11. Виникнення перших банків та їх роль у розвитку зовнішньоторговельних зв'язків.

По мірі розвитку грошових відносин поступово формуються ознаки банківської справи. Головним містом банківської справи став Рим. Спершу активну діяльність вели банкіри-аргентарії (банк-особа, тобто проявлявся в діяльності однієї особи), які здійснювали розмін монет, визначали якість монет, брали гроші на збереження, передавали за дорученням гроші від одного купця до іншого, від позичальника – кредитору, виконували посередницькі функції в торгових операціях. Поступово виникають відповідні банківські документи (які нагадують сучасні векселі), пізніше з'являються біржові відносини.

Дві обставини підштовхнули ювелірів перейти від простого зберігання золота до виконання функції банків.

• По-перше, люди помітили, що при здійсненні платежів немає ніякої необхідності передавати золото з рук в руки

• Таким-же чином не було необхідності самому йти до ювеліра щоб забрати золото для передачі його особі у якої вана купувала товар.

Потрібно було тільки надати продавцю товару лист до ювеліра з проханням надати гроші представнику даного листа.

Для зовнішньоторговельних операцій це мало дуже великий плюс: при транспортуванні великої кількості золота існувала можливість нападу грабіжників, а при використанні чека – можливість загубити прибуток була мізерною.

15. Зовнішньо-торгівельна експансія та її форми в епоху первісного нагромадження капіталу.

Зовнішньоторгівельна експансія стала джерелом первісного нагромадження капіталу, вона характеризувалась розширенням сфери панування капіталістичних держав, яке здійснювалось як економічними (вивіз капіталу, позики) так і позаекономічними методами (озброєні напади, дипломатичне давління).

3 кінця 19 ст. для зовнішньої торгівлі характерною була тенденція зростання протекціонізму і встановлення монопольних цін. Країни укладали торгові договори, підписували інвестиційні угоди, але в той же час, в контексті первісного накопичення капіталу на макрорівні, всі країни намагалися проводити зовньішньоторговельну експансію. І це відображалось не тільки на колоніях, домініонами яких виступали країни Старого Світу, але й у відносинах одна з одною.

Італія створює виробнпицтво, яке розраховане на зовнішній збут, тому стає на шлях зовнішньоторгівельної експансії і перетворюється в першу колоніальну державу. Росту торгівлі сприяло не тільки безпосереднє розкрадання природних і культурних багатств захоплених областей, а й работоргівля і експлуатація примусової праці. Колоніальна політика приносила Італії величезні прибутки, стимулювала дальший розвиток зовнішньоторгівельної діяльності. Однак, слабо пов’язана з внутрішнім ринком, ця діяльність не сприяла розвитку промисловості, ставила власне мануфактурне виробницово у залежність від джерел сировини й ринків збуту за межами країни.

Голландія встановлює своє панування на величезній території земної кулі. Особливістю голландського панування були організація і ведення широкої работоргівлі.

Франція всіляко заохочувала вивіз вітчизняних виробів за кордон. Французька королівська влада сприяла відкриттю ярмарків та укладанню договорів з іноземними державами.

Англія спрямовувала політику на забезпечення держави дзвінкою монетою. Головним принци держави було більше продавати і менше купувати. Цьому принципу був підкорений розвиток промисловості й сільського господарства, а також торгівельного флоту, морських сил.

У 40-х роках 19 ст. Великобританія проводила політику вільної торгівлі та поміркованого протекціонізму, прагнучи встановити економічне панування над усім світом. Цього вона досягла лише у відносинах з колоніями. Так, індійські товари, що були більш конкурентоспроможні порівняно з англійськими, були обкладені 10 – 30 %-м митом від вартості, а англійські товари, що експортувалися в Індію, — в розмірі 2 – 5 % від вартості. Це призвело до збагачення англійських фабрикантів і розорення індійських ткачів. Там, де не можна було економічно підкорити країну, Великобританія вдавалася до воєнної сили (війни з Китаєм, поява англійської ескадри в Японії в 1853, 1854рр.).

Негативно вплинув на Великобританію режим торгової політики світового ринку. З європейських країн лише Прусія, а потім об'єднана Німеччина у перші роки свого існування проводили політику вільної торгівлі, оскільки були зацікавлені в експорті сільськогосподарської продукції з Великобританії. Французький уряд підвищував протек­ціоністські мита. США неодноразово приймали акти протекціоністсь­кого характеру, які збільшували кількість товарів, обкладених митом, і його розміри. Всі країни, крім Великобританії, проводили політику аграрного протекціонізму.

У США динаміка зовнішньої торгівлі за 1870 — 1913 рр. зросла в 5.3 раза. Визначальним було швидке зростання експорту порівняно з імпортом (за 1870 -1913 рр. відповідно 6,5 і 4.1 раза), а також із обсягом промислового виробництва, тобто промисловість США почала працювати на експорт.