326 Морські походи
;^^^»»' ,4ч*.у*™^-
Малюнок Р. Штейна. 1895 р.
у полон. Для виходу в море обиралися безмісячні ночі, які
мали сприяти непомітному проходженню повз турецькі
фортеці. На Тавані турки перегороджували Дніпро ланцю-
гом, який пристрілювався турецькою артилерією. Для по-
долання цієї перешкоди козаки вночі пускали за течією ко-
лоду, яка з брязкотом і стукотом вдарялася в ланцюг. Ту-
рецькі гармаші, впевнені в тому, що у них на прицілі знахо-
дяться козацькі човни, відкривали вогонь. Поки турки пере-
заряджали гармати, козаки вже минали небезпечну зону.
Після виходу в море з максимально можливою швидкістю
козацька флотилія рухалася в обраному напрямку.
Завдяки великій швидкості, з якою рухались чайки, через
30-40 годин козацький флот досягав турецьких берегів.
Тому дуже часто висадка козацького десанту проводилась
раніше, ніж розходилася звістка про їх вихід у море. Для
охорони біля кожного човна залишалося по 2 козаки і 2
хлопці. Всі інші штурмували турецькі міста та села. Іноді
козацькі загони заглиблювалися на кілька кілометрів від
берега. Знищивши противника і запаливши його поселен-
ня, козаки із звільненими невільниками й захопленими
трофеями повертались до човнів і знову виходили в море.
Якщо в морі зустрічалися турецькі кораблі, то козаки
опускали щогли на чайках і займали позицію із сонячного
боку. Завдяки сонцю, яке сліпило турків, і низькій осадці
чайок (0,75 м) їм вдавалося залишатись непоміченими.
Вночі козаки зближувалися з турецькими кораблями і
йшли на абордаж. На захопленому судні мусульман зни-
щували або захоплювали в полон. Невільників звільняли.
Все цінне, особливо гармати, переносили у човни, а кора-
бель топили. Якщо козакам доводилося вступати у бій
вдень, то вони відкривали безперервний вогонь з рушниць
і змітали з палуб турецьких кораблів усе живе. Після цьо-
го знову йшли на абордаж. Враховуючи те, що у галер гар-
мати розміщувались на носі, козаки намагалися атакувати
їх із корми. Гірше було, коли на морі підіймався вітер. Ту-
рецькі кораблі, користуючись перевагою у швидкості під
парусами, таранили козацькі чайки. У таких випадках,
щоб зменшити втрати, козакам доводилося розпорошува-
тись по морю. У прибережних районах козацькі чайки
могли укриватися на обмілинах, куди не могли підійти ту-
рецькі галери. Козаки ж, дочекавшись ночі, або вислизали
непоміченими, або атакували ворога. Дуже вміло виї
стовували козаки і зарості очерету.
Повернення на Січ із походу було не менш склад
Дуже часто турки виставляли в гирлі Дніпра свій і
який мав знищити козаків під час їх повернення. Кол
зацька флотилія була досить численною, то козаки на;
ли на турків і з боєм проривалися на Запорожжя. Іно,
заки приставали в затоці за 3—4 милі від Очакова. Зі
вони по низькій улоговині перетягали чайки на рука
200-300 чол. на човен) і, обминувши турецький фло
рез 2-3 дні знову спускали їх у Дніпро. Іноді козаки
плювали чайки перед Очаковом, а самі пересідали ь
хоплених у татар коней і на них повертались на Запо
жя. У наступний похід із Січі козаки виходили на маї
ких човнах, і прокравшись мимо турецьких міст і ю
лів, піднімали затоплені чайки і вже на них продовжу
похід. Бувало, що запорожці поверталися з М. п. н;
через Азовське море - Кальміус - Вовчі Води - Са.
(яка впадала в Дніпро); на цьому маршруті доводи
перетягувати човни по суші з Кальміуса до Вовчих В
Боротьба козаків з турецьким флотом почалася ще в 1