53. Нові форми господарювання і організації виробництва в період первісного нагромадження капіталу.

Період і процес первісного нагромадження капіталу був рубежем, який ознаменував перехід від феодального до капіталістичного способу виробництва. Протягом цього періоду створювалися передумови для капіталістичного виробництва і зароджувалися нові форми господарювання та організації виробництва, які будувалися вже на нових принципах ніж в добу феодалізму.

В промисловості з’явилася така нова форма організації виробництва як мануфактура. Це було підприємство, засноване ще на ремісничій техніці, але вже на принципах поділу праці і вільного найму робочої сили. Мануфактури створювалися двома шляхами. 1) торговий капітал проникав у виробництво; 2) виробник ставав підприємцем. В кожному випадку організація мануфактур відбувалася у галузях, в яких рівень спеціалізації і технічного розвитку вже створив передумови для реорганізації виробництва (текстильна, металургійна промисловість, книгодрукування). Батьківщиною мануфактур вважаються Нідерланди, хоча найбільшого розвитку ця форма організації виробництва досягла в Англії.

В період первісного нагромадження капіталу основна маса капіталу припадала на торговий, а не на промисловий. В торгівлі теж з’явилися нові форми організації. Так у зв’язку з розвитком колоніальної торгівлі з’явилися монопольні торгові компанії. Іншою формою організації торгівлі стали товарні біржі і фондові біржі, де почали активно проводитися операції з купівлі продажу товарів, цінних паперів і навіть валюти.

В сільському господарстві зміна форм господарювання характеризувалася не стільки змінами в організації виробництва, скільки змінами відносин у цій сфері. Протягом цього періоду відбулося обезземелення селян, була утворена велика капіталістична земельна власність і система капіталістичних фермерських господарств, між якими і ленд-лордами утворилися відносини капіталістичної ренти.

Всі форми господарювання періоду первісного нагромадження капіталу спиралися на принципи товарного виробництва та відділення виробника від засобів виробництва. В цей період найвизначнішу роль відіграє торговий і також позичковий капітал, як форми, що дозволяли накопичувати великі капітали протягом короткого періоду. Однак орієнтація лише на торговий капітал виявилася хибною протягом наступного періоду, що було проілюстровано прикладами Голландії та Англії.

74. Зовнішня торгівля західноєвропейських країн в період первісного нагромадження капіталу.

Ранньокапіталістичні відносини виникли спочатку в італійськихмістах, які були монополістами в середзем­номорській торгівлі. Італійські банкіри постачали своїми величезними грошовими ресурсами королів та князів, пап і прелатів усієї Європи. Торгівля й банківська справа да­вали необхідні .капітали для промисловості. Капіталістичні відносини у промисловості не могли в той час виникнути інакше, як тільки на базі зовнішньої торгівлі.

Ставши посередницею у торгівлі між Сходом і Заходом, Італія разом з тим створює виробництво, яке розраховане на зовнішній збут. Торгово-промислові центри, що виникли (Амальфа, Піза, Генуя, Венеція), особливо розвинулися після Хрестових походів (XI—XIII ст.), коли встановилися нормальні економічні відносини Італії з Єгиптом, Сірією, рядом країн Азії.

Вино, масло, цукрова тростина, шовкові ткани­ни, склоробна і гончарна справи — все це перейшло до рук італійців і стало служити предметом торгівлі з іншими єв­ропейськими державами.

Росту торгівлі (відповідно і прибутку) сприяло не тіль­ки безпосереднє розкрадання природних і культурних ба­гатств захоплених областей. Прибуток приносила також. работоргівля, експлуатація примусової, по суті рабської, праці. Колонії використовувалися як джерело вивозу в Іта­лію зі Сходу дорогоцінних металів. В результаті у ряді міст Італії (особливо Флоренції) починає розвиватися торгівля грошима.

Торгівля і колоніальна політика приносили Італії вели­чезні прибутки, стимулювали дальший розвиток зовнішньо­торгової діяльності. Однак, слабо пов'язана з внутрішнім ринком, ця діяльність не сприяла розвитку промисловості, ставила власне мануфактурне виробництво у залежність від джерел сировини й ринків збуту за межами країни.

Першими на шлях колоніального пограбування вступили Іспанія і Португалія, які захопили величезні колоніальні: володіння на Сході й відкритий X. Колумбом новий конти­нент—Америку. До початку XVI ст. іспанці загарбали багато Вест-Індських островів, таких як Куба, Гаїті, Ямай­ка та ін. Вони володіли майже усією Центральною і Пів­денною Америкою (за винятком Бразілії).

