150 Км, ширина 40-50 км, висота 500-1000 м). Північні

схили гір пологі, південні круто обриваються до моря, між

горами і морем знаходиться прибережна смуга шириною

від 2 до 8 км - Південний берег Криму. Клімат північної

частини К. помірно теплий; на південному березі клімат

середземноморський із жарким літом і м'якою зимою.

Ріки К. маловодні. Є декілька крупних солоних лиманних

озер: Донузлав, Сасик, Красне, Акташське та ін. Рослин-

ність на південному березі К. середземноморського типу,

багато садів, виноградників, плантацій тютюну; у північ-

ній частині - степова; у горах - ліси (букові, буково-гра-

бові, дубові, соснові).

К. був заселений людиною з найдавніших часів. Східна

частина К. з 10 ст. входила до складу Тмутороканського

князівства і з цього часу була політично, економічно і

культурно зв'язана з Руссю. Поява в північно-причорно-

морських степах і К. печенігів (середина 10 ст.) і половців

КРИМСЬКЕ ХАНСТВО 273

ина 11 ст.) утруднила зносини Тмутороканського

;тва та кримських міст із руськими землями, а нава-

іголо-татар у середині 13 ст. надовго припинила їх.

провінцією (улусом) Золотої Орди. З 60-х рр. 13 ст.

денному узбережжі К. з'являються торговельні ко-

шуезців. Внаслідок розпаду Золотої Орди в 1443

по Кримське ханство, яке в 1475 потрапило в за-

ть від Османської імперії. Туреччиною були загар-

генуезькі колонії та Мангупське князівство, які від-

:рестали існувати. Османська імперія з кінця 15 ст.

використовувати Кримське ханство як знаряддя

проти сусідніх держав. Найбільше потерпала від

ів кримських татар Україна, особливо Поділля і Ки-

і. К. за тих часів пов'язаний в уявленні українсько-

му з «каторгою бусурманською», «неволею турець-

Опір агресії Кримського ханства успішно чинило

то, яке вело не тільки оборонну, а й наступальну

,бу проти татар. За Кючук-Кайнарджійським мир-

товором 1774 Кримське ханство було визнане неза-

м від Османської імперії, а в 1783 його територію

тно до російської держави. К. увійшов до Таврій-

бласті Катеринославського намісництва, з 1797 -до

осійської губернії, з 1802 - до Таврійської губернії.

днанням К. до Російської імперії на півострові по-

ктивно будуватися нові міста. У 1783 засновано Се-

юль, який став на поч. 19 ст. головним військовим

и Чорноморського флоту, в 1784 - Сімферополь.

918 в К. була утворена Радянська Соціалістична

зліка Таврида як складова РСФРР. 18.10.1921 було

;но Кримську Автономну Радянську Соціалістичну

оліку в складі РСФРР. У роки Другої світової війни

)рія К. була ареною жорстоких боїв з німецько-фа-

ькими загарбниками. У 1944 за безпідставним зви-

:нням у співробітництві з окупантами з К. були висе-

римські татари. В 1954 К. увійшов до складу Украї-

лютому 1991 у складі України відновлено кримську

змію.

м и р н о в В. Д. Крьшское ханство под верховенством Портьі до

XVIII века. - СПб„ 1887; Надинский П. Н. Очерки по исто-

ьіма. -Ч. 1. - Симферополь, 1951; Россия, Польша и Причерно-

в ХУ-ХУШ вв. - М., 1979; Санин Г. Отношения России и

;ьі с Крьімским ханством в середине XVII века. - М., 1987.

Л. М. Маленко

МСЬКЕ ХАНСТВО - в 15-18 ст. феодальна держа-

"риму, що утворилася після розпаду Золотої Орди. У

монголо-татари, розоривши землеробське господар-

іісцевого населення, підкорили степову частину Кри-

кінця 13 ст. вони зробили її постійним місцем свого

іування. Тут утворилося особливе намісництво -

гький улус із центром у Солхаті (Старому Криму). У

З міжусобної боротьби в Золотій Орді хан Давлет-

н-Ґірей (1433-1466), що утвердився в Криму, добив-

алежності і в 1449 сформував нове державне утво-

- К. х. Крім внутрішньої частини Кримського півос-

до його складу увійшли землі Північного Причор-

і'я, Приазов'я, Прикубання. У 2-й пол. 16 ст. васаль-

ежність від К. х. визнала Мала Ногайська орда, що

зчувала на південноукраїнські землі з прикаспійсь-

епів; у 20-і рр. 17 ст. вона розпалася на Джамбуйлу-

Зуджацьку, Єдисанську, Єдичкульську орди, що збе-

[ васальну залежність від Криму.

