61. Історичний процес виникнення позичкового капіталу.

Позичковий капітал – грошовий капітал, власник якого (кредитор) надає його іншим особам на певний термін у користування за заздалегідь обумовлену плату у вигляді процента. П.к. є відокремленою формою промислового капіталу, він формується із тимчасово вільних коштів, які утворюються в процесі обороту продуктивного та торгового капіталу, із трудових заощаджень населення та інших джерел. Коли функціонуючий капіталіст віддає тимчасово вивільнені кошти позичковому капіталісту, відбувається відокремлення капіталу-функції від капіталу-власності. Посередниками між ними стають банки, які накопичують значні грошові капітали і надають їх у кредит державі, підприємцям, фермерам тощо.

Позичковий капітал є однією з функціональних форм грошового капіталу.

Аналізуючи процес нагромадження позичкового капіталу, варто зауважити, що попередником цієї форми грошового капіталу був лихварський капітал.

Лихварський капітал – найпростіша, елементарна форма грошового капіталу, розвиток якої найбільшою мірою відповідає специфіці докапіталістичних економічних відносин. Л.к. набув найбільшого поширення в античному світі, зокрема в Давньому Римі, а також у країнах з розвиненою системою феодальних фідносин. Поступово функції банкірів та кредиторів урізноманітнювалися і сьогодні завдяки загальноісторичному процесу розвитку економіки та грошових відносин ми маємо іншу форму грошового капіталу – позичковий капітал.

Позичковий капітал – це капітал, що реалізує себе як товар. У даному випадку об’єктом купівлі-продажу є самі гроші, однак не гроші як товар, а гроші як капітал. Особливістю позичкового капіталу, котрий функціонує як товар, є те, що на відміну від продажу звичайного товару він здається в позику – тобто відчуджуєтсья від свого власника на певний час і за умови повернення з позичковим відсотком.

Підсумовуючи усе вище сказане, зазначимо, що з появою грошей з’являється примітивна форма капіталу взагалі – у різних народів і на різних територіях – в різні часи. Пізніше з’являється лихварський капітал – як правило поширений він був за часів Середньовіччя. І пізніше на протязі століть він перетворюється у позичковий капітал, однак варто зауважити, що і зараз – в наш час інколи можна спостерігати функціонування лихварського капіталу.

62. Промислові революції і їх значення для формування світового ринку.

Подібно до того як всередині кожної країни суспільний поділ праці привів до ствердження національ­ного ринку, міжнародний поділ праці спричинився до ви­никнення світового ринку.

Формування світового ринку охопило досить значний період. Його зародки можна спостерігати вже в рабовлас­ницькому та феодальному суспільстві, де виникають навіть цілі торговельні держави

Промислова революція, що відбулася на зламі XVIII— XIX ст., остаточно ствердила не лише капіталістичну фор­мацію, але й таку невід'ємну складову її господарського організму, як світовий ринок. Він сформувався як чітко визначена економічна категорія у першій чверті минулого століття, забезпечивши необхідні зовнішні умови капіта­лістичного відтворення.

Характерною рисою розвитку світового ринку протягом майже всього XIX ст. було те, що він існував в умовах ка­піталізму епохи вільної конкуренції. Рівень конкурентної боротьби, особливо в сфері зовнішньої торгівлі, був значно нижчим порівняно з її гостротою в XX ст., що створювало сприятливі можливості для виходу на світовий ринок де­далі більшої кількості фірм різних країн. Наслідком був насамперед розвиток цього ринку вшир, який стиму­лювався також втягуванням у міжнародну торгівлю ко­лоній

ПРОМИСЛОВИЙ ПЕРЕВОРОТ, система економічних і соціально-політичних змін, в яких був виражен перехід від заснованої на ручному труді мануфактури до великої машинної індустрії. Початок Промислового перевороту – винахід і застосування робочих машин, а завершення – розвиток машинного виробництва, заснованого на широкому використанні машинної техніки. У результаті відбувається остаточна перемога капіталістичного способу виробництва над феодальним.

Промисловий переворот дає могутній поштовх капіталістичному розвитку виробництваПромисловий переворот являв собою загальноісторичне явище, що характеризувало певний етап розвитку капіталізму в промисловості ряду країн; однак визрівання передумов переходу від мануфактури до великої машинної індустрії відбувалося нерівномірно.

Промислова революція – поклала початок Індустріальній цивілізації. В основі – створення засобів виробництва, механічних знарядь праці, примінення машин і механізмів у виробничій діяльності

• промисловий переворот і міжнародний поділ праці

Міжнародний поділ праці являє собою спеціалізацію окремих країн на виробництві певних видів продукції для задоволення потреб світового ринку. Тобто зосередження у даній країні більшої кількості да­ного виду праці у загальній структурі її витрат порівняно з іншими державами. Грунтуючись на природних або суто економічних передумовах, така спеціалізація країни пов'язана з нижчими порівняно із світовими показниками витратами на даний вид продукції.

Наприкінці 19-го століття і певним чином на початку 20-го століття переважає міжгалузева предметна спеціалізація як основа міжнародного поділу праці.

Вже в 19 столітті в межах національних економік розвинених країн формується досить диверсифіковане експортне виробництво. Тобто, коли ми говоримо про новий характер МПП, то ми підкреслюємо, що розвинені країни спеціалізуються не на одній, а на кількох експортних галузях виробництва.

За колоніальними і залежними державами закріплюється статус експортерів сировинних матеріалів (цей статус зберігається і сьогодні для значної частини країн, що розвиваються): бавовна, натуральний каучук, прянощі, кава, цукор (переважно тростиновий). З другої половини 19 століття спершу з'являються ознаки, які потім набирають поширення, внутрішньогалузевої спеціалізації країн, коли на виготовленні однієї і тієї ж експортної продукції спеціалізується декілька держав.

Внутрігалузева спеціалізація розглядається як основа подальшого кооперування в міжнародному виробництві.

На розвиток міжнародного поділу праці в кінці 19 ст. впливало те, що дрібне ремісниче виробництво у багатьох економічно менш розвинених країнах Азії, Африки і Латинської Америки, не витримувало конкуренції з боку більш дешевих промислових товарів з Західної Європи і розорялося, що додавало економіці цих країн все більш аграрно-сировинну спрямованість.

• промисловий переворот і міжнародна торгівля

Міжнародна торгівля набирає нового змісту в період становлення індустріальної цивілізації.

Міжнародна торгівля займає провідне місце в системі світогосподарських зв’язків.Її зміст змінюється через те, що:

• вона набирає світового рівня і спирається на світовий ринок;

• докорінно змінюється товарна структура експорту-імпорти у світовій економіці.

• Значною мірою зростають масштаби міжнародної торгівлі:

Питома вага Зах. Європи в світовій торгівлі того часу була >60%;США та Південна Америка займали 20%; Азія-11%; Африка, Австралія – приблизно 6%.

Відбуваються значні зміни в структурі товарообміну. Протягом 19 ст. переважав обмін промислових виробів на продукти харчування, а також сировину. На початок 20 ст. в товарній структурі експорту-імпорту зростає питома вага фабрикатів. В товарообміні між розвиненими країнами провідне місце належало завершеній, готовій промисловій продукції.