1991. - № 5. - С. 96-108; с а с п. М., щ є р б а к в. О. Історія України

у висвітленні О. І. Рігельмана // Рігельман О. І. Літописна оповідь про

Малу Росію та її народ і козаків узагалі. - К., 1994. - С. 5-30.

В. В. Кравченко

РІЧ ПОСПОЛИТА (від польс. ггесг - справа і розроШа -

народна, тобто республіка) - держава в Центральній

Європі, що утворилася в 1569 на основі підписання Люб-

лінської унії між Польщею та Литвою. Р. П. була федера-

тивним об'єднанням, у якому провідну роль відігравала

Польща (Корона).

У середині 14 ст. Польща захопила Галичину, згодом За-

хідну Волинь, Західне Поділля, зміцнила позиції в Балтії.

Поступове зближення Литви та Польщі закінчилось утво-

ренням федеративної держави із спільним сеймом, сена-

том та виборним королем. Провідну роль у Р. П. зайняла

Польща, правлячі кола якої визначали напрямок соціаль-

ного, політичного та духовного розвитку однієї з наймо-

гутніших держав Європи. Більшість українських земель,

що перебували у складі Литви, в тому числі Київщина,

Волинь, Брацлавщина, Підляшшя, були інкорпоровані до

складу земель Корони.

Польща мала сильний адміністративний апарат, але

центральні та місцеві органи влади не стали апаратом ви-

конавчої влади короля. Ряд організаційних та законодав-

чих реформ 15-16 ст. сприяли утвердженню в Польщі, а

згодом і в Р. П., устрою шляхетської демократії. У бо-

ротьбі з магнатами за політичну перевагу, що поєднувала-

ся з боротьбою за економічні привілеї та земельну влас-

ність, шляхта домоглася права займати всі державні поса-

ди, обирати послів на сейм без впливу магнатів, обирати

короля. На місцях було введено регулярні шляхетські з'їз-

ди - сеймики земель.

Результати розвитку державної системи Р. П. зафіксували

«Генріхові артикули» 1573 Генріха Валуа. Роль найвищого

законодавчого органу закріплювалася за двопалатним сей-

мом (сенат і шляхетська ізба), що обирав короля. У період

між сеймами король управляв державою разом та за зго-

дою з обраною сеймом Радою резидентів. При прийнятті

рішень у сеймі існувало право ліберум вето («свобода за-

борони» - право депутата заборонити прийняття сеймом

або сеймиками акта, рішення). Для захисту своїх інтере-

сів, в т. ч. і збройними методами, магнати і шляхта могли

створювали об'єднання - конфедерації. Відкриті виступи

конфедерації проти короля називались рокошами (по-

встаннями). Збройні сили Р. П. складалися з посполитого

рушення та кварцяного війська. Окремі магнати мали

власні надвірні війська. Набирались і рекрути із селян

(«вибранці»). За королів Стефана Баторія (1576-86) та

Сиґізмунда НІ (1587-1632) загострилась боротьба коро-

лів, шляхти, магнатів. Спроби посилити місце і роль коро-

лівської влади в державі не дали результатів. Позиції маг-

натів у Польщі зміцніли після унії з Литвою, де вони мали

більший політичний вплив.

Утворення Р. П. призвело до загострення міжнародних

відносин у Центрально-Східній Європі та балтійському

регіоні, де її прагнення до розширення сфер впливу зі-

ткнулося з експансією Швеції та Росії. У результаті інтер-

венції 1604-12 і т. зв. московських воєн 1617-18 та 1632—