Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Енциклопедія козацтва.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
2 Мб
Скачать

10 Кінних і 10 піших п'ятисотенних полків. Козацьку раду

позбавлено права обирати військового отамана - його

призначав цар з-поміж кількох запропонованих кандида-

тів. Відтепер отаман мав бути лише «наказним». Втрачає

значення і рада, яка поступово припиняє своє функціону-

вання. Згідно з розпорядженням уряду курінні поселення

починають називатися станицями. З 40-х рр. 19 ст. із опа-

нуванням російською армією нових територій по р. Кубані

поряд із назвами «запорозькі», «чорноморські» та

«донські» козаки широко використовується назва «ку-

банці», яка автоматично переноситься на все козацтво

Кавказького краю. У 1842 Чорноморське козацьке військо

було поділене на Таманський, Катеринодарський та

Єйський округи (12 кінних полків, 9 піхотних батальйонів,

З кінні батареї).

З наближенням до кінця військової кампанії на Кавказі у

1860 На основі Чорноморського козацького війська та час-

тини Кавказького лінійного козацького війська (6 бригад,

піший батальйон і 2 кінні батареї) було створене Кубансь-

ке козацьке військо, головне завдання якого полягало в ко-

лонізації краю та охороні внутрішнього порядку. Військо-

ве управління і несення служби в К. к. визначалося за

принципом інших козацьких військ Російської імперії.

Особливістю К. к. був відносно високий відсоток піших

частин. У 1860 військо мало у своєму складі 22 кінні пол-

ки, 3 ескадрони, 13 піших батальйонів і 5 батарей. І хоч

обидва війська були злиті в одне козацьке формування,

однак продовжували зберігати свої особливості і навіть

поглиблювати їх. Як наслідок, на поч. 20 ст. існувало чо-

тири частини Кубанського війська: Чорноморія, Стара Лі-

нія, Лабинська (Нова) лінія та Закубання.

Постійне поповнення кубанських станиць вихідцями з

України посилювало живий зв'язок чорноморських коза-

ків з батьківщиною, сприяло розвиткові традиційної мате-

ріальної та духовної культури. Протягом кінця 18 - поч.

20 Ст. Чорноморці всупереч заходам уряду зберігали свої

Кубань 279

традиції, звичаї, козацькі реліквії (ризницю з Покровської

церкви Нової Січі, Євангеліє 1759, іконостас та бібліотеку

Межигірського монастиря), українську мову.

У 50-х рр. 19 ст. у Чорноморії вже були представники

української інтелігенції, які вивчали історію України та

українського козацтва. Саме Кубань дала видатних дослід-

ників історії Кубанського війська - П. Короленка,

Ф. Щербину. Представники Кирило-Мефодіївського брат-

ства в особі Т. Шевченка та М. Костомарова підтримува-

ли тісні зв'язки з кубанською інтелігенцією. Листування

Т. Шевченка з Я. Кухаренком пронизане любов'ю до рід-

ного краю, до духовних цінностей і культурних надбань

українського народу. Не залишали поза своєю увагою

українське населення Кубані і громадсько-політичні та

культурні товариства - «Просвіти» і «Громади», які спри-

яли піднесенню національної свідомості українців Кубан-

ської обл., зростанню демократичних настроїв.

Після Лютневої революції 1917 відбувається пожвавлен-

ня національного життя українських козаків на Кубані.

Масово почали відкриватися українські школи, виходило

шість газет українською мовою, у станицях діяли чи-

тальні «Просвіт».

Короткий демократичний період на Кубані (1917-18) був

перерваний громадянською війною. З початком громадян-

ської кубанське козацтво на чолі з Кубанською радою ви-

ступило проти революції і надало підтримку армії генера-

ла А. Денікіна. За таких умов ВЦВК приймає рішення про

масове «розкозачування» населення на Кубані, яке супро-

воджувалося моральним, духовним та фізичним винищен-

ням козацтва. У 1919 попереднє рішення більшовицької

влади доповнюється новим указом голови Реввоєнради

Російської Республіки Л. Троцького. Згідно з ним усе, що

пов'язане з історією козацтва, його національною само-

бутністю, як і самі козаки, мало бути знищено. Розправам

підлягали цілі козацькі сім'ї, викорінювалися козацькі

роди, зникали станиці. З утвердженням радянської влади в

Кубанському краї (1920) К. к. було ліквідоване. Поступово

зменшується і кількість українського населення на Кубані.

За даними перепису 1920, в Кубанській окрузі проживало