17 Ст. Складався відповідно до «Ординації Війська Запо-

розького реєстрового» 1638. За Р. 1638 у шести козацьких

полках (Білоцерківський, Канівський, Київський, Корсун-

ський, Переяславський, Чигиринський) нараховувалося 6

тис. реєстровців, яких очолювали призначені урядом комі-

сар і полковники.

Літ.: Грушевський М. Історія України-Руси. - Т. VIII. - Ч. 1. -

К., 1995. - С. 314-317. С. Ф. Плецький

РЕЄСТР 1649 - список козаків Війська Запорозького,

складений у жовтні 1649 - березні 1650. Складення Р. від-

булося згідно зі Зборівським договором від 8 (18).8.1649

та універсалом короля Яна II Казимира дещо пізнішого

часу. До цього Р. мало увійти 40 тис. козаків із 16 полків,

що розташовувалися на території Київського, Брацлав-

ського та Чернігівського воєводств. Складання полкових

реєстрів почалося після козацьких рад у Каневі та на Ро-

саві, де було встановлено загальну кількість козаків кож-

ного полку. Більшість козаків (20 821) були внесені у спис-

ки 6 старих реєстрових полків (Чигиринського, Черкасько-

го, Корсунського, Білоцерківського, Канівського, Переяс-

лавського) і одного новоствореного (Кропивнянського)

полку. Інші козаки були зараховані до Уманського, Брац-

лавського, Кальницького, Кальміуського, Київського,

Миргородського, Полтавського, Прилуцького, Ніжин-

ського та Чернігівського полків. Формально відповідаль-

ним за складання Р. 1649 був гетьман Б. Хмельницький,

але головний тягар роботи несла Генеральна військова

канцелярія на чолі з генеральним писарем І. Виговським.

Відповідну роботу вели в межах полків полкові канцелярії,

а в межах сотень - сотенні.

В Р. 1649 вказувалися назви козацьких полків, починаючи

із Чигиринського, нотувалися імена і прізвища чи прізви-

ська козаків, їхні посади (полковник, писар, осавул, ота-

ман тощо), спорідненість з іншими (син, брат, зять). До

Р. 1649 потрапили лише старі й заслужені козаки, тоді як

більшість козаків залишились поза ним, що викликало

гостре їх невдоволення, тим більше, що козаки не мали

права селитися за межами вказаних трьох воєводств. На

поч. 1650 один з примірників Р. 1649 було внесено до

гродського суду Київського воєводства, ще один було від-

правлено з українським посольством на сейм Речі Поспо-

литої 1649-50 для затвердження. Інші примірники зали-

шилися в Чигирині та деяких інших містах; відповідно

кожен полк і сотня мали списки, які охоплювали лише

їхніх козаків-реєстровців. Оскільки загальна чисельність

реєстровців перевищила 40 тис. (40 447), це стало формаль-

ним приводом для відхилення Р. 1649 сеймом. Внаслідок

подальших подій це питання втратило свою актуальність.

Дуже скоро українською стороною були знехтувані обме-

ження кількості козаків, які накладалися цим Р.

Р. 1649 є унікальним і надзвичайно цінним джерелом з

історії України та козацтва. Він дає точне уявлення про

територію та адміністративно-територіальний поділ Ге-

тьманщини після укладення Зборівського договору 1649,

матеріал для вивчення наступних змін у цьому поділі. Од-

ночасно Р. 1649 засвідчує кількісні дані щодо реєстровців

конкретної сотні, полку, часом - населеного пункту, дає

важливий матеріал для дослідження української козацької

генеалогії та біографістики тощо. Наприклад, Р. свідчить,

що 90% реєстровців мали українське походження.

Літ.: Грушевський М. Історія України-Руси. - Т. VIII. - Ч. 3. -

К., 1995 - С. 271-280; Реєстр Війська Запорозького 1649 року. -

К., 1995. Ю. А. Мицик

РЕЄСТРОВЕ КОЗАЦТВО - частина українського коза-

цтва, яка перебувала на державній військовій службі. Коза-

ки записувалися у спеціальні списки -реєстри, що було

основою для визнання державою їхніх прав та привілеїв.

