282 Кунтуш - курінь
Битва під Кумейками 1637). Зазнавши великих втрат, по-
встанці відступили до Боровиці. Пізніше на місці бою
було встановлено пам'ятний знак. Тепер К. - село в Черка-
ському р-ні Черкаської обл.
Літ.: Історія міст і сіл Української РСР: Черкаська область. - К., 1972. -
С. 650; Г р у ш є в с ь к и й М. С. Історія України-Руси. - Т. VIII. -
К, 1995. - С. 269-270. О. І. Коробов
каубгх; - перський одяг з дов-
гими рукавами) - верхній
розстібний чоловічий та жі-
ночий одяг. Мав вигляд кап-
тана з довгими вузькими ру-
кавами, в яких були зроблені
поздовжні прорізи («роздьо-
ри») для рук або розрізи до
плеча. Через ці прорізи про-
совувалися руки, а фальшиві
рукави («вильоти»)звисали
додолу чи зав'язувалися на
спині. Козацька старшина та
заможні козаки шили К. з до-
рогих шовкових тканин,
парчі. Менш заможні носили
К., пошиті з тонкого сукна і
обшиті галуном чи кольоро-
вими шнурами. Надягався К.
на жупан або піджупанник.
До жіночих К. пришивались
додаткові рукави з тканини
іншого кольору. При надя-
ганні жіночого К. спочатку на
руки одягалися додаткові ру-
кави, які просовувалися у
Хорунжий
у кунтуші.
Художник С.
Васильківський.
Акварель.
1900 р.
кавах кунтуша. К. були попу-
лярним серед козаків видом
одягу.
Літ.: Николаева Т. А. Украинская народная одежда. - К., 1987. -
С. 59; В о р о п а й О. Звичаї нашого народу. - Т. 2. - К., 1991. - С. 419—
420; Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. -
К„ 1995. - С. 164. С. Ф. Плецький
КУРБАС Лесь (Олександр-Зенон Степанович; 1882-
1937) - видатний український режисер, актор, теоретик
театру, драматург і публіцист, перекладач, народний ар-
тист республіки. Народився у м. Самборі, тепер Львівської
обл., у сім'ї українських акторів С. Яновича і
В. Яновичевої. Навчався на філософському факультеті Ві-
денського ун-ту (1907-08, 1911), у Львівському ун-ті
(1908-10). Викладав у Київському (1922-25) і Харківсько-
му (1926-33) музично-драматичних ін-тах. Один із ініціа-
торів створення журналів «Театральні вісті», «Барикади
театру», «Радянський театр». Заснував трупу «Тернопіль-
ські театральні вечори» (1915-16), Молодий театр у Києві
(1916-19), Київський драматичний театр (1920-21), театр
«Березіль» (1922-35; з 1935 - Харківський український
драматичний театр імені Т. Г. Шевченка), художнім керів-
ником якого був до 1933. Писав новели, п'єси, театро-
знавчі статті, переклав кілька п'єс зарубіжних драматур-
гів, поставив низку фільмів.
Як актор створив на сценах ряду театрів образи Ґонти
(«Гайдамаки» Т. Шевченка), Збігнева («Мазепа»
Ю. Словацького) та ін.
Інсценізував поетичні твори Т. Шевченка. В 1919 зробив у
Молодому театрі «Шевченківську виставу». 1920 у Київ-
ському драматичному театрі (Кийдрамте) здійснив поста-
новку своєї інсценізації поеми «Гайдамаки», яка стала
«епохальним явищем в історії українського театру»
(П. Коваленко). Згодом вистава за цією інсценізацією К.
йшла в театрах України та Канади (понад 150 прем'єр).
В історію українського мистецтва К. увійшов як великий
реформатор і організатор театру й режисер, який сміливо
прищеплював українській Мельпомені нові ідеї та форми.
Репресований 1933. Реабілітований 1957. Рішенням
ЮНЕСКО 1987 у світі відзначено 100-річчя від дня наро-
дження Л. Курбаса.
