1649 Між б. Хмельницьким та московським урядом бу.

досягнуто угоди про безмитну торгівлю. Після Зборівськ

го договору 1649 торговельно-митні відносини з Моско

ською державою погіршилися. Посольський приказ ск

сував дозвіл українським купцям безмитно торгувати. Р

гулювалися також торговельні відносини шляхом вида

проїзних грамот купцям. В Україні такі грамоти видава/

гетьманський уряд, полковники і сотники.

Запорозькі козаки інколи намагалися влаштовувати пер

вози і збирати мостове мито й поза межами Запорозькі

Вольностей, зокрема у володіннях кримського хана. На З

порожжі ярмаркове мито збирали військові кантаржі

Збір мита на перевозах (Мишуринорізькому, Кодацьком

Микитинському, Переволоцькому, Кам'янському, Кизике]

менському через Дніпро та Бугогардівському через Буг) зі

безпечували військові чиновники - шафарі, підшафар

писарі і підписарі. Мостове мито було таким: з порожнм

го воза, наприклад, на Микитинській заставі бралося п

копійці, з навантаженого - від 2 до 10 копійок. На Миш)

ринорізькій переправі у деякі роки збирали по 12 тис. каг

бованців річного мита.

М. с. передбачалася у статті 16 Конституції Пилипа Ор

лика (1710). За часів Нової Січі козаки відбували служб

на кордонах, на переправах, на митницях. Скарб кошовс

старшини поповнювався від митних зборів з торгівлі,

перевозів.

Після смерті гетьмана Д. Апостола у питаннях митної по

літики Запорозька Січ потрапила в одинакові умови

Гетьманською Україною. А 15.7.1754 царським урядон

митні збори у вигляді індукти та евекти, які збиралися дл:

потреб України, скасовувалися. Ліквідовувався митниі

кордон України з Росією, що призвело до руйнації україн

ської митної автономії. Запорозька Січ певний час ще збе

рігала незалежність своєї митної території.

Літ.: Загоровський Є. О. Запорізько-російська митна політика зі

часів Нової Січі // Юбілейний збірник на пошану Д. І. Багалія. - Т. 1. -

К., 1927. - С. 806-810; Дністрянський М. С. Кордони України. -

Львів, 1992. - С. 36-37; Мельниченко В. М. Торговельні зв'язки

між Лівобережною і Правобережною Україною у другій половині

XVIII ст. // Український історичний журнал. - 1998. - № 1. - С. 69-76.

Й. Л. Рисіч

МОРДОВЕЦЬ - МОРСЬКІ ПОХОДИ 325

на місце вищезгаданого Мазепи після смерті останнього в

Бендерах. ГТ. Орлик залишився з кошем 7-8 тис. чол. на

службі блаженної пам'яті його величності короля Кар-

ла XII... Ми знаємо гетьмана [П. Орлика] як людину вель-

ми ворожу до москалів, розумну й відважну, дуже поважа-

\ ну й люблену в Україні між козаками, в яких цар відібрав

\ майже всі давні вольності. Але козаки, хоч 18 тис. москов-

I ських драгунів тримають Україну в тяжкому гніті та неволі,

тільки й шукають нагоди, щоб повстати проти гнобителів і

повернути свою давню волю».

Літ.: Січинський В. Чужинці про Україну. - К., 1992. - С. 154-

155. В. А. Чабаненко

МОРДОВЕЦЬ (Мордовцев) Данило Лукич (1830-1905) -

український письменник, історик. Народився в слободі

Данилівці, тепер Волгоградської обл. Російської Феде-

рації. Походив із давнього козацького роду. Закінчив істо-

рико-філологічний факультет Петербурзького ун-ту (1854),

був знайомий із Т. Шевченком, приятелював із М. Косто-

маровим. Активно співробітничав у журналі «Историчес-

кий вестник». Автор багатьох художніх творів різноманіт-

них жанрів (вийшли 1901-02 у 50 т., СПб.), а також істо-

ричних праць. У поемі «Козаки й море» (1859), романах

та повістях «Сагайдачний» (1882), «Кримська неволя»

(1885), «Палій» (1896) та інших зобразив героїчну бороть-

бу запорожців із турецькими, кримсько-татарськими й

польськими загарбниками. Чимало епізодів з історії Запо-

розької Січі висвітлив у монографіях «Пугачовщина»

[1866), «Самозванці і понизова вольниця» (1867) та «Гай-

дамаччина» (1870).

Ііт.: Дорошкевич Г. Д. Мордовець як літературна і громадянська

юстать // Україна. - 1930. - № 7-8; Мордовець Д. Твори: В 2-х т. -

(., 1958; Ф р а н к о І. Данило Мордовець // Зібрання творів: У 50-

и т. - Т. 36. - К., 1982. - С. 43. В. А. Чабаненко

БОРОЗЕНКО Нестор (Мрозовицький Станіслав; ?-