4409 Козацькі гармати. Із зібрання о. Поля

Управління генеральною військовою А. здійснювала ар-

тилерійська старшина, номенклатура якої, як і склад арти-

лерійських служителів, майже не змінилася від часів

Б. Хмельницького. На поч. 18 ст. в генеральній військовій

артилерії нараховувалося 40 гармат.

Полкова артилерія розміщувалася в полкових містах. Очо-

лював полкову артилерію полковий обозний, який здійс-

нював управління нею за допомогою полкової артилерій-

ської старшини та артилерійських служителів. Кількість

гармат у полковій А. була значною. Так, на поч. 18 ст. в

одному Полтавському полку їх нараховувалось 20.

Сотенна А. призначалася для захисту населених пунктів

(міст, містечок, великих сіл). До її складу входили і гарма-

ти, і гаківниці, яких у деяких сотнях було по 10 і більше.

Купувалися ці гармати сотенними урядами, магістратами і

окремими старшинами. В сотнях спеціальних артилерій-

ських команд для обслуговування А. не існувало. До не-

сення караулів та обслуговування гармат почергово залу-

чались козаки сотні.

На Запорозькій Січі також була своя А. Загальне керівни-

цтво січовою А. здійснював військовий обозний. Військо-

вий пушкар під керівництвом обозного завідував усією сі-

човою артилерією і розпоряджався в січовій пушкарні, де

зберігалися запасні гармати та боєприпаси (порох, сви-

нець, ядра). До складу артилерійських команд на Січі вхо-

дили виборні підпушкарі та гармаші. Частина гармат роз-

міщувалась на січових укріпленнях, для охорони яких

вони призначалися, а інші супроводжували козацькі ко-

манди в походах.

Занепад козацької А. почався після поразки антимосков-

ського виступу гетьмана І. Мазепи. З України в Росію

було вивезено всю генеральну та полкову А. Після цього

склад генеральної та полкової А., незважаючи на всі зу-

силля козацьких властей, не був поновлений у тій кіль-

кості, яку він мав у 2-й пол. 17 ст. Навіть під час війни ге-

неральна військова артилерія складалася всього з 6 гар-

мат (4 трифунтових і 2 чотирифунтових). Козацький полк

вирушав у похід з трьома півторафунтовими гарматами,

яких було менше, ніж у російських піхотних та кавалерій-

ських полках. Не кращим був стан і сотенної А. Так, у

1725 В 13 сотнях Полтавського полку було лише 2 гарма-

ти. З тих гармат, які залишилися в українських містах,

значна частина була старих типів (із великими запалами),

непридатних для стрільби.

Під час захоплення росіянами в 1709 Чортомлицької Січі

до їхніх рук потрапила січова А. На Кам'янській та Олеш-

ківській Січах, які перебували під протекторатом кримсь-

кого хана, запорожцям заборонялося тримати гармати. На

Новій Січі А. було відновлено.

Разом із ліквідацією російським урядом Запорозької Січі та

козацьких полків у Гетьманщині ліквідовано і козацьку А.

Літ.: Історія українського війська. - Ч. 1. - Львів, 1936. (Репринтне ви-

дання. - Львів, 1993). - С. 145-150; Апанович О. М. Збройні сили

України першої половини XVIII ст. - К., 1969. - С. 51-55, 90-92; С т о -

роженко І. С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у визволь-

ній війні українського народу середини XVII століття. - Кн. 1. - Дніпро-

петровськ, 1996. С. Ф. Плецький

АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ'ЯТКИ КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ.

Археологія козацької доби - відносно молода галузь нау-

ки. Розкопки пам'яток цього часу довго велися спорадич-

но. Вперше обстеження та опис запорозьких січей у Ниж-

ній Наддніпрянщині наприкінці 19 ст. провів Д. І. Яворни-

цький. Значний внесок у розвиток археології козацтва зро-

били також В. І. Гошкевич, М. Міллер, Ф. Б. Копилов. Ці-

леспрямовані стаціонарні дослідження різних об'єктів по-

чинаються в 90-х рр. 20 ст. Вони реалізуються в межах ді-

яльності постійно діючої міжвідомчої археологічної екс-

педиції «Січі запорозькі» Науково-дослідного центру

«Часи козацькі» Українського товариства охорони пам'я-

ток історії та культури, Ін-ту археології НАН України, За-

порізького краєзнавчого музею, Центру охорони та дослі-

джень пам'яток археології Полтавщини та ін. Значний

внесок у дослідження різних типів пам'яток цього часу

зроблено співробітниками різних наукових установ

Д. Я. Телегіним, І. К. Свєшніковим, А. Козловським,

О. М. Титовою та ін.

Археологи виділяють такі типи пам'яток українського ко-

зацтва:

1. Січі. Більшість січей у наш час затоплені Каховським

водосховищем або ж значно зруйновані забудовами та

земляними роботами. Розкопки проводилися на рештках

частково вцілілих січей Нижнього Дніпра - «городку»

Дмитра Вишневецького, Кам'янській, Олешківській, То-

маківській, Чортомлицькій. Тут виявлені залишки укріп-

лень, різних споруд, землянок, виробничих майстерень,

матеріал військового та побутового характеру. Під час до-

сліджень на о. Байди розкопано залишки двох споруд, ото-

чені двома лініями оборони. Знайдена зброя та монети да-

тують їх 2-ю чвертю - серединою 16 ст.

2. Культурні нашарування полкових міст (дослідження

у Полтаві, Лубнах, Білій Церкві, Фастові), сотенних

центрів (Лохвиця на Полтавщині), сіл, міст та містечок

(Лубни, Полтава, Васильків, Вишгород, Гоголів Київської

обл., Корсунь Черкаської обл.). Розкопки цих пам'яток

утруднені тим, що життя тут продовжується й понині. Знай-

дено залишки споруд козацької доби, значний речовий ма-

теріал. Серед знахідок переважають речі побутового харак-

теру. Культурні нашарування козацької доби характеризу-

ють залишки господарчих споруд, побутові речі. Виявлено

різні споруди, господарчі ями, горни, кахляні печі, багато

побутових речей. Зафіксовано також поховання того часу.