1735 На Лівобережній Україні нараховувалось лише 20

тис. виборних козаків.

Співвідношення родів військ у К. в. на різних етапах його

існування не було однаковим. Спочатку переважала козаць-

ка піхота, а кавалерія була слабкою. Формування повноцін-

ної кінноти, реорганізація артилерії в окремий рід війська

та гармонізація співвідношення між родами військ пов'я-

зані з ім'ям Б. Хмельницького. Завдяки заходам гетьмана

К. в. перетворилося в одну з найкращих армій Європи.

На початковому етапі існування К. в. вище військове управ-

ління ним номінально здійснювали великий князь литовсь-

кий і польський король, хоча реальну владу над К. в.

польські державці мали лише з 1638 по 1648. У дійсності ж

управління К. в. здійснювали козацькі гетьмани, котрі ви-

конували лише ті розпорядження польського уряду, які не

йшли в розріз із інтересами козацтва. За Гетьманш

українські гетьмани були правителями України і верхої

ми головнокомандувачами К. в. Управління військом е

здійснювали за допомогою генеральної старшини, спі

ючись на генеральну військову канцелярію, яка була і

бом К. в. З кінця 17 ст. верховне військове керівництво 1

поступово переходить до російського уряду. Спочатку

сійське командування ще узгоджувало свої дії з гетьмг

ми, які брали участь і у військових нарадах. Але в 1

К. в. було підпорядковане командирові Української див

російське військове командування ставило завдання кх

цьким полкам, визначало кількість козаків для спорядж

ня в похід, для несення сторожової служби, для укомпл

тування фортець і форпостів. Українське вище військ

керівництво фактично було ліквідоване, а козацька старі

на тільки керувала окремими козацькими підрозділами,

підпорядковувались російському командуванню.

Основним тактичним з'єднанням у К. в. був полк. Кі.

кість полків у К. в. не завжди була однаковою. Згідн

«Ординацією Війська Запорозького реєстрового» 163с

ньому налічувалось 6 полків. Після початку Визволь}

війни українського народу середини 17 ст. кількість пс

ків зросла в кілька разів. Поділ України між Польщею

Росією призвів до ослаблення К. в. На Правобережжі К.

було ліквідоване, а на Лівобережжі збереглося лише

полків. Кількість сотень у козацьких полках і кількіс

козаків не були однаковими. Як правило, полк складавс*

10-22 сотень і нараховував від кількох сотень до 3 тис. к

заків. Сотня була основним тактичним підрозділом полк

В сотнях нараховувалось від кількох десятків до кілью

сотень козаків. Нижньою ланкою в сотні були курені, кот

виступали як організаційно-господарчі одиниці, що забе

печували мобілізацію козаків, які до них належали. Чисі

льність особового складу козацького полку і його озброєї

ня дозволяли вести бойові дії самостійно. Крім того, дл

вирішення локальних завдань практикувались дії лиш

частини полку під командуванням наказного полковника

Озброювались козаки холодною та вогнепальною зброєк

У кіннотників, крім табель та списів, були карабіни та т

столі. В той же час і піхотинці, крім мушкетів, яничаро

та рушниць, мали шаблі, кинджали, ножі.

Організація збройних формувань Запорозької Січі дещ

відрізнялася від військової структури городового козацтва

В них були відсутні полки та сотні. Основним тактичню

з'єднанням січового війська була партія, в яку входило бі

льше 2 тис. козаків з різних куренів. Для виконання лока

льних завдань формувалися команди, що нараховували ві,г