18 Ст. Зазнали протидії частини магнатів та шляхти, яких

підтримували Росія, Австрія, Пруссія (Барська конфедера-

ція 1768). У 1772, 1793, 1795 Австрія, Росія та Пруссія

здійснили три поділи Р. П., внаслідок чого вона перестала

існувати як держава.

Розвал Російської та Австро-Угорської імперій в 1917-18

дав можливість відродити державність Польщі.

Літ.: Бардах Ю., Леснодорский Б., Пиетрчак М. История

государства и права Польши. - М., 1980; История Европьі. - М., 1993. -

Т. 3; История Польши: В 3-х т. - М., 1956; Україна - Польща: історична

спадщина і суспільна свідомість. - К., 1993. Л. О. Нестеренко

«РІШИТЕЛЬНІ ПУНКТИ» - нормативний акт верхов-

ної влади, який регулював внутрішнє життя Гетьманщи-

ни як автономної одиниці у складі Російської імперії. Ви-

дані 28. 8. 1728 у формі указу у відповідь на прохання ге-

тьмана Д. Апостола про унормування українсько-російсь-

ких відносин за допомогою договору. Відповідно до «Р. п.»

гетьман обирався лише з дозволу царя; зносини з іншими

державами гетьман проводив під контролем російського

генерального резидента. Кандидатів на посади генераль-

ної старшини затверджував російський уряд. Збори за вве-

зення закордонних товарів (індукта) передавались у росій-

ський скарб. У військових питаннях гетьман підлягав ро-

сійському генерал-фельдмаршалу, і йому не дозволялося

тримати більше трьох полків найманого війська. Росіянам

було дозволено купувати землі в Україні, але забороняло-

ся переселяти російських селян. Відносини між Гетьман-

щиною і російською владою, які встановлювались «Р. п.»,

ще більше обмежили українську автономію.

Літ.: Крупницький Б. Гетьман Данило Апостол і його доба. -

Авгсбург, 1948. - С. 60-76; Дорошенко Д. Нарис історії України. -

К., 1991. - С. 181; Я к о в л і в А. Українсько-московські договори в

ХУІІ-ХУШ віках // Український історичний журнал. - 1995. - № 6. -

С. 124-131. С.Ф.Плецький

РОБЛЕНА МОГИЛА - могила, насипана в козацькі

часи для використання з військовою метою (як спостереж-

ний пункт) або як пам'ятний знак (прикордонний знак).

РОГАТИНА - спис із масивним наконечником -рожном.

Масивність наконечника Р. обумовлювала її міцність, а

плавне загострення її пера забезпечувало легше входжен-

ня в тіло противника. Завдяки цьому Р. могла витримати

великі навантаження при ударі. Міцність та ефективність

Р. дозволяли використовувати її і в кінноті, і в піхоті.

Вершник міг завдавати нею потужні удари і пробити будь-

який захисний обладунок, а піхотинець міг, уперши її в

землю, використовувати проти атакуючого кіннотника.

Крім того, ушкодження, які завдавалися ворогові рогати-

ною, були тяжчі, ніж від звичайного списа.

Р. були відомі в Україні ще за часів Київської Русі і широ-

ко використовувалися козаками. С. Ф. Плецький

РОЖЕН - масивний наконечник рогатини. Р. важив у 3-5

разів більше, ніж найдовший і найширший наконечник

списа. Вигин країв леза Р. відзначався плавністю та симет-

рією. Завдяки масивності і плавному загостренню пера та-

кий наконечник мав велику міцність та ударну силу.

РОЗВІДКА - система заходів, спрямованих на отримання

інформації переважно військового характеру щодо сил,

планів та конкретних дій супротивних держав. У своєму

розвитку Р. українського козацтва пройшла два етапи -

козацьку розвідувально-дозорну службу 16 - 1-ї пол. 17 ст.

та розвідку гетьманської держави. Формування Р. було ви-

кликане об'єктивними обставинами постійного ворожого

оточення в епіцентрі великого кордону європейської та не-

європейської цивілізацій {Речі Посполитої, Кримського

ханства та Османської імперії, Московської держави).

На першому етапі розвитку Р. включала в себе розвідува-

льно-дозорну службу. Остання мала стаціонарний компо-

нент у вигляді форпостів із залогами, вартових команд та

постів-веж із засобами сигнального зв'язку. Мобільний

компонент Р. на цьому етапі включав у себе патрульні

роз'їзди у прикордонній смузі, розвідувально-диверсійні

загони на ворожій території та морські розвідки.

Першорядне значення в розвідувальній діяльності надава-

лося збору інформації військового характеру. З цією ме-

тою використовувалися свідчення «язиків», полонених,

мешканців сіл і міст, розсилалися роз'їзди та невеликі

розвідувальні групи, засилались до ворожого табору пере-

одягнені розвідники. В окремих випадках використовува-

лась інформація, яку надавали вояки ворогуючої сторони.

