316 Мистецтво - михайлик

МИСТЕЦТВО - див. Козацтво в образотворчому мис-

тецтві.

МИСЮРКА - неглибокий

шолом у вигляді залізної чи

мідної миски з прикріпленою

до нього кольчужною сіткою,

яка закривала чоло, вуха, по-

тилицю й плечі. Глибші М.,

які закривали чоло, назива-

лись прилбицями. Носилися

М. із ватяними прошитими

підкладками.

Літ.: Денисова М. М., Порт-

н о в М. 3., Д є н и с о в Е. Н. Рус-

ское оружие. Краткий определитель

русского боевого оружия XI - XIX

веков. - М., 1953. - С. 56; К \у а § -

п і є \у і с 2 XV. 1000 8І6\у о Ьгопі Ьіаіе}

і игЬгоі'епіи осЬгоппут. - \¥аг§2а\уа,

1981.-3.119.

Мисюрка

МИТНА СПРАВА - система справляння митних зборів

при проведенні торговельних операцій козацькою адміні-

страцією Запорожжя та Гетьманщини. При веденні зов-

нішньої торгівлі справлялося вивізне мито (евекта) та вві-

зне мито (індукта). Запорозькі козаки з 15 ст. були знайомі

із митними процедурами, займаючись промислами. Коза-

ки, які займалися чумацьким промислом на основних со-

ляних шляхах з України до Криму, Волощини і Галичини,

платили транзитне мито від маж: (возів спеціальної конс-

трукції) залежно від ваги. Королівські урядовці у 16 ст.

встановлювали норми мита з козаків, які прямували до

Канева, Черкас, Києва. Вже 1499 у привілеї великого кня-

зя литовського Олександра Києву було визначено, яке

мито мають міщани брати з козаків за рибний промисел.

У 16 ст. правове регулювання М. с. здійснювалося Литов-

ськими статутами.

Власна М. с. і митна політика формуються в умовах ста-

новлення козацької держави. Гетьман Б. Хмельницький з

метою заохочення до внутрішньої торгівлі видавав спеці-

альні універсали про охорону особи, товарів і майна куп-

ців, надавав їм привілеї, передавав торговельні збори мі-

щанам і нерідко звільняв їх від торговельного мита, ство-

рюючи сприятливі умови купцям для торгівлі. Для М. с.

уряду Б. Хмельницького були характерні елементи мер-

кантилізму і відстоювання необхідності активного втру-

чання державної влади у господарське життя країни, за-

охочення довозу та обмеження вивезення золота і заохо-

чення вивезення товарів, покарання українських купців за

посередницьку торгівлю, встановлення захисних мит, до-

помога у підприємницькій діяльності ремісників і купців.

Привізні дорогоцінні метали і коштовні камені митом не

обкладалися, що стимулювало збільшення гетьманського

скарбу і поліпшення фінансового становища держави. За

транзит і право складування товарів іноземні купці повин-

ні були сплачувати провізне мито. Багаті купці нерідко

були збирачами (екзакторами) мита у прикордонних міс-

тах і підпорядковувалися безпосередньо гетьманській

владі. Прагнучи розширити зовнішню торгівлю, гетьман-

ська адміністрація заохочувала іноземних купців і дозво-

ляла їм після сплати 2% ввізного мита вільну торгів;

своїми товарами у містах. Вивізне мито також дорівнюі

ло 2% від вартості товарів. Ця ставка мита була чи не ш

меншою у тогочасній Європі, що дозволяло Гетьманіщ

значно збільшувати товарооборот.

Прикордонне мито збиралося до державного скарбу безі

середньо через військового екзактора з допомогою підлі

лих йому органів або через орендарів-відкупників.

Для впорядкування фінансів Гетьманщини у складі сте

шинської адміністрації гетьманських урядів запровадь

валася посада генерального підскарбія, який відав розг

ділом натуральних і грошових податків, встановлюв

мито тощо.

М. с. була і предметом дипломатичних переговор

Б. Хмельницького. Так, при підготовці проекту договор;

Туреччиною у 1650 передбачалося право українських к

раблів торгувати в усіх турецьких провінціях, на всіх ос

ровах і портах без оплати мита. Нагляд за дотриманні

торговельно-митних відносин між Україною і Туреччинс

здійснював український резидент у Стамбулі. У квіт