15 Ст. Приазов'я належало Кримському ханству, яке не-

,овзі стало васалом Османської імперії. Остання володі-

А. м. наступні 300 років. Запорозькі козаки вели актив-

' боротьбу з турецьким пануванням на А. м. Форпостом

рецьких володінь був Азов, перетворений турками ще з

щя 15 ст. на міцну фортецю. Один із шляхів запорожців

. Чорне море пролягав через А. м.: Дніпро - Самара -

)вча - Кальміус - А. м. - Керченська протока. Цим же

іяхом запорожці поверталися на Січ тоді, коли в гирлі

ііпра їх очікував турецький флот. Разом із донськими

заками запорожці брали участь в Азовському сидінні,

овсько-Дніпровських походах 1695-96.

З рік азовського басейну запорозьким козакам належали:

Торець, Бахмут, Лугань, Кальміус, Кальчик, три річки Бер-

ди. Ці землі входили до Кальміуської паланки. Запорожці

вели в А. м. промисловий лов риби. Головними місцями

рибальства були Кальміуська, Бердянська, Білосарайська

та Єйська коси.

Літ.: С т а р о в Д. Гидрометеорологическая характеристика Азовского

моря. - М; Л., 1947; Истомин Ю. Океанография. - М., 1956; 3 є н -

к є в и ч В. Берега Черного и Азовского морей. - М., 1958; Я в о р -

ницький Д. І. Історія запорізьких козаків. - Т. 1. - Львів, 1990. -

С. 285-289. А. Л. Сокульський

АЗОВСЬКЕ СИДІННЯ - героїчна оборона Азова від та-

тар і турків у 1637-42 спільними зусиллями донських і за-

порозьких козаків. Азов, захоплений наприкінці 15 ст. Ту-

реччиною, був стратегічно важливою фортецею, яка пере-

кривала донським козакам вихід в Азовське море і слугу-

вала базою для наступу турецько-татарських військ на ро-

сійські землі. Скориставшись війною Туреччини з Персі-

єю, запорозькі й донські козаки об'єдналися і 21.4.1637

з'явились під стінами фортеці. Після дев'яти тижнів обло-

ги козакам удалося підвести міну під стіну, зробити в ній

пролом і захопити фортецю. Російський уряд, до якого ко-

заки звернулись по допомогу, побоюючись Туреччини, від-

мовився надіслати свій гарнізон у фортецю, і протягом 5

років козаки утримували Азов самотужки. Якраз у цей час

посилились утиски польським урядом українських коза-

ків, що й зумовило їх велику кількість серед захисників

міста. Надіслані в 1638 турецькі війська не змогли захопи-

ти Азов. Не вдалося туркам і підкупити козаків. На почат-

ку червня 1641 турецько-татарське військо, яке майже в 20

разів переважало за чисельністю козацький гарнізон, що

налічував 5,5 тис. чол., оточило місто. Ні багатоденні об-

стріли, ні численні штурми не змогли примусити козаків

капітулювати. Програли турки і мінну війну - всі їхні під-

копи під стіни міста були знешкоджені. Тому 27.9.1641

почався відступ турецького війська. Хоча значна частина

захисників міста (3000 чоловік) загинула, та вони знай-

шли сили і атакували відступаючі турецькі війська й захо-

пили в них великий корабель. 18.6.1642 за наказом росій-

ського царя козаки залишили місто, й Азов було передано

Туреччині.

Літ.: Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків. - К., 1991. -

С. 128-141; Казачий словарь-справочник. - Т. 1. - М., 1992. - С. 25-30;

Голобуцький В.Л. Запорозьке козацтво. - К., 1994. - С. 268-269.

С. Ф. Плецький

АЗОВСЬКО-ДНІПРОВСЬКІ ПОХОДИ 1695-96 - по-

ходи російських військ і українських козацьких полків на

Азов і пониззя Дніпра під час російсько-турецької війни