Козацька Р. добре зарекомендувала себе під час Хотинсь-

кої війни 1621 та під час війни Речі Посполитої з Москові-

єю в 1632-34.

У період Визвольної війни українського народу розвідува-

льна діяльність козацтва значно активізувалася. Б. Хмель-

ницький надавав великого значення розвідувальній роботі,

яка за умов воєнних дій мала вирішальну роль. На цей час

розвідувальна діяльність здійснювалася у напрямках: ін-

формаційного забезпечення зовнішньополітичної діяль-

ності та підготовки військових операцій; організації та під-

тримки повстанського руху на ворожій території; дивер-

сійної діяльності. Сформувалася організаційна структура

Р., яку очолював гетьман Б. Хмельницький. Він особисто

РУБАНКА - РУЇНА 431

журнали «Ни то, ни се» (1769), «Трудолюбивий муравей»

(1771), «Старина и новизна» (1772-73). Сприяв популяри-

зації української і польської тематики в російській науці та

літературі. Автор кращих для свого часу путівників по

Москві та Санкт-Петербургу. Перу Р. належить чимало вір-

шованих панегіриків на адресу впливових осіб.

У 1773 здійснив публікацію першої в Російській імперії

універсальної довідкової українознавчої праці під назвою

«Краткие географические, политические и исторические

известия о Малой России...». У 1777 видав новий, розши-

рений варіант попереднього видання під загальною назвою

«Короткий літопис Малої Росії з 1506 по 1770 рік...».

Р. надрукував у різних російських журналах низку украї-

нознавчих матеріалів, у тому числі відомості польських

істориків про провінції та міста Правобережної України,

королівські та царські привілеї Києву та його навчальним

закладам, перелік київських митрополитів, подорожні но-

татки українського мандрівника-прочанина В. Григорови-

ча-Барського тощо.

Уведені Р. до широкого обігу відомості надовго стали дже-

релом знань про Україну не лише в Російській імперії, а й

за її межами.

Літ.: [Зльницкий А.] Василий Григорьевич Рубан // Русский биографи-

ческий словарь. - Т. 17.-СП6., 1918.-С. 368-383; 5 о и п сі є гз О.ТІїе

ІЛсгаіпіап Ітрасі оп Киззіап Сиііиге. 1750-1850. - Есітопіоп, 1986. -

Р. 119-125. В.В.Кравченко

РУБАНКА, рубань - на Запорожжі при продажу партія

риби, яка складалась із 200 рибин. Назву отримала від над-

різів, що робилися в рибі на животі, як свідчення того, що

дві такі рибини дорівнюють одній великій (див. Голова).

Літ.: Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. - Т. 1. -

Львів, 1990.-С. 288.

РУДЖІЄРІ Фульвіо (середина - 2-а пол. 16 ст.) - папський

нунцій у Польщі в 1565, автор звіту про ситуацію в польсь-

ко-литовській державі. У своєму творі дав стислий істори-

ко-географічний опис польсько-литовської держави, в т. ч.

й українських земель, політичного устрою, адміністратив-

ного та судового апарату, міжконфесійної ситуації. Він оха-

рактеризував різні стани держави, в т. ч. запорозьке коза-

цтво, відзначив, що воно формується із простолюду, що

втік з Волині, Поділля, а також Білорусі та деяких інших зе-

мель польсько-литовської держави. Р. вказав, що козаки

живуть «у лісах понад берегом Дніпра», відзначив велику

роль козацтва у боротьбі проти ординських наскоків.

Літ.: Ковальский Н. П. Записки современников как источники по

истории Украиньї второй половини XVI столетия // Некоторьіе пробле-

ми социально-зкономического развития УССР. - Днепропетровск,

1971. - Вьш. 2. - С. 132-134; Кеіаф пипсуизго* аро$іо1$кісп і іппусЬ

озоЬ о Роїксе. - Рогпап, 1864. - 3. 113-165.

М. П. Ковальський, Ю. Л. Мицик

РУДНЯ - підприємство для виплавки заліза, на якому ви-

користовувалася механічна енергія падаючої води і при

потребі проводилося збагачення руди. Р. складалася з ди-

марки та гамарні. У димарці розміщувались плавильні

печі (димарні), в які повітря подавалося механічними мі-

хами і стояв великий механічний молот для проковування

криць, а в гамарні (кузні) з отриманого крицевого заліза

виготовлялися металеві вироби. Частина Р. належала

Скарбу Військовому або козацькій старшині.

Літ.: Федоренко П. К. Рудни Левобережной Украиньї в XVII—