Франція

Текстильні машини, шовкові і шерстяні тканини, парфуми (певною мірою).

Отже, вже в 19 столітті в межах національних економік розвинених країн формується досить диверсифіковане експортне виробництво. Тобто, коли ми говоримо про новий характер МПП, то ми підкреслюємо, що розвинені країни спеціалізуються не на одній, а на кількох експортних галузях виробництва.

За колоніальними і залежними державами закріплюється статус експортерів сировинних матеріалів (цей статус зберігається і сьогодні для значної частини країн, що розвиваються): бавовна, натуральний каучук, прянощі, кава, цукор (переважно тростиновий). З другої половини 19 століття спершу з'являються ознаки, які потім набирають поширення, внутрішньогалузевої спеціалізації країн, коли на виготовленні однієї і тієї ж експортної продукції спеціалізується декілька держав. Так, наприклад, експортерами чорних металів одночасно виступали: Великобританія, Бельгія; кольорових: Франція, Австро-Угорщина).

Внутрігалузева спеціалізація розглядається як основа подальшого кооперування в міжнародному виробництві.

На розвиток міжнародного поділу праці в кінці 19 ст. впливало те, що дрібне ремісниче виробництво у багатьох економічно менш розвинених країнах Азії, Африки і Латинської Америки, не витримувало конкуренції з боку більш дешевих промислових товарів з Західної Європи і розорялося, що додавало економіці цих країн все більш аграрно-сировинну спрямованість.

Меркантилізм

41. Меркантилізм як економічні теорія і економічні політика.

Термін “меркантилізм” (від італ. купець, торговець) вперше почали застосовувати критики меркантилізму Кене та Сміт лише в другій половині 18ст.

М відбивав основні тенденції розвитку економічної політики 15-18 ст. у різних країнах Європи. В сфері економіки М відповідав періоду переходу від панування простого товарного виробництва до формування приватнопідприємницького ринкового господарства.

Характерні риси цього періоду—його тривкість, нерівномірність, неодночасність настання і протікання в різних країнах.

Цей період ще називають епохою первісного нагромадження капіталу. Сутність його полягає у формуванні умов, необхідних для підприємницького розвитку виробництва (відокремлення безпосередніх товаровиробників від засобів вир-ва, зосередження значного багатства в руках небагатьох тощо). В соціальному плані воно зводиться до формування так званих третього та четвертого станів сус-ва: буржуазії та найманих робітників.

Економічні принципи:

• Ототожнення багатства з грошима, а грошей із золотом та сріблом.

• Досягнення активного торгового балансу

• Заохочення вивезення готових виробів та дешевої сировини, в тому числі державними субсидіями, і заборона вивезення сировини, напівфабрикатів

• Заохочення роз-ку нац. промисловості

• Необхідність колоній як джерел дешевої сировини і ринку збуту нац. обробної промисловості

• заохоченя зростання населення для підтримання низького рівня заробітної плати і посилення нац. могутності

• протекціонізм у зовнішній торгівлі.

М—перша школа, що хар-зує роз-ток економічної теорії (представники—Т. Ман, А. Монкрет”єн, Девід Юм).