- •1648 Під захистом табору здійснив наступ і розгромив по-
- •74 Військове мистецтво українського козацтва
- •1653 -УЖванецькій битві поляків було блоковано в їхніх
- •1649 Під Лоєвом м. Кричевський атакував литовське вій-
- •5. Незадовільним було становище в козацькій артилерії.
- •82 Вогнепальна зброя - возняк
- •1967.-№ 1. М.С.Васьків
- •5 Тарасниць. У Кам'янці-Подільському у 1494 налічува-
- •17 Ст. Сприяла розвиткові козацької артилерії. Було органі-
- •16.4.1771 Із Запорозької Січі вирушила команда із 1000 ко-
- •18 Ст. Тікали за Дунай у межі Османської імперії. Початок
- •156 Задунайське козацтво - заиманщина
- •3. С. Була центром, в якому зосереджувались найвищі ор-
- •166 Запорозьке козацтво
- •200 Тис. Осіб обох статей. У період Нової Січі більшість на-
- •3. К. Підпорядковувалося лише своїй старшині, яку обирало
- •10 Тис. На своєму озброєнні 3. К. Мало вогнепальну і хо-
- •5Івнинний ландшафт Запорозьких Вольностей не сприяв
- •1645) І краківський (з 1649). Походив зі спольщеної укра-
- •3. Займали важливі державні посади у Польщі. Найвідо-
- •1995.-№ 6.-С. 105-112. А. В. Бойко
- •5.6.1796 Вийшов імператорський наказ, згідно з яким усі
- •4 Багатих єврейських купців. Повстанці привели корабель
- •220 Невільників, переважно українців. Пізніше к. З групою
- •1767-70 В к. Відбулося повстання місцевих козаків, ви-
- •216 Козаки городові - козацтво
- •16 Ст. Силу та безперервне поповнення лав к. Забезпечува-
- •1619). Видатною заслугою Сагайдачного було й те, що ві
- •17 Ст. Наступ польського уряду і магнатів на права і воль-
- •1654 Визначалась у 60 тис. Але за умов масового народно-
- •1714. У 18 ст. Надвірні міліції польських магнатів мали
- •17 Ст., її козацькі образи яскраво відображені у ряді творів
- •1735 На Лівобережній Україні нараховувалось лише 20
- •20 Козаків до 2 тисяч козаків.
- •18 Ст. В к. С. Дуже поширилися зловживання та хабарницт-
- •1635 Спорудив фортецю Кодак, але реєстровці на чолі з
- •20 Ст. Звузили його до суто соціального. До к. Л. Відносять
- •1663 Після страти я. Сомка, який був ініціатором його
- •1596 Очолював півторатисячний загін козаків, який герої-
- •150 Км, ширина 40-50 км, висота 500-1000 м). Північні
- •275 Кримський - кримські походи 1687 і 1689
- •1921-29 - Директор Ін-ту української наукової мови. У
- •93 Були переселені на Кубань. Згідно з указами Катери-
- •1866 На Кубань було переселено близько 150 000 осіб обох
- •10 Кінних і 10 піших п'ятисотенних полків. Козацьку раду
- •1860 На основі Чорноморського козацького війська та час-
- •20 Ст. Чорноморці всупереч заходам уряду зберігали свої
- •1 222 140 Українців, що складало 55% усього населення
- •282 Кунтуш - курінь
- •2) На Запорозькій Січі - казарма, в якій проживали коза-
- •316 Мистецтво - михайлик
- •1649 Між б. Хмельницьким та московським урядом бу.
- •649) - Військовий діяч доби Хмельниччини, корсунський
- •326 Морські походи
- •1492 Біля Тягині був захоплений корабель, що викли
- •18 Ст. Чортомлицької Січі і перехід козаків під протекто-
- •328 Мортира - московська держава
- •4 Рази більшої за діаметром частини для розміщення
- •18 Ст. Значного поширення набули мортири-салютівки,
- •1775. - Т. І. - к., 1998; м и ц и к ю. А. Козацький край: Нариси з
- •4.4.1829 Він був названий Дунайським і був прикомандиро-
- •400 Полковник - полково-сотенний устрій
- •1581 Після повернення козацького полку я. Оришовського
- •1649 Спочатку була проведена старшинська рада, на якій
- •2) Реєстрове козацьке військо (див. Реєстрове козацтво).
