23. Формування перших торгових шляхів та їх історичне значення.

Археологічні відомості свідчать про те, що перші усталені торгові шляхи почали з’являтися вже в добу неоліту. Однак їх можна назвати лише протошляхами. Про торгові шляхи як про такі можна говорити починаючи з епохи найдавніших цивілізацій. На формування шляхів впливали три основні фактори. Перший це формування їх на основі потоків сировини та певних товарів. Для стародавнього світу було характерним переважання зовнішньої торгівлі над внутрішньою (що було обумовлене низьким рівнем розподілу праці). Однак природні умови та особливості заклали основи для певної спеціалізації країн (на шовку, деревині, мармурі або рабах). Отже між першими цивілізаціями утворювалися сталі торгові зв’язки. Другий фактор, це наявність транспортних артерій. Недосконалість транспорту обумовлювала тяжіння до водних шляхів (наприклад Ніл, Євфрат). Сухопутні ж шляхи здебільшого з’єднували порти. Третій фактор, що впливав на формування торгових шляхів була торгова спеціалізація держав та міст (хоча тут можна говорити і про зворотній вплив). Так у ІІІ тис до н.е. більшість торгових шляхів Передньої Азії та Середземномор’я йшли через Фінікію, яка завдяки своїм успіхам у мореплавстві захопила лідерство у міжнародній торгівлі.

В історичному плані формування перших торгових шляхів мало неоціненне значення. По-перше усталена торгівля обумовлювала певні усталені неагресивні стосунки між державами. По-друге, функціонування торгових шляхів було каналом обміну культурними та науковими досягненнями між цивілізаціями, що мало позитивний вплив на прогрес в цілому. По-третє, таким чином закріпилася спеціалізація держав на певному виді або видах продукції, що збільшило ефективність світової економіки (щоправда про таку можна говорити досить умовно) і заклало передумови для глибшого розподілу праці в межах національних економік.

37. Великий шовковий шлях та його історичне значення.

Одним з найвизначніших торгових шляхів стародавнього світу та раннього середньовіччя є Великий шовковий шлях. Передумовою його появи стали масштабні завоювання та політичні союзи Китаю у центральній Азії, що призвело до формування великого регіону стабільності. До цього ще додати масштабні проекти по будівництву доріг і в результаті не могла не з’явитися потужна торгова артерія. Великий шовковий шлях почав функціонувати біля 100 р. до н.е. і він з’єднував Сянган, через Самарканд і Дамаск з Середземноморськими портами Олександрією і Антіохією і далі вже морськими шляхами сягав Римської імперії. Головною статтею експорту з Китаю був шовк, що дуже цінувався в Європі. В зворотному напрямку йшла шерсть, золото і срібло. Каравани, що рухалися шляхом як правило не долали весь шлях, а зустрічаючись у дорозі обмінювалися товарами.

Окрім суто економічних переваг функціонування такої торгової артерії, які полягали у спеціалізації країн і у доступі до дефіцитних товарів та сировинних ресурсів, існували й інші вигоди. Культурний обмін призвів до того, що буддизм з Індії потрапив до Китаю. Багато наукових досягнень (включаючи порох) з Китаю потрапило до Європи. Це сприяло пришвидшенню розвитку як Сходу так і Заходу. Великий шовковий шлях дозволив з’єднати Захід і Схід, які були б практично ізольовані одне від одного аж до відкриття морського шляху в Індію.

Великий Шовковий шлях занепав з розпадом Римської імперії, коли Європейська зовнішня торгівля занепала, а Китай вже був не в змозі забезпечити безпеку всього шовкового шляху. Хоча окремі відрізки шляху ще продовжували певний час функціонувати.

Русь