10 Сотників з вимогою віддати клейноди, одначе той від-

мовився. Коли наступного дня військо правобережного

гетьмана наблизилося до табору суперника, козаки, які не-

навиділи І. Брюховецького, накинулися на нього і за мить

забили його. Козацька рада обрала П. Дорошенка гетьма-

ном об'єднаної України. Здавалося, заповітна мрія гетьма-

на збулася. Розіслані ним підрозділи до середини липня

звільнили все Лівобережжя. Практично всі стани й соці-

альні групи українського суспільства підтримували його

програму. Однак розвиток подій пішов іншим шляхом.

Росія, Річ Посполита і Крим рішуче виступили проти воз-

з'єднання Української держави, а частина старшини, пе-

реслідуючи егоїстичні цілі, спираючись на допомогу

іззовні, розпочала боротьбу за владу. Запорожжя зайняло

щодо Дорошенка ворожу позицію і висунуло писаря

П. Суховія претендентом на гетьманство. Довідавшись

про вторгнення польських корогов у Брацлавщину, Доро-

шенко 18.7 повернувся на Правобережжя, залишивши за-

мість себе наказним гетьманом Д. Многогрішного.

На Сіверщину почали наступати війська російського воє-

води Г. Ромодановського. Не одержуючи допомоги від

Дорошенка й враховуючи настрої місцевого населення,

Многогрішний мусив піти на переговори з російським

урядом. Діставши запевнення царя про обов'язкові корек-

тиви російсько-українських відносин, Многогрішний

припинив опір і впустив російські гарнізони в чернігово-

сіверські міста. У грудні 1668 на вузькій старшинській

раді його було обрано гетьманом Лівобережної України.

Многогрішний обстоював широку автономію України у

складі Російської держави. При цьому він діяв рішуче, на-

полегливо і брутально, чим нажив немало ворогів. На

поч. 1762 царський резидент у Батурині організував змо-

ву старшин і їхніми руками заарештував гетьмана. Після

суду в Москві Многогрішного відправили на заслання до

Сибіру.

П. Дорошенку доводилося вести жорстоку боротьбу з

П. Суховієм, якого підтримували Крим, частина полковни-

ків, а також Ю. Хмельницький. Лише 19.10.1669 гетьман

завдав остаточної поразки своїм противникам. П. Суховій

та М. Ханенко втекли, а Ю. Хмельницький потрапив у по-

лон до білгородських татар і згодом був відісланий до

Стамбула. Добившись перемоги, гетьман намагався уник-

нути воєнних дій з Річчю Посполитою і Московією, а та-

кож порозумітися з Д. Многогрішним.

Польський уряд розпочав воєнні дії проти П. Дорошенка.

Я. Собеському вдалося відновити польське панування

майже над всією Брацлавщиною. Цьому сприяв перехід

на бік коронного гетьмана частини старшини - М. Ханен-

ка, І. Сірка, М. Зеленського та ін. На цей час Туреччина

розв'язала собі руки на західному театрі воєнних дій. Зав-

давши поразки Венеції, вона в травні 1672 почала війну з

Польщею. До її армії приєдналися й полки П. Дорошенка.

Турецькі й українські війська оволоділи Поділлям, Волин-

ню і частково Галичиною (до Львова) і змусили польсько-

го короля підписати мирний договір. Улітку 1672 120-ти-

сячна турецька армія на чолі з Мегмедом IV вирушила у

похід. Розпочалася польсько-турецька війна. П. Дорошен-

ко, дочекавшись підходу частини кримської орди, теж пе-

рейшов у наступ. Поразка Речі Посполитої була закріпле-

на Бучацьким мирним договором 1672. Але польський

сейм не ратифікував договір, і обидві сторони продовжу-

вали перебувати в стані війни.

Тимчасом політична зірка Дорошенка потьмяніла. Народ

не зрозумів його хитань від одного союзника до іншого.

Ніякі жертви в ім'я національної ідеї і щасливого майбут-

нього вже не влаштовували вкрай виснажених людей.

Правобережне населення масово переселялося на Лівобе-

режну Україну та Слобожанщину. Дорошенка залишали

навіть найближчі однодумці. Зміною політичної ситуації

на Правобережжі скористався московський уряд. Не пору-

шуючи умов перемир'я з Польщею, він на поч. 1774 кинув

на Дорошенка лівобережних козаків і російських ратни-

ків. Лівобережний гетьман І. Самойлович і російський

воєвода Г. Ромодановський із значними силами перейшли

Дніпро і до початку березня 1674 оволоділи основними

містами Правобережжя. А 15.3 у Переяславі з участю пра-

вобережної старшини відбувалася рада, на якій І. Самой-

лович був проголошений гетьманом «обох сторін Дніпра».

Тут же склав свої клейноди М. Ханенко, котрий порвав з

Річчю Посполитою.