все більше зрощуються з капіталістичною державою, внаслідок чого виникає державно-монополістичний капіталізм.

Нерівномірність економічного розвитку обумовила загострення міжімперіалістичних суперечностей щодо володіння ринками збуту, джерелами сировини і сферами прикладання капіталу. Монополії прагнули вирішити ці суперечності силовими методами, що призводить до імперіалістичних війн.

9. Розвиток світогосподарських зв'язків в 30-40-і роки XX століття.

Світогосподарські зв'язки - це система міжнародних економічних відносин між країнами світу. Найважливішими формами цих зв'язків виступають міжнародна торгівля й утворення світових ринків товару, капіталу та робочої сили; науково-технічне та виробниче співробітництво; міжнародні валютно-грошові та розрахунково-кредитні відносини. Найпоширенішою формою сучасних світогосподарських зв'язків продовжує залишатись міжнародна торгівля.

Економічна криза 1929—1933 рр. справила руйнівний вплив на світогосподарські зв'язки. Катастрофічно зменшився обсяг світової торгівлі, дедалі ширше стали застосовуватися протекціонистські заходи, спрямовані на скорочення імпорту.

В провідних капіталістичних країнах розглядуваний період був відзначений глибоким загостренням внут­рішніх суперечностей. Після першої світової війни держав­но-монополістичні тенденції значно послабшали. Це викли­кало небувалий розмах конкурентної боротьби між моно­полістичними гігантами. Дія стихійних сил ринку в умовах панування монополій за відсутності істотного державного регулювання призвела до найбільшого в історії капіталіз­му економічного краху 1929 р. і наступної Великої депресії.

Для розв'язання суперечностей, що проявилися в капіталістичному господарстві в цей період, необхідно було поєднання вільного ринку з державним економічним регулюванням. Посилення державно-монополістичних тенденцій розвинутих капіталістичних країнах відбувалося двома основними шляхами. В ряді країн (Німеччина, Італія та ін.) до влади прийшли фашистські режими. Запанувала ідеологія, яка пояснювала всі економічні безладдя підступами зовнішніх і внутрішніх ворогів. Другий спосіб розв'язання внутрішніх суперечностей капіталізму обгрунтований у працях англійського економіста Дж. М. Кейнса. Він полягає в поступовому прийнятті на себе державою ролі центру, що спрямовує економічну діяльність монополій, і. посередника між трудом і капіталом. Така політика провадилася президентом США Ф. Д. Рузвельтом у межах його "нового курсу". «Новий курс» затвердився в запеклій боротьбі з консерваторами, які саму ідею участі держави в економічному житті суспільства вважали єретичною і більшовицькою. Протягом 30-х років адміністрації Рузвельта з великими зусиллями вдалося прийняти пакет законів, які регулювали трудові відносини й були спрямовані на здійснення різних державних економічних проектів. Тільки завдяки такому державному втручанню США на початок другої світової війни подолали Велику депресію.

Зовнішньоекономічні зв'язки провідних імперіалістична держав у передвоєнне десятиліття були зорієнтовані переважно на колоніальну периферію. В колоніях та економічно залежних країнах було сконцентровано ²/₃ зарубіжних інвестицій капіталістичних держав. Колонії та залежні країни були вигідними сферами прикладання капіталів, ринками збуту і джерелами дешевої сировини. Імперіалізм одержував величезні прибутки шляхом відкритої експлуатац людських і природних ресурсів цих країн.