- •17 Ст. Складався відповідно до «Ординації Війська Запо-
- •413; В и н а р л. Початки українського реєстрового козацтва // Україн-
- •1991. - № 5. - С. 96-108; с а с п. М., щ є р б а к в. О. Історія України
- •34 До р. П. Відійшли смоленські та чернігово-сіверські
- •18 Ст. Зазнали протидії частини магнатів та шляхти, яких
- •XVIII вв. - м., 1960.
- •10 Сотників з вимогою віддати клейноди, одначе той від-
- •434 Рум'янцевськии опис 1765-69 - рябінін-скляревськии
- •1676 Під стінами Чигирина з'явилися російські підрозділи,
- •1985; С м о л і й в., с т є її а н к о в в. Переддень Руїни (1650-1
- •3500 Населених пунктів. Проте р. О. Не був закінчений
- •1769 Рр.): Покажчик населених пунктів. - к., 1959; Ковальськиї
- •1927 Передав Всеукраїнській академії наук. Портрети ці
- •630 Слобід, 406 сіл, 3 погости, 2111 хуторів, у яких мешк
- •472 Сумський полк - сучасне українське козацтво
- •1989. -С. 38. О.І.Коробов
- •1674 Напав на Листвянку. Пізніше с. В історичних джере-
- •8.12.1990 Відбулася Установча велика козацька рада усіх
- •160 Тис. Чол. Свідченням зрослого авторитету Українсько-
- •474 Сушко - сходка старшинська
- •1755 С. С. Прийняла рішення про скасування вибори
- •17 Ст. Переважала піхота, табір став тим бойовим порядком,
- •1909 А. Ханжонков випускає фільм «Мазепа» (за оперою
- •6 Тис, на що після повстання 1625 змушена була піти Річ
- •1648 Відроджену українську державність, що офіційно за-
- •16.9.1659 Гадяцьким договором.
- •1667, Що без участі представників України ділив її землі
- •17 Ст. Від імені Запорозької Січі колишнім канцеляристом
- •1709) Не ліквідувала дипломатичних зносин українського
- •6.8.1914 Гур видала маніфест до українського народу, за-
- •1652) - Один з активних учасників Визвольної війни укра-
- •1625, Брав участь у боях біля Курукового озера. X. Особли-
- •510 Хмельницький
- •27.7.1657 Зупинила його діяльність, спрямовану на об'єд-
- •27.3.1654 У Москві цар затвердив «Статті Богдана Хмель-
- •60, Ширина - 10-12, висота - 12 футів. Екіпаж - 40-50
- •1759 Родин козаків (5068 осіб чоловічої та 4414 осіб жіно-
- •19 Ст. У нижній течії мала 45-50 м ширини та від 1
- •1695-96, В результаті яких а. Перейшов до Росії. За Прут-
- •1844. Для несення служби у військових установах та по
- •15 Ст. Приазов'я належало Кримському ханству, яке не-
- •1686-99. Безпосередньою метою а.-д. П. Було здобуття
- •2) Один з найдавніших ранніх зразків ручної вогнепальної
- •4409 Козацькі гармати. Із зібрання о. Поля
- •1725 В 13 сотнях Полтавського полку було лише 2 гарма-
10 Кінних і 10 піших п'ятисотенних полків. Козацьку раду
позбавлено права обирати військового отамана - його
призначав цар з-поміж кількох запропонованих кандида-
тів. Відтепер отаман мав бути лише «наказним». Втрачає
значення і рада, яка поступово припиняє своє функціону-
вання. Згідно з розпорядженням уряду курінні поселення
починають називатися станицями. З 40-х рр. 19 ст. із опа-
нуванням російською армією нових територій по р. Кубані
поряд із назвами «запорозькі», «чорноморські» та
«донські» козаки широко використовується назва «ку-
банці», яка автоматично переноситься на все козацтво
Кавказького краю. У 1842 Чорноморське козацьке військо
було поділене на Таманський, Катеринодарський та
Єйський округи (12 кінних полків, 9 піхотних батальйонів,
З кінні батареї).