Відкриття морського шляху до Індії поклало початок колоніальної експансії португальців на Схід, нечуваної сму­ги збагачення, різкого посилення могутності Іспанії та Пор­тугалії як ранньокапіталістичних європейських держав. Іспано-португальське панування в колоніях продовжувалося протягом усього XVI ст. І весь цей час піренейські держави активно вели зовнішню торгівлю з колоніями й іншими єв­ропейськими країнами. Хліб, вино, масло, сукно та інші продукти і товари відправлялися ними щорічно на сотнях кораблів до Америки, Європи й Азії.Односторонньо загарбницький характер відносин між країна­ми не міг не призвести до занепаду виробництва в Іспанії та Португалії порівняно з іншими, раніше менш розвину­тими державами. Спочатку Голландія, а потім Англія та Франція, перемігши піренейські держави на зовнішньому й внутрішньому ринках, почали витісняти їх як володарів колоніальних територій.

Завдяки географіч­ному положенню із середини XVI ст. Голландія та її еко­номічний центр м. Амстердам почали відігравати головну роль у посередницькій та експортній торгівлі Нідерландів. В Брюгге у цей час вже діяла біржа (XV ст.), на якій укладалися комерційні угоди між купця­ми різних держав. В Антверпені здійснювалися не тільки вексельні, а й всілякі товарні операції. В Антверпені вперше з'явився новий ряд угод, за якими замість товарів стали пропонувати їхні зразки. Тут же було покладено початок біржевій грі — різного роду спекуляціям, азартним розрахункам на щасливі ви­падки у товарних чи грошових оборотах.

За порівняно короткий період Голландія встановила своє панування на величезній території земної кулі. За розміра­ми території колонії перевищували метрополію у 70 разів.

Особливістю голландського панування в колоніях були організація й ведення широкої торгівлі рабами. У 1713 p. в Утрехті вона була передана англійській “Компанії Південних морів”. Останній було надано право вивозити щорічно по 4800 чоловік протягом ЗО років. Від работоргівлі прибуток ся­гав до тисячі процентів за одне плавання.

І все ж работоргівля не була характерною для всіх кра­їн Європи. В економічному зростанні Європи, в первісному нагромадженні капіталу домінуючу роль відіграли абсолю­тизація влади, втручання держави у розвиток економіки, у тому числі зовнішньої торгівлі.

Інакше склалася доля Франції, Англії, Росії. Перетво­рення Франції в абсолютну монархію дало можливість її королям Людовіку XI, Франциску І та Генріху II стимулю­вати розвиток у країні виробництва шовку, заліза, гірничої та склоробної справи. Вони всіляко заохочували вивіз віт­чизняних виробів за кордон. З часу заснування в 1433 p. у Монпельє контори для торгівлі зі Сходом французькі купці почали відвідувати Єгипет, Сірію і Кіпр. З іншого боку, королі Франції, зокрема Генріх IV (1589—1610), вели енер­гійну боротьбу з імпортом. Французька королівська влада сприяла відкриттю ярмарків та укладанню договорів з іно­земними державами. За Генріха IV була зроблена перша спроба вступу Франції на шлях колоніальної політики: в 1604 p. було засновано компанію Східних Індій, піднесен­ня якої припадає на дещо пізніший період.

Своєрідність розвитку середньовічної Англії пов'язана насамперед з її географічним положенням, йдеться не стільки про вихід на головні торговельні артерії (його мали й Італія, Іспанія, Португалія, Франція та Голландія), скіль­ки про те, що тривалий час завдяки острівному положенню Англія не зазнавала зовнішніх нападів, які могли б загаль­мувати природне зростання її продуктивних сил. Це при­скорило процес занепаду, а потім і зникнення кріпосного права порівняно з іншими країнами.

Поряд з розвитком торгівлі й судноплавства в XVI ст. в Англії почало формуватися міцне національне купецтво. При підтримці королівської влади створювалися компанії для торгівлі “з Росією, Персією і північними країнами Близьким Сходом (“Турецько-левантійська”), з Гвінеєю (“Африканська”), Пруссією (“Ост-Зейська”), Індією (“Ост-Індська”). Об'єднуючи багатьох купців і збираючи з них певні податки, ці компанії несли в собі зародки капіталіс­тичних підприємств.

Не будучи необхідними для розвитку капіталістичних відносин взагалі, у більшості країн Європи зовнішньоеко­номічні зв'язки внаслідок географічного положення цих країн, а також їх колоніальної політики відіграли винят­кову роль.