Літ.: Курбас Лесь: Спогади сучасників. - К., 1969; Б о б о ш к о Ю. Ре-
жисер Лесь Курбас. - К., 1987; Голобородько Я. їх стратили в
один день: Л. Курбас - М. Куліш, твори і взаємини // Літературна Укра-
їна. - 1997. - 6 листопада. В. Ф. Шевченко
КУРІННИЙ ОТАМАН - див. Отаман курінний.
рідко вживана назва ота-
КУРШНИИ ПОЛКОВНИК
мана курінного.
Літ.: Слабченко М. Соціально-правова організація Січі Запорозь-
кої // Праці комісії для виучування західноруського та вкраїнського пра-
ва. - Вип. 3. - К„ 1927. - С. 245-250; 320.
КУРІНЬ - 1) У 16-18 ст. основна адміністративно-госпо-
дарська та військово-організаційна одиниця Запорозької
Січі. На чолі К. стояв отаман курінний, який обирався ко-
заками відповідного К. До курінної старшини належав і
хорунжий, який був охоронцем курінного значка. На почат-
ковому етапі існування Запорозької Січі, судячи з назв (Ба-
туринський, Канівський, Корсунський тощо), К. був об'єд-
нанням земляків. У пізніші часи К. став структурою, у ме-
жах якої вирішувалась основна більшість адміністратив-
них, господарських та побутових проблем січовиків. Щодо
Січі 16 ст. відомі назви семи куренів: Пашківський, Тита-
рівський, Дерев'янківський, Поповичівський, Іванівський,
Канівський, Дядьківський. У 18 ст. на Запорозькій Січі на-
раховувалось 38 К. (Батуринський, Брюховецький, Васю-
ринський, Ведмедівський, Величківський, Вище-
стебліївський, Джерелівський, Дерев'янківський, Дон-
ський, Дядьківський, Іванівський, Іркліївський, Калнибо-
лоцький, Канівський, Кисляківський, Конеловський, Ко-
ренівський, Корсунський, Крилівський, Кущівський, Ле-
вушківський, Менський, Мишастівський, Нижче-
стебліївський, Незамайківський, Пашківський, Переяслав-
ський, Пластунівський, Платнірівський, Полтавський, По-
повичівський, Рогівський, Сергіївський, Тимошівський,
Титарівський, Уманський, Шкуринський, Щербинівський).
Прийом до К. здійснювався на основі земляцтва; новопри-
булого до лав запорозького козацтва - новачка - записува-
ли до курінного реєстру. К. організовував відбування коза-
ками гарнізонної та сторожової служби. Згідно з наказами
К. почергово направляв козаків на службу. Курінні отамани
КУРУКІВСЬКА УГОДА 1625 283
Курінь з Кам'янської Січі. Реконструкція: зовнішня -
В. Є. Ільїнського, внутрішня - М. А. Остапенка
розв'язували переважну більшість спорів, що виникали
між козаками. К. брав засуджених козаків на поруки, ком-
пенсував заподіяну ними шкоду. Важливою була роль К. і в
господарському житті Запорозької Січі. На щорічному роз-
поділі угідь Вольностей Війська Запорозького Низового К.
представляли своїх козаків. На відведених землях розгорта-
лися громадські курінні промисли, а козаки могли само-
стійно займатися скотарством, рибальством, полюванням.
У власності К. знаходилися рибальські промисли, землі
для полювання, толоки для випасання худоби, комори,
шинки, господарські будівлі, крамниці та будки на січовому
базарі, човни тощо. Все це майно здавалося в оренду. Крім
того, К. отримували належну козакам частку грошового і
хлібного жалування, податків та інших прибутків Коша.
Здобуті кошти спрямовувались на утримання курінного гос-
подарства. В К. козаки харчувалися й жили, а в курінних
скарбничках зберігали своє майно. Значення К. в житті за-
порозьких козаків і їх пошана до них були такими велики-
ми, що колишній кошовий міг не згадати про найвищу
старшинську посаду, яку займав у минулому, але обов'язко-
во вказував на свою приналежність до певного куреня.
'&щт®ж- ер даше?: шТІШш
Сволок і лутки
запорозького куреня. Малюнок І. Ю.
Рєпіна