З наближенням до кінця військової кампанії на Кавказі у
1860 На основі Чорноморського козацького війська та час-
тини Кавказького лінійного козацького війська (6 бригад,
піший батальйон і 2 кінні батареї) було створене Кубансь-
ке козацьке військо, головне завдання якого полягало в ко-
лонізації краю та охороні внутрішнього порядку. Військо-
ве управління і несення служби в К. к. визначалося за
принципом інших козацьких військ Російської імперії.
Особливістю К. к. був відносно високий відсоток піших
частин. У 1860 військо мало у своєму складі 22 кінні пол-
ки, 3 ескадрони, 13 піших батальйонів і 5 батарей. І хоч
обидва війська були злиті в одне козацьке формування,
однак продовжували зберігати свої особливості і навіть
поглиблювати їх. Як наслідок, на поч. 20 ст. існувало чо-
тири частини Кубанського війська: Чорноморія, Стара Лі-
нія, Лабинська (Нова) лінія та Закубання.
Постійне поповнення кубанських станиць вихідцями з
України посилювало живий зв'язок чорноморських коза-
ків з батьківщиною, сприяло розвиткові традиційної мате-
ріальної та духовної культури. Протягом кінця 18 - поч.
20 Ст. Чорноморці всупереч заходам уряду зберігали свої
Кубань 279
традиції, звичаї, козацькі реліквії (ризницю з Покровської
церкви Нової Січі, Євангеліє 1759, іконостас та бібліотеку
Межигірського монастиря), українську мову.
У 50-х рр. 19 ст. у Чорноморії вже були представники
української інтелігенції, які вивчали історію України та
українського козацтва. Саме Кубань дала видатних дослід-
ників історії Кубанського війська - П. Короленка,
Ф. Щербину. Представники Кирило-Мефодіївського брат-
ства в особі Т. Шевченка та М. Костомарова підтримува-
ли тісні зв'язки з кубанською інтелігенцією. Листування
Т. Шевченка з Я. Кухаренком пронизане любов'ю до рід-
ного краю, до духовних цінностей і культурних надбань
українського народу. Не залишали поза своєю увагою
українське населення Кубані і громадсько-політичні та
культурні товариства - «Просвіти» і «Громади», які спри-
яли піднесенню національної свідомості українців Кубан-
ської обл., зростанню демократичних настроїв.
Після Лютневої революції 1917 відбувається пожвавлен-
ня національного життя українських козаків на Кубані.
Масово почали відкриватися українські школи, виходило
шість газет українською мовою, у станицях діяли чи-
тальні «Просвіт».
Короткий демократичний період на Кубані (1917-18) був
перерваний громадянською війною. З початком громадян-
ської кубанське козацтво на чолі з Кубанською радою ви-
ступило проти революції і надало підтримку армії генера-
ла А. Денікіна. За таких умов ВЦВК приймає рішення про
масове «розкозачування» населення на Кубані, яке супро-
воджувалося моральним, духовним та фізичним винищен-
ням козацтва. У 1919 попереднє рішення більшовицької
влади доповнюється новим указом голови Реввоєнради
Російської Республіки Л. Троцького. Згідно з ним усе, що
пов'язане з історією козацтва, його національною само-
бутністю, як і самі козаки, мало бути знищено. Розправам
підлягали цілі козацькі сім'ї, викорінювалися козацькі
роди, зникали станиці. З утвердженням радянської влади в
Кубанському краї (1920) К. к. було ліквідоване. Поступово
зменшується і кількість українського населення на Кубані.
За даними перепису 1920, в Кубанській окрузі проживало