Створюючи Р к., уряд Речі Посполитої прагнув мати вій-

сько, яке б не вимагало великих видатків і відзначалося ве-

ликою боєздатністю. Крім того, заведення реєстру мало

розколоти українське козацтво, а Р. к., яке було його приві-

лейованою частиною, уряд планував використовувати для

придушення національно-визвольної боротьби українсько-

го народу. Вперше проект створення Р. к. був висунутий у

1524 за правління великого князя литовського і польського

короля Сиґізмунда І. Але брак коштів завадив здійсненню

того задуму. Реалізовано його за Сиґізмунда II Августа в

1572, коли до реєстру було записано 300 козаків. Старшим

над ними (за дещо пізнішою термінологією - гетьманом)

був призначений шляхтич Я. Бадовський. Проте українські

козаки використовувались урядом у війнах і раніше, тому

відомі згадки про існування більш ранніх козацьких реєст-

рів. У 1578 польський король С. Баторій збільшив реєстр

до 600 козаків, які були незалежними від місцевої адміні-

страції, звільнялися від сплати податків, отримали приві-

лей на володіння містечком Трахтемирів (з монастирем і

землями до Чигирина для зимових квартир, арсеналу і

шпиталю). Р. к. були надані і клейноди. Після закінчення

війни з Росією (1578-82) Р. к. розпалося. Але в 1583 знов

було набрано 600 козаків. У 1590 Р. к. зросло до 1000 чоло-

вік. Під час козацьких повстань 90-х рр. 16 ст. сейм ухва-

лив ліквідувати Р. к. Хоча обійтися без козацького війська

польська держава не могла, і в 1599 почалося складання

нового реєстру.

Чисельність Р. к. в 17 ст. не була сталою. Посилення в Речі

Посполитій національного та соціального гноблення ук-

раїнського населення спонукали його до вступу в козацтво

задля уникнення утисків. Польська ж держава масово вико-

ристовувала козацькі війська у багатьох війнах, що сприяло

зростанню чисельності козацтва. В 1617 сейм затвердив

Р. к. у кількості 1 тис. чоловік. За Раставицькою угодою

1619 реєстр збільшився до 3 тис. А на Хотинську війну

1621 польський уряд закликав 40 тис. козаків. Але після

того як минала потреба в козаках, уряд зменшував реєстр, а

за випищиками не визнавав ніяких прав і вів проти них не-

щадну боротьбу. У 1625, «віддячуючи» козакам за пере-

могу, здобуту ними під Хотином, уряд встановив шестити-

сячний реєстр. Було сформовано 6 реєстрових козацьких

РЕЄСТРОВІ КОЗАКИ - РЕЙТАРИ

полків (Білоцерківський, Канівський, Київський, Корсунсь-

кий, Переяславський, Чигиринський). Головним наслідком

такої політики польського уряду стали козацькі повстання

проти польсько-шляхетського режиму в 30-і рр. 17 ст. Після

їх придушення Р. к. - відповідно до «ОрдинаціїВійська За-

порозького реєстрового» 1638 - було обмежене у своїх

правах і нараховувало 6 тис. чоловік (у 6 полках).

З початком Визвольної війни під керівництвом Б. Хмель-

ницького кількість Р. к., яке було ударною силою українсь-

ких збройних сил, визначалася необхідністю і сягала 100

тис. і більше чоловік. У ході цієї війни намагання польсь-

кого уряду обмежити Р. к. 40 тисячами (за Зборівським до-

говором 1649) і 20 тисячами (за Білоцерківським догово-

ром 1651) не мали успіху. Затверджені московським царем

Березневі статті 1654 передбачали 60-тисячний реєстр.

Згодом залежність України від Росії була основним факто-

ром, який впливав на розвиток Р. к. Передача Росією

Польщі Правобережної України в 1667 призвела до зни-

щення правобережного козацтва. У 1735 козацький реєстр

на Лівобережній Україні був обмежений 20 тисячами ви-

борних козаків, а на Слобідській Україні в 1700 зберег-

лось лише 4200 козаків. Після ліквідації в Україні в 1782

полково-сотенного устрою Р. к. було скасоване остаточно.

Літ.: Дядиченко В. А. Нариси суспільно-політичного устрою Ліво-

бережної України кінця XVII - початку XVIII ст. - К., 1959. — С. 411—