У 1475 К. х. визнало васальну залежність від Османської

імперії. Воно було слабо централізованою державою, яка

не могла самостійно виступати на міжнародній арені. Вер-

ховна влада в К. х. зосереджувалася в руках хана, якого за-

тверджував турецький султан. Хан мав право карбувати

власну монету і тримати армію, яка складалася із сейменів,

набраних за зразком турецьких яничар і військ беїв. Хансь-

кий престол протягом усього періоду існування К. х. утри-

мувала династія Ґіреїв. Другою особою після хана в К. х.

був калга - офіційно призначений спадкоємець престолу.

Помічником хана та главою уряду були нуреддін та великий

бей (каймакан). Сини хана, як правило, отримували посади

сераскірів і очолювали орди, які кочували поза межами пів-

острова та управляли територією підвладних християнсь-

ких народів. Офіційними розпорядниками і виконавцями

волі хана були аги - чиновники ханського двору (понад 150

чоловік). Кожен з них мав чітко визначені обов'язки.

Номінально васалами хана було все населення ханства, а

фактично татарська знать мала необмежені права і була

справжнім господарем у країні. Феодальну верхівку К. х.

становили кілька найвпливовіших родів. На чолі їх стояли

беї - вища татарська знать. Економічною основою суспіль-

но-політичного панування беїв було володіння степовими

просторами і родючими землями. Поземельне володіння

бея - бейлик - об'єднувало в собі два елементи вотчинного

права - особисте і державне. В міру розвитку землеробства

і осілого способу життя беї, як державці, дуже скоро при-

своїли собі право володіти землею роду, який вони очолю-

вали. Тому бейлик одночасно був і приватним володінням

бея, і адміністративно-територіальною одиницею К. х., яку

ще називали каймаканством. В свою чергу каймаканства

ділилися на менші адміністративно-територіальні одиниці

- кадилики. Як васали хана, беї були зобов'язані платити

данину із земельних володінь і виставляти військо. Васала-

ми беїв були мурзи - прямі й побічні потомки родоначаль-

ника. Мурзи отримували від беїв землі та різні привілеї. Беї

та мурзи фактично зосереджували в своїх руках усю повно-

ту влади як в економічному, так і в політичному житті.

Вони складали диван (вищий законодавчий та виконавчий

орган К. х.), відали судами, фінансами і впливали на зов-

нішню політику верховного правителя. Беям та мурзам

протистояло нове служиле дворянство - капи-кулу (особис-

та ханська гвардія). До феодальної верхівки К. х. належало

і духовенство (улеми), очолюване муфтієм. Останній при-

значався султаном і проводив турецьку політику. Глава му-

сульманської церкви у Криму був незалежним від кримсь-

кого хана, але входив до складу дивану. Духовенство в К. х.

відало релігійними справами, освітою, складанням та реда-

гуванням законів. До привілейованої верстви населення тут

належали ремісники та купці. Останні користувалися в

Криму загальною повагою. Вони займалися переважно ма-

нуфактурним виробництвом, банкірською справою, бака-

лійною торгівлею та торгівлею невільниками. Ремісники

поділялися на касти і мали над собою наглядачів - нахібів,

які за найменшу провину позбавляли їх права займатися

ремеслом. Основну масу населення К. х. складали «чорні»

татари - скотарі та землероби. Вони утворювали нижчу

верству населення і були відомі під назвою каракемиків, чи

чорнокостих. Скотарі й землероби були юридично вільни-

ми, але перебували в сильній економічній залежності від

великих землевласників. Вони були зобов'язані працювати