510 Хмельницький
татар і турків, а також у війні Речі Посполитої з Москов-
ською державою (1632-34). Був учасником козацького по-
встання 1630 під керівництвом Тараса Федоровича (Тря-
сила) та національно-визвольного повстання 1637 під про-
водом П. Павлюка. Після битви під Кумейками 1637 брав
участь у козацькій раді під Боровицею як військовий писар
Війська Запорозького. У 1638 X. - учасник козацького по-
ходу під проводом Я. Острянина та Д. Гуні. Брав участь у
козацькій раді в Києві, де його обрано до складу посоль-
ства, яке мало домагатися у короля пом'якшення умов при-
йнятої сеймом Речі Посполитої Ординації Війська Запоро-
зького реєстрового 1638. У грудні 1638 X. було обрано
сотником Чигиринського полку. У 1639 знову побував у
Вільні та у Варшаві, де намагався добитися поступок від
польського уряду. За деякими даними, в 1644 X. вів перего-
вори у Варшаві з французьким послом графом де Брежі,
які стосувалися умов найму на французьку службу 2600 за-
порозьких козаків. У квітні 1645 X. у складі посольства по-
бував у Франції, де було укладено угоду про найм козаків,
які згодом брали участь у воєнних діях проти іспанських
Габсбургів під Дюнкерком. На поч. 1646 відбулася таємна
зустріч X. з Владиславом IV Вазою, під час якої польський
король обіцяв збільшити козацький реєстр до 12 тис. чол.
та відновити права й вольності козацтва.
У середині 1640-х рр. загострилися стосунки X. з пред-
ставниками королівської адміністрації, зокрема з чиги-
ринським старостою О. Конєцпольським та підстаростою
Д. Чаплинським. Незважаючи на те, що король надав X.
привілей на право володіння хутором Суботовом, навесні
1647 Д. Чаплинський захопив хутір і вигнав звідти родину
X. Упродовж 1647 X. неодноразово звертався до О. Ко-
нєцпольського та коронного гетьмана М. Потоцького з
проханням припинити свавілля і повернути Суботів, але
Богдан Хмельницький
з полками. 18 ст.
ви, де обговорював питання про організацію морського
походу проти турків. На початку вересня 1647 коронний
канцлер Єжи Осолінський вручив X. гетьманські клейно-
ди. У вересні-жовтні 1647 під проводом X. відбувалися
таємні наради щодо організації антипольського повстан-
ня. У листопаді 1647 внаслідок доносу чигиринського оса-
вула Р. Пешти X. був заарештований, і лише з допомогою
друзів йому вдалося звільнитися. У грудні 1647 X. з неве-
ликим загоном козаків і сином Тимошем вирушив на За-
порожжя.
На о. Томаківці наприкінці грудня 1647 - на поч. січня
1648 під керівництвом X. було створено табір. У січні
1648 X. відрядив посольство до кримського хана Іслам-
Ґірея НІ з проханням допомогти козакам у війні з Поль-
щею. 25.1.1648 повсталі козаки здобули Запорозьку Січ
на мисі Микитин Ріг, де на поч. лютого 1648 на козацькій
раді X. було обрано гетьманом. Відразу ж розпочалася
підготовка до загальнонародної національно-визвольної
війни проти Польщі. На поч. 1648 X. уклав військово-по-
літичний союз із Кримським ханством та відправив по-
сольство до турецького султана Ібрагіма і до донських ко-
заків. Весною 1648 українська армія під командуванням
X. завдала нищівних поразок польським військам у Жов-
товодській і Корсунській битвах. Намагаючись пошири-
ти визвольне повстання, гетьман звернувся з універсалами
до українського народу із закликом піднятися на боротьбу
проти поневолювачів.
У ході національно-визвольної війни гетьман приділяв
особливу увагу питанням створення української армії та
забезпечення її боєздатності. З цією метою він розробив і
запровадив статут «Про устрій Війська Запорозького», ви-
дав мобілізаційні універсали до козацьких полків, займав-
ся питаннями матеріального забезпечення військ. Це дало
можливість українській армії 13.9.1648 розгромити коро-
лівські війська у Пилявецькій битві і розпочати визволь-
ний похід на західноукраїнські землі. За короткий час ко-
зацькі полки під командуванням X. зайняли міста Старо-
костянтинів, Збараж:, Броди. 26.9.1648 розпочалася об-
лога Львова, а вже 5.10.1648 загони М. Кривоноса здобу-
ли Високий Замок. 16.10.1648, одержавши викуп від міс-
та, українська армія вирушила в похід на Замостя. Після
зняття облоги цього міста (14.11.1648) українська армія
повернулася у Наддніпрянщину, і 23.12.1648 відбувся уро-
чистий в'їзд X. до Києва. У цей час продовжувалися пере-
говори X. з новим польським королем Яком II Казими-
ром; одночасно посольства були відправлені до Московсь-
кого царства, Трансільванії та Кримського ханства. Неза-
доволені результатами воєнних дій та умовами укладеного
перемир'я, обидві сторони готувалися до продовження во-
єнних дій. Наприкінці червня 1649 українські полки на
чолі з Б. Хмельницьким розпочали облогу фортеці Зба-
раж, для звільнення якої вирушила польська армія на чолі
з Яном II Казимиром. У результаті переможної Зборівсь-
кої битви X. уклав Зборівський договір 1649 між Украї-
ною та Польщею, який передбачав обмеження території
Української гетьманської держави землями Київського,
Брацлавського та Чернігівського воєводств, встановлював
реєстр у кількості 40 тис. чол., надавав амністію учасни-
кам повстання, передбачав можливість повернення шлях-
ти у свої маєтки та ін. Перерва у воєнних діях дала можли-
вість гетьману зосередити зусилля на розбудові українсь-
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ 511
кої державності: було встановлено полково-сотенний адмі-
ністративно-територіальний устрій, зміцнювалися кордо-
ни держави, впорядковувалися фінанси, активізувалася
зовнішньополітична діяльність. У 1650 X. здійснив
успішний похід у Молдовське князівство, в результаті яко-
го було встановлено союзницькі відносини з молдовським
господарем В. Лупулом (див. Молдовські походи 1650,
1652 і 1653).
Успіхи політики гетьмана та зміцнення могутності України
розцінювалися у Варшаві як загроза інтересам Речі Поспо-
литої, і вже наприкінці вересня 1650 польський уряд при-
йняв рішення продовжувати воєнні дії. На поч. лютого
1651 польське військо розпочало наступ на Брацлавщину,
але протягом лютого-березня 1651 зазнало кілька поразок
від полковника І. Богуна і було змушене відступити до Ка-
м'янця. Перебуваючи у цей час на Волині, гетьман продов-
жував активно готуватися до війни. За його наказом було
проведено загальну мобілізацію. X. звернувся по допомогу
до кримського хана. У червні 1651 відбулася Берестецька
битва 1651, яка закінчилася поразкою війська X. Гетьман
був змушений підписати невигідний для України Білоцер-
ківський договір 1651, який обмежував територію гетьман-
ської держави Київським воєводством і зменшував козаць-
кий реєстр до 20 тис. чол. Умови миру викликали незадово-
лення козацтва, що призвело до відновлення воєнних дій
навесні 1652. У травні 1652 українське військо під прово-
дом X. розгромило 25-тисячну польську армію у Батозькій
битві 1652. Протягом 1652-53 X. продовжував воєнні дії
проти польських військ.
У складних воєнно-політичних умовах X. був змушений
постійно шукати нових союзників для боротьби проти
Польщі. Грабіжницька політика кримських ханів, їхня
зрадливість та пасивність Туреччини, з одного боку, і не-
примиренність Речі Посполитої щодо Української держави,
з іншого, примусили X. укласти 8.1.1654 на раді у Перея-
славі військово-політичний союз між Гетьманщиною та
Московським царством. Зважаючи на ряд непорозумінь і
суперечок із керівником московського посольства
В. Бутурліним, X. відправив посольство до царя з вимогою
підтвердити права і привілеї Війська Запорозького.