50. Засоби зовнішньо-торгівельної політики, їх виникнення та розвиток

В процесі регулювання зовнішньоекономічних зв'язків держава застосовує різноманітні засоби. Одні з них мають багатовікову історію, інші виникли пізніше, деякі дістали поширення в останні десятиліття.

Засоби, зовнішньоторговельної політики поділяються на такі п'ять груп:

• митні тарифи,

• кількісні обмеження,

• інші нетарифні заходи,

• торгово-політичні засоби стимулювання експорту,

• торгові договори та угоди.

Митні тарифи, кількісні обмеження та інші нетарифні заходи використовуються з метою регулювання імпорту. Серед цих інструментів регулювання центральне місце по­сідає митно-тарифна система.

Державні митно-тарифні системи регулюють як доступ іноземних товарів на внутрішній ринок, так і експортно-імпортні операції в цілому. .

Мита можуть бути фіскальними або протекціоністськими. Перші мають суто фіскальну мету, тобто забезпечення надходжень у державний бюджет. У сучасних умовах фіс­кальні мита, як правило, не високі й охоплюють невелику групу товарів. Протекціоністські мита застосовуються для захисту національної промисловості та сільського госпо­дарства від іноземної конкуренції. Будучи ціноутворюючим фактором, мита дозволяють державі впливати як на об­сяг імпорту, так і на його структуру.

Класичним інструментом зовнішньоторговельної політи­ки держав є митний тариф — систематизований перелік то­варів із зазначенням розміру мита, яким вони оподатковуються.

В післявоєнний період більшість країн світу керували­ся при складанні митних тарифів так званою брюссельською митною номенклатурою прийнятою в 1951 p. В її основу покладено принцип ступеня обробки товарів. Спо­чатку Брюссельська митна номенклатура включала 21 роз­діл, 99 товарних груп і 1097 базових товарних позицій. На­далі кількість базових товарних позицій змінювалася. Кож­на товарна група має свої шифри.

Стандартна міжнародна торгова класифікація має 10 розділів, 56 товарних груп, 177 товар­них підгруп і більше 1300 базових товарних позицій (ці показники час від часу дещо змінювалися).

Наявність різних товарних номенклатур ускладнювала міжнародний обмін товарами.

Практичний перехід переважної більшості держав до застосування Гармонізованої системи розпочався в 1988— 1989 pp. В новому митному тарифі США, що набрав сили з 1 січня 1988 p., товари згруповані згідно з номенклату­рою Гармонізованої системи опису і кодування товарів. Проводиться активна підготовча робота щодо переходу до нової системи і в інших країнах, які раніше не застосовували Брюссельську митну номенклатуру.

Встановлення високих мит на іноземні товари є важли­вим засобом захисту внутрішнього ринку від напливу ім­портних товарів. Однак в умовах загострення конкурентної боротьби на світовому ринку цей засіб може виявитися недостатньо ефективним. У такому разі вдаються до інших засобів, до використання всіляких нетарифних бар'єрів. Серед них особливе місце посідають кількісні обмеження. Вони набули значного поширення в період кризи 1929— 1933 pp. та в наступні роки. Загострення проблеми реалі­зації в умовах кризи, скорочення міжнародної торгівлі, падіння цін, широке використання демпінгу для подолання митних бар'єрів вимагали застосування більш радикаль­них засобів охорони внутрішніх ринків, ніж система мит.

Основними формами кількісних обмежень є:

• контингентування означає дозвіл на ввіз іноземних товарів лише у певній кількості (в нату­ральному або вартісному виразі) на певний період часу. Імпорт іноземних товарів, що перевищує оголошений кон­тингент, заборонений.

• При ліцензуванні імпортер або екс­портер має одержати від державного органу, що контро­лює зовнішньоторговельні операції, спеціальний дозвіл — ліцензію на ввіз або вивіз товарів. Існують два основних типи ліцензій — генеральна (автоматична) та індивідуаль­на (разова).