22. Місце і роль торговельних та фінансово-економіч­них відносин у процесі становлення Російської централі­зованої держави

Перший час після монголо-татарсь-кої навали на Русь держава посту­пово відроджувала економіку. В процесі відновлення економіки відбувається зростан­ня міського населення, поступово налагоджуються торго­вельні зв'язки, оживають товарно-грошові відносини.

У кінці XIII —на початку XIV ст. поступово формують­ся внутрішні (соціально-економічні) та зовнішні (необхід­ність опору і звільнення від монголо-татарського іга) фак­тори політичного об'єднання руських земель. Взаємодія цих факторів сприяла утворенню Російської централізованої держави. Провідна роль у справі об'єднання руських кня­зівств навколо Москви випала на долю Московського кня­зівства, яке з часів Івана Калити (1325—1340) стало ос­новою централізації руських земель. Централізація росій­ської держави, що почалася при Калиті, закінчилася при Івані IV «Грозному» (1547—1584). Особливо активно цей процес відбувався під час царювання Івана III (1462— 1505). Саме при ньому починає формуватися централізова­ний апарат влади, розвиваються помаєткове землеволодін­ня, товарно-грошові відносини та зовнішня торгівля. В цей же період (1478 р.) відбувається остаточне приєднання Нов­города до Москви.

Російська централізована держава формувалась як феодально-кріпосницька монархія з пануванням натурального господарства і притаманною їй системою економічних від­носин. Розвивається ремісництво, посилюється його спеціа­лізація. Поширюються не лише політичні, а й торгово-еко­номічні зв'язки Росії з іншими країнами, з Великим кня­зівством Литовським, Польщею, Німеччиною, Італією, країнами Сходу. В Москві того часу знаходяться посольства Ірану, Індії, Османської імперії. Розвивається торгівля з державами Італійського півострова. В 1553 р. Росія веде активну торгівлю з Англією. Активізація торгівлі, розвиток товарно-грошових відно­син стимулювали формування грошової системи, основою якої стає карбованець. Щоправда, монет вартістю в один карбованець не існувало. Це була лише розрахункова оди­ниця.

Спеціалізація ремесел тісно пов'язувалася з наявністю місцевої сировини і носила виключно природно-географіч­ний характер. Економічні зв'язки різних земель, що входили до скла­ду Російської держави, в тому числі й зовнішньоекономіч­ні, регламентувалися міжкнязівськими договірними грамо­тами. Статті цих грамот визначали умови торгово-еконо­мічних зв'язків між князівствами, розміри мита та інших зборів, порядок охорони торговельних шляхів, влаштування ярмарків, вироблення єдиних умов торгівлі для іноземних купців. Важливе місце в князівських угодах займали питан­ня фінансової політики та монетної системи.

Економічна політика московських князів, особливо Іва­на III, сприяла зміцненню єдиної держави, створенню внут­рішнього ринку, розширенню зовнішньоторговельних зв'яз­ків держави. Цю політику продовжував Іван Грозний. Поряд з економічними реформами всередині країни, що дали імпульс зміцненню і розвитку феодальних відносин у Росії, Іваном Грозним були зроблені важливі кроки і в галузі зовнішньої політики та економічних зв'язків. Зовнішньоекономічна політика російської держави того пе­ріоду базувалася на ідеях раннього меркантилізму, згідно з якими держава має нагромаджувати золото та срібло в країні, обмежувати імпорт і сприяти експорту. Фінансова і податкова політика Івана IV також була спрямована на зміцнення держави та її казни. Він змінив податкову си­стему, скасував систему «харчувань» (побори на користь намісників), а замість неї встановив чітко визначений роз­мір збору, що передавався місцевими властями в державну казну. В галузі кредитних відносин законодавство Івана IV переслідувало мету змінити систему кабальних відносин між лихварями та позичальниками, в тому числі й інозем­ними. Була проведена реформа монетної системи.

Зростання продуктивних сил і посилення суспільного поділу праці сприяли становленню єдиного всеросійського ринку, розвитку товарно-грошових відносин, виникненню торгових центрів, міст, росту промислових сіл, з яких пізні­ше виникли мануфактури, нагромадженню торгового і лих­варського капіталу. Ці внутрішні економічні процеси, в свою чергу, стимулювали розвиток зовнішньоекономічних, передусім зовнішньоторговельних зв'язків, активізували участь російської держави в зовнішній торгівлі. Економічні та інші реформи подальший розвиток отримали за часів Петра І.

Значні перетворення в політичному, соціально-економіч­ному та культурному житті Росії, здійснені Петром І швид­ко і рішуче, сприяли розвитку країни капіталістичним шляхом, дальшому розширенню її зовнішньоекономічних зв'яз­ків. Реформи Петра І були спрямовані на подолання від­сталості Росії, зближення її з країнами Західної Європи. Єдино можливою економічною політикою того часу була політика меркантилізму, елементами якої є різке посилення економічних функцій держави, централізація та регламентація економічного життя, посилений розвиток промисло-вості, транспорту, внутрішньої торгівлі, протекціонізм у зов­нішній торгівлі, прагнення до підтримання активного торгового 6алансу і нагромадження коштовних металів у країні. Але на відмі­ну від західноєвропейського в російському меркантилізмі значне місце займали проблеми сільського господарства. В Росії майже не існувало цехової системи ремесла, і вона не одержала імпульсів для свого розвитку, хоч Петро І і намагався втілити в життя європейські порядки. У політиці Петра І центральними були питання викорис­тання сильної державної влади заради форсованого еконо­мічного розвитку, реорганізації державних фінансів, збіль­шення доходів та фінансування військових витрат.

Для розвитку зовнішньоекономічних зв'язків Росії того періоду важливе значення мало приєднання балтійських портів. Згідно з указами Петра І частину товарів, що була призначена для експорту, купці зобов'язані були везти до балтійських портів. У 1724 р. в Росії вперше в її історії був опублікований митний тариф, який мав чітко виражений протекціоністський характер. З метою залучення в країну благо­родних металів, коштовностей за наказами Петра І було скорочене виготовлення прикрас із золота та срібла, повністю заборонений вивіз срібла за кордон. Створювалася система регламентації та контролю в галузі зовнішньої та внутріш­ньої торгівлі.

Як видно, для зовнішньоекономічної діяльності Росій­ської централізованої держави часів Петра І та політики в цій сфері характерні принципи розвинутого меркантиліз­му, визнання значної ролі промислового будівництва, роз­рахованого на витіснення з російського ринку іноземних товарів і сприяння експорту російських промислових виро­бів. Такі господарські завдання здійснювалися за допомо­гою системи заходів примусу і протегування з боку абсолютистської держави. Це була політика збереження та зміцнення панування дворянства з урахуванням інтересів нового класу — буржуазії